Списочна лихоманка: як партії боротимуться за довіру виборців

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Основні партійні з’їзди з висунення кандидатів у народні депутати відбувалися під загальним трендом креативу та оновлення. Кожна партія намагалася знайти оригінальну локацію проведення своїх зборів для висунення кандидатів. Деякі хизувалися оригінальністю та масштабом, інші – вдовольнялися підкресленою скромністю.

Втім, основна тенденція висунення кандидатів у народні депутати під час нинішньої дострокової виборчої кампанії однозначна – політичні сили змагаються за відновлення довіри виборців. А це означає, що основний бій відбуватиметься на арені «старі – нові».

Майже всі рейтингові політичні сили надихнулися прикладом перемоги Володимира Зеленського та його команди на президентських виборах. Тож у списках превалювали абсолютно нові в політиці обличчя з громадського сектора, підприємці, волонтери, активісти та освітяни. Крім того, є ще одна «фішка» – медійні обличчя. Деякі партії намагалися привернути увагу виборців, запрошуючи до списків спортсменів, співаків, шоуменів – це ще один тренд минулої президентської кампанії.

Та виборцям не слід розслаблятися. Адже навіть після п'ятого десятку списку, десь у підвалинах партійних реєстрів, обов’язково знайдуться свої скелети в шафі. Що вже й говорити про мажоритарну складову – саме на округах відбуватимуться найзапекліші бої без правил.

Політичне оновлення

Враховуючи дані останніх соціологічних досліджень, кожна політична партія, що долає виборчий бар’єр у 5%, зможе претендувати на певну кількість мандатів за партійними списками.

Програма чи список партії: що більше впливає на виборцівСлуга народу, Голос та Європейська солідарність цими вихідними представили списки своїх партій та озвучили програмні положення. Що більше впливає на виборців – програма чи список партії, знають експерти.

Найбільше, за прогнозами соціологів, депутатських мандатів у новому парламенті може отримати партія «Слуга народу» – йдеться про цифру близько 100 мандатів.

Серед представлених на з’їзді першої сотні списку цієї партії пересічний виборець навряд чи знайде дуже відомих політиків чи медійні обличчя. В першій двадцятці списку в основному кандидати, які допомогали Володимиру Зеленському на шляху до його президентства. Це партійні функціонери та працівники виборчих штабів. Цікавими є 9-та й 10-та позиції – їх посіли гендиректор телеканалу 1+1 Олександр Ткаченко та спортсмен Жан Беленюк.

Також, згідно з рейтингами соціологів, до Верховної ради потрапляє «Опозиційна платформа – За життя». Ця політична сила не змогла домовитися про похід на вибори з іншою частиною «Опозиційного блоку», тож тепер здобуватиме прихильність виборців власним партійним списком. Саме цей список уже набув слави «проросійського реваншу» в новому парламенті. Перша десятка списку говорить сама за себе – Юрій Бойко, Вадим Рабінович, Віктор Медведчук, Наталія Королевська, Сергій Льовочкін, Василь Німченко, Нестор Шуфрич, Сергій Ларін, Сергій Дунаєв, Тарас Козак. Усі ці кандидати в різний час висувалися й були нардепами від Партії регіонів. Медведчук і Рабінович створили власні політичні проекти, акумулювали медійні ресурси й, фактично, ініціювали розкол у партії «Опозиційний блок». Сюрпризів із визначенням списку в цій партії не було. Всі критерії зрозумілі, а претенденти на депутатські мандати – люди перевірені.

Не менш цікавим було висунення списку ще однієї рейтингової політсили – реформованого БПП – «Європейської солідарності». Екс-президент і лідер цієї політсили Петро Порошенко дав чітку команду на оновлення списку. Для цього навіть були проведені своєрідні праймеріз, втім, відбувалися вони на базі громадської ініціативи «Справа громад».

Занадто очікуваного оновлення не відбулося – до першої десятки списку ЄС потрапили вірні соратники Петра Порошенка з єдиною відмінністю від попередніх виборів у тому, що в списку з’явилося більше активістів та блогерів, які допомагали колишньому президенту вести безкомпромісну боротьбу за прихильність виборців на просторах інтернету та в медійному полі.

Партійні тенденції

Справжню волю до оновлення продемонструвала партія «Голос» на чолі зі Святославом Вакарчуком. У цій політичній силі й справді дотрималися критерію про те, що в списку не буде колишніх народних депутатів. У списку відомі громадські активісти, журналісти, освітяни, волонтери. Однозначно, такий підхід має залізну логіку й поки викликає найбільше довіри. Щоправда, кілька чинних нардепів – Леонід Ємець («Народний фронт»), Павло Різаненко (БПП), Вікторія Войціцька та Вікторія Пташник (обидві – «Самопоміч») – підуть від партії на мажоритарних округах.

