У Кабінеті міністрів завершуються публічні обговорення Національної економічної стратегії-2030. Про те, що це за документ, хто його розробляв і які основні економічні перетворення в ньому закладені «Слово і діло» розпитало координатора робочої групи Кабміну з розроблення стратегії, виконавчого директора Центру економічного відновлення Кирила Криволапа.
Що таке Національна економічна стратегія і хто її розробляв?
У вересні 2020 року було створено робочу групу з розроблення Національної економічної стратегії-2030 на чолі з прем'єр-міністром України, яка включає в себе близько 60 представників Кабміну, Верховної ради, Офісу президента. Я був призначений її координатором. Також я є виконавчим директором Центру економічного відновлення, де проходила велика частина дискусій з підготовки стратегії. Це був абсолютно відкритий, транспарентний процес, куди залучалося понад 500 осіб: представники експертного середовища, аналітичних центрів, бізнес-асоціацій, громадянського суспільства.
Нацстратегія включає в себе 20 векторів економічного розвитку до 2030 року, тому на платформі ЦЕВ були створені 20 відповідних експертних підгруп. Проводилися сотні глибинних інтерв'ю і десятки стратегічних сесій.
У підсумку в досить стислі терміни були підготовлені два документи: аудит економіки України та вектори економічного розвитку до 2030 року, які лягли в основу стратегії. Зараз триває публічне обговорення документа в Кабінеті міністрів. Це один з фінальних етапів утвердження.
Очікується, що до положень стратегії будуть наведені основні програми, за якими працюють Кабмін і міністерства, після чого необхідно переходити до роботи з парламентом щодо розроблення та затвердження законопроєктів для реалізації нових бізнес-норм.
В Україні, зазвичай, зі зміною прем'єр-міністра і приходом нового Кабміну, змінюється і програма уряду. Чи не станеться так, що Національна економічна стратегія не буде виконуватися, як і програми попередніх урядів?
Розробники намагалися закласти в документ «запобіжники». Зокрема, стратегія затверджується постановою Кабміну, і зміна курсу, найімовірніше, викличе негативну реакцію бізнес-середовища. Адже в розроблення стратегії залучалося широке коло стейкхолдерів, які хотіли створити своєрідний прообраз цивільного контролю за виконанням важливих для країни рішень на рівні парламенту і Кабміну.
Чим Національна стратегія буде відрізнятися від попередніх урядових програм, які затверджувалися Верховною радою?
В Україні давно не було настільки повного і всеосяжного аналітичного документа, який стосується довгострокового розвитку економіки, з такою глибоким ступенем опрацювання та залучення всіх зацікавлених сторін. Остання стратегія, яка створювалася більше 10 років тому, стосувалася питань державного управління, і в цій частині була реалізована.
Основна відмінність Національної економічної стратегії від попередніх планів і програм уряду в тому, що документ став багато в чому «своїм» для чиновників, бізнесу, експертного середовища, на її реалізацію покладаються великі надії. Для Стратегії також була розроблена макроекономічна модель за стандартами Мінекономіки з підрахунком економічного ефекту від усіх пропонованих ініціатив. Це дозволяє пріоритезувати необхідні дії, зрозуміти навіщо реалізовувати конкретні ініціативи. Це не якісь гасла, це чіткі кроки з конкретним KPI для розвитку української економіки.
Які ключові напрямки включає Національна економічна стратегія-2030?
Перша її частина присвячена своєрідного фундаменту – відповідям на стратегічні питання. Що ми робимо в області інфляційного таргетування, середньострокового бюджетного планування? Як ставимося до приватизації, управління державною власністю? Які позиції у нас з верховенства права, організації міжнародної торгівлі та міжнародних відносин? Яким чином ми розвиваємо мережу торгових представництв по світу?
Другий блок стратегії – це все, що стосується безпосередньо конкуренції за капітал, зовнішні і внутрішні інвестиції. Українська економіка – системно недофінансована. В Україні за 30 років накопичено близько 50 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій, тоді як в Польщі – близько 240 млрд дол. США. Україна отримує лише близько 0,1% від світового обсягу прямих іноземних інвестицій.
Також у нас слабо розвинений фондовий ринок, не проведено пенсійну реформу. Цей блок Національної економічної стратегії розглядає потенціал і можливості розвитку ринків страхування та небанківського фінансування. У цьому ж блоці – державне інвестування. Порушується питання важливості проведення конкурсного відбору проєктів, реалізації середньострокового інвестиційного планування, більш ніж на рік.
Третій блок – секторальні ініціативи. Ми говоримо тут про розвиток промисловості, машинобудування, видобування корисних копалин, розвиток IT сектору, креативних індустрій і туризму, агропромислового комплексу. Це галузі, які платять левову частку податків і створюють найбільше високооплачуваних робочих місць. Очікується, що розвиток цих галузей створить необхідну економічну «тягу» для розвитку енергетики і транспортної інфраструктури.
Четвертий блок – це боротьба за людський капітал. Саме цей пункт є головною метою Національної економічної стратегії-2030. При ВВП на рівні нижче 4 тис. доларів на душу населення, державі не вистачатиме коштів на армію, медицину, освіту. Лише системно розвиваючи економіку, ми можемо говорити про розвиток людського капіталу.
У 2021 році має відкритися ринок землі. Що передбачає стратегія для розвитку агросектору?
Ми не побудуємо багату країну лише на сировинний економіці, тому аграрний блок стратегії називається «Агропромисловий комплекс і харчова промисловість». Всі агропроцеси необхідно виводити в переробку для створення продуктів з високою доданою вартістю. Блок Стратегії з інвестицій, зокрема, саме направлений на розвиток переробних виробництв в Україні, і один тільки агропромисловий сектор потенційно в змозі дати додаткові 70 млрд. дол. до ВВП на 10-й рік реалізації Стратегії.
Чи може Україна на тлі пандемії скористатися своїм вигідним географічним положенням в якійсь галузі?
Пандемія загострила залежність від віддалених виробництв, тому розміщення виробництв в Україні стає все більш вигідним. Україна володіє набагато меншим логістичним плечем щодо ринків збуту Африки, Європи, і вже зараз ми активно включаємось в цей тренд.
А це, своєю чергою, дасть нові робочі місця?
Безумовно, адже Україна за 30 років практично втратила свою важку промисловість, машинобудування. Через відсутність модернізації, додаткова вартість на одного робітника і енерговитратність залишилися на рівні 90-х років, тоді як Польща і Туреччина зробили стрибки за цими показниками. Тут важливий закон про капітальні інвестиції, так званий «закон про інвестняні», нещодавно підписаний президентом. Також є стимули для створення індустріальних парків, активно обговорюється питання запровадження податку на виведений капітал, який буде стимулювати український бізнес інвестувати в розвиток.
Як буде розвиватися IT-сектор?
Український IT-сектор на даний момент має низку особливостей – він орієнтований, переважно, на аутсорс, а не на створення продуктів, а ті компанії, які створюють продукт, переважно реєструють його за кордоном, отже, і податки платять там же. Сама галузь працює, використовуючи інструмент ФОПів і платить тільки 5% податків. Мабуть, це найнижчі податки у світі в цій сфері. Так, зарплати ІТ-фахівців заводять в країну валюту і розвивають економіку через споживання, але така диспропорція створює нерівні умови для інших індустрій. Умовно кажучи, листоноша платить зі своєї зарплати всі податки і фактично утримує бабусю того ж середньостатистичного айтішника, який платить менше податків.
При цьому в країні багато «дешевих» Junior-фахівців, недостатньо досвідчених Middle і зовсім мало Senior-фахівців, мабуть, низькі податки їх не утримують. Особливо це помітно в таких технологіях майбутнього, як штучний інтелект, великі дані, інтернет речей. Виходить, що навіть в цій сфері ми стали ресурсним придатком для всього світу. Тому стратегія передбачає комплексну перебудову галузі, стимулювання реєстрації продуктів в Україні, розвиток повноцінної екосистеми інновацій, поліпшення в системі освіти.
У разі успішної реалізації стратегії, якою буде Україна в 2030 році?
Це країна, в якій сильні механізми захисту приватної власності, працює система верховенства права, просувається експорт продукції, розвинена екосистема підтримки талантів і інновацій, країна, в яку заходять іноземні інвестиції.
Якщо реалізувати всі ідеї, закладені в стратегію, потенційно, країна може збільшити свою економіку в три з половиною рази. Але оскільки для цього повинні ідеально скластися всі чинники, ми виходимо з мети подвоєння економіки за 10 років.
Це означає, що доходи населення мають зрости утричі. Ми повинні виходити на ВВП понад 300 млрд дол, експорт – понад 100 млрд дол, інвестиції – більше 30 млрд дол щороку. Цінність стратегії полягає в тому, що до неї увійдуть конкретні показники, а також механізми, як їх досягти. У першому кварталі Національну економічну стратегію-2030 повинні затвердити актом Кабміну.
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» повідомляло, що в Україні планують провести конкурси з шести проєктів будівництва концесійних доріг.
Також ми розбиралися, які обіцяні об’єкти «Великого будівництва» не встигли зробити до кінця 2020 року.
Ірина Рибінська, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»