До парламентських виборів залишився місяць, якщо винести за дужки можливі сюрпризи від Конституційного суду. Комусь цього терміну недостатньо для належної розкрутки, а для когось кожен зайвий день – страждання.
Коли виникла ідея дострокових виборів, загальна думка була, що від них виграють лідери президентських перегонів. Піднята висока інформаційна хвиля мала допомогти, щонайменше, трьом: Зеленському, Порошенку та Тимошенко. Зрозуміло, що розподіл голосів на президентських виборах має свою специфіку й автоматично не переноситься на голосування за партійними списками, але загальне співвідношення мало зберегтися. Звідси великі надії на 25% п'ятого президента, які підкріплювалися високою, до істеричності, мобілізованістю його прихильників. У Петрі Олексійовичу бачили ту потужну фігуру, яка очолить об'єднану патріотичну опозицію Володимиру Зеленському на наступному політичному витку. Він сам помітно увірував у якусь особливу місію й глибокі народні почуття до себе.
Однак темпи, якими почала падати підтримка «оновленої» політичної сили Порошенка, виявилися непристойно високими. Замір настроїв 8-12 червня, проведений соціологічною групою «Рейтинг», зафіксував 3,6% прихильників «Європейської солідарності» серед усіх опитаних і 5% серед тих, які визначилися й готові взяти участь у голосуванні. Буквально за тиждень показники помітно погіршилися: попереднє опитування показало відповідно 5,9% і 7,9%. Також не бозна-що, але, принаймні, із запасом в 2,9% над прохідним бар'єром. Зараз цього запасу вже немає, й на якому рівні падіння зупиниться, сказати не візьметься ніхто.
Списочна лихоманка: як партії боротимуться за довіру виборцівБум партійних з’їздів приніс чимало несподіванок – низка політичних сил продемонструвала імпульс до оновлення, інші – навпаки. Який підхід більше сподобається виборцю, аналізував політолог Олександр Радчук.
Зрозуміло, що головну роль тут зіграв «Голос» Святослава Вакарчука, який за той же тиждень наростив підтримку з 5,2% (6,4%) до 6% (8,1%). Але не можна скидати з рахунків і активізацію кампанії «Української стратегії» Володимира Гройсмана. Сама УС не сильно помітна на електоральних радарах, не добираючи навіть двох відсотків серед тих, хто визначився, але одне те, що Гройсман, креатура Петра Порошенка, відмовився мати з тим спільну партійну справу, боляче б'є по екс-президенту. По-перше, ці два відсотки нині важать дуже багато, по-друге, Володимир Борисович не зупиняється перед тим, щоб якомога різкіше відмежуватися від свого вчорашнього боса. Свіже опитування проводилося раніше, ніж прозвучали слова прем'єра про те, що йому доводилося за Порошенка працювати «в абсолютно ворожій системі», й що політична сила Порошенка має піти в історію. УС ця критика голосів навряд чи додасть, але в ЄС відніме напевно.
Окрема причина невдалого старту «Європейської солідарності» в кампанії – безцеремонне поводження лідера з власними прихильниками, яке яскраво проявилося під час складання партійного списку. Загалом, якщо ЄС і прорветься до Ради, то статус «батька нації» до Петра Олексійовича вже не приліпити, а в іншій якості йти до парламенту йому ніби й не варто. Не за депутатською ж недоторканністю.
Інший, нехай і не настільки важливий момент зі свіжого партійного рейтингу – відсутність істотного зростання в «Сили і честі» Ігоря Смешка. Зліпивши з нічого помітний результат на президентських виборах, Смешко, здавалося, міг розраховувати на успіх і в парламентській кампанії, але поки прохідний бар'єр залишається недосяжним: 3,3% від усіх опитаних і 4,3% від тих, хто визначився й вирішив брати участь у виборах. Якщо за найближчі кілька тижнів партія «сильно чесних» не покаже себе, виборці почнуть шукати проекти, голосування за які не виявиться порожнім. Адже так уже сталося з Радикальною партією Олега Ляшка та «Громадянською позицією» Анатолія Гриценка, що вибули з великої гри.
На тлі інших відносно благополучно виглядає «Батьківщина» (5,2% і 7,3%), але це якщо вважати четверте місце в перегонах задовільним для Юлії Володимирівни, яка ще недавно впевнено приміряла на себе президентські повноваження. Крім того, в її партії кепські справи з динамікою підтримки. Поки невеликий спад фіксується на рівні статистичної похибки, але попереду ще місяць, ресурсу зростання не видно, а до прохідного бар'єру падати легко, як показав приклад «Євросолідарності».
Цікаво буде подивитись, як відреагують партійні рейтинги на активну рекламну кампанію, яка ще вся попереду, але, схоже, найцікавіше все-таки відбуватиметься в мажоритарних округах.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»