Слабкі з'їзди та багато піару: з чим партії йдуть на вибориСлуга народу, Голос і Європейська солідарність представили списки своїх партій. Про те, наскільки якісний склад цих та інших команд, а також про перспективи партій на виборах поговорили з експертами.

А от в іншій політичній силі – «Батьківщині» – вирішили не вигадувати велосипед і зосередитися не на прізвищах у списку, а на найголовнішому – Юлії Тимошенко. Саме за неї голосуватимуть прихильники партії, а значить, суттєвої різниці, хто в підсумку опиниться в прохідній частині списку, немає. Саме тому другим номером після самої Юлії Володимирівни пліч-о-пліч здобувати прихильність виборців піде одвічний ідеологічний «ворог» – олігарх Сергій Тарута. Сама Тимошенко неодноразово висловлювалася за процес «деолігархізації», втім, виходить, вирішила піти старим перевіреним шляхом: хочеш подолати проблему – очоль її. Решта списку – перевірені часом вірні соратники Юлії Тимошенко.

За непрозорими критеріями обиралися до першої двадцятки кандидати до списку ще однієї рейтингової партії, впізнаваність якої тримається лише на одному прізвищі – Ігор Смешко. В списку партії «Сила і честь» є кілька народних депутатів від «Самопомочі», голова Меджлісу Рефат Чубаров, військові та представники спецслужб. Загалом партійний список не викликає відторгнення, однак тенденція зрозуміла – партія не мала своїх партійних функціонерів і збиралася на дострокові парламентські вибори поспіхом.

Дотягнутися до 5%

Ще близько десяти партій також представили свої списки. Втім, у них є суттєва додаткова перешкода – необхідно не просто здолати виборчий бар’єр, але й узагалі до нього дотягнутися.

У цьому контексті найбільш імовірними претендентами є списки п’ятьох політичних сил. Перш за все, йдеться про «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка, «Самопоміч», Радикальну партію Олега Ляшка, «Українську стратегію» та об’єднаний список правих політичних партій.

Дострокові вибори: що буде найбільшим викликом для «Слуги народу»Слуга народу провела з'їзд партії й представила перших100 членів команди. Що буде викликом для партії в боротьбі за місце в парламенті, знають експерти.

Останній заслуговує на особливу увагу, адже націоналістам вдалося нарешті об’єднатися й піти однією командою на вибори. Цікаво й те, що несподівано другим номером у списку піде народний депутат та очільник партії «Національний корпус» Андрій Білецький, який ще донедавна уникав реальних кроків до об’єднання зі «Свободою» та «Правим сектором». Список очолить лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Анатолій Гриценко також очолить список партії «Громадянська позиція» на вибори до Ради, втім, якихось сенсацій чи несподіванок у висуненні кандидатів немає. Помітно, що рейтинги цієї політсили суттєво «понадкушувала» партія «Голос», а сам Анатолій Гриценко так і не зміг стати опорою для об’єднавчих процесів у середовищі національно-демократичних сил. Характерно, що до першої п’ятірки списку «Громадянської позиції» увійшли очільники власних політичних проектів – Микола Томенко (партія «Рідна країна»), Дмитро Добродомов (партія «Народний контроль»), Микола Катеринчук (Європейська партія України) – політики, які не знаходили собі місця в багатьох інших політичних партіях протягом останніх 15-20 років і які нездатні провести до Ради власний політичний бренд.

Втрачають підтримку й популярність ще два партійних бренди – «Самопоміч» та РПЛ. Перша – за рахунок відтоку кадрів до більш рейтингових політичних проектів, друга – через брак ідей для подальшого позиціонування. Образ Олега Ляшка поступово вичерпується й партія вже не може розраховувати на підтримку частини електорату «Батьківщини» та сільського населення. «Самопоміч», навпаки, мала б розширювати свою електоральну базу, втім, зіткнулася з браком ідей для позиціонування саме у великих містах, в яких відчувається більш суттєва конкуренція.

Найбільш «оригінальним» у формуванні виборчого списку став чинний прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який піде на вибори на чолі власного політичного проекту «Українська стратегія». В списку цієї політичної сили ледь не півскладу Кабінету міністрів та народні депутати з фракції «Народного фронту». В першій десятці міністр освіти Лілія Гриневич, перша заступниця міністра інформаційної політики Еміне Джапарова, міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко, міністр культури Євген Нищук, міністр юстиції Павло Петренко, нардепи від НФ Андрій Тетерук і Віктор Єленський.

Усім цим політичним партіям буде складно потрапити до нового скликання Верховної ради. Та варто нагадати, що кожна партія, яка цьогоріч зможе здобути прихильність 2% виборців, автоматично бере участь у розподілі коштів на утримання партій за рахунок держбюджету. Можливо, це й невеликі кошти для розвитку політичної сили, втім, достатні для впровадження певної активності, що вже дає шанс «зачепитися» й продовжувати розбудову партійної структури та бренду.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...