Червона ганчірка для Путіна: чому Україна не поїде на саміт НАТО

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба висловив здивування тим, що в НАТО «не знайшли формат» участі України на саміті Альянсу, який відбудеться 14 червня в Брюсселі. У самій Україні сподівалися, що саме на цьому саміті наша країна отримає План дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі. Однак зустріч у Брюсселі пройде без участі Києва – і цьому абсолютно не слід дивуватися, як і тому, що 14 червня ми, найімовірніше, не отримаємо ПДЧ.

Своє розчарування стосовно того, що в НАТО не знайшли формат для участі України на найближчому саміті Альянсу, Дмитро Кулеба висловив на спільній пресконференції з генеральною секретаркою ОБСЄ Гельгою Шмід. За словами міністра, Україна розуміє бажання союзників провести закритий саміт, щоб обговорити трансатлантичну єдність. Подібний захід відбувся, зокрема, в 2017 році у Брюсселі.

«Але, якщо чесно, ми абсолютно не розуміємо, як можна проводити закритий саміт НАТО на тлі агресивних дій РФ проти України в чорноморському регіоні і проти членів Альянсу. Я маю на увазі останні події і результати розслідування в Чеській Республіці», – обурився Кулеба.

Нагадаємо, Україна розраховувала отримати на саміті НАТО ПДЧ. Однак на початку травня з'явилася інформація, що Україна в особі її президента Володимира Зеленського не запросили на саміт. А це практично виключає можливість розгляду такого важливого рішення, як надання нашій країні Плану дій щодо членства в НАТО. І такому розвитку подій не слід дивуватися.

По-перше, зовсім незрозуміло, чому в Києві раптом вирішили, що саме в червні 2021 року нашій країні повинні надати ПДЧ. За словами Дмитра Кулеби, якщо в 2008 році було дано обіцянку, що Україна і Грузія стануть членами НАТО і наступним кроком має стати надання ПДЧ, то «складно уявити найкращий і більш важливий момент для ухвалення таких рішень, ніж 2021».

У 2008 році, нагадаємо, Україна і Грузія намагалися отримати ПДЧ на Бухарестському саміті Альянсу. Але в підсумку обидві країни задовольнялися обіцянкою, що колись вони стануть членами НАТО. Надання ПДЧ було зірвано Російською Федерацією. Кремль вміло скористався тим, що будь-які важливі рішення в НАТО ухвалюються шляхом консенсусу, тобто один голос «проти» блокує весь процес. Мотивувавши Францію і Німеччину перспективами широкого економічного співробітництва, РФ торпедувала надання Україні і Грузії ПДЧ.

У Москві чудово розуміють, що План – це наче передпокій на шляху в НАТО. У ньому можна топтатися не один рік, але якщо пустити туди Україну, то дороги назад вже не буде. Залишається тільки дорога вперед – до членства в НАТО. А цього в Росії як раз не хочуть допустити. Багато в чому заради цього в Кремлі зважилися захопити Крим і розв'язати війну на Донбасі – конфлікт з таким сусідом, як Росія, у випадку з Україною, може стати непереборною перешкодою на шляху нашої країни до Альянсу.

Річ у тім, що на Вашингтонському саміті НАТО в 1999 році був затверджений список вимог, які повинні виконати кандидати на членство. Серед них значиться потреба завершити всі міжнародні спори винятково мирними засобами, а також вирішити етнічні, територіальні та політичні конфлікти відповідно до принципів ОБСЄ.

Зараз Україна не дуже відповідає цим критеріям. У нас «висить» питання конфлікту на Донбасі і окупованого Криму. Теоретично ці проблеми не повинні заважати набуття членства в Альянсі. Але знову ж таки не в ситуації, коли вплив робить Росія, яка дуже нервово ставиться до євроатлантичних устремлінь Києва і яка буквально місяць назад активно зганяла війська до кордонів з Україною. Цей загрозливий процес був припинений після дзвінка президента США Джо Байдена, який запросив президента РФ Володимира Путіна на спільний саміт. Ця зустріч повинна відбутися 16 червня в Женеві. Тобто, через два дні після завершення саміту НАТО в Брюсселі.

Саміт двох президентів є другою причиною, чому для України поки «не знайшлося формату» в Брюсселі. «Українське питання» стане однією з тем для розмови між Байденом і Путіним. І поки ця розмова не відбулася – з точки зору західних дипломатів, краще не махати червоною ганчіркою перед носом у Путіна, у вигляді надання нашій країні ПДЧ.

Ось чому Україну не запросили на саміт до Брюсселя. І ось чому 2021 рік навряд чи стане роком надання нашій країні ПДЧ. Тут би суб'єктність зберегти, адже хто знає, який розмін готують у Женеві великі дядьки.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал