Наприкінці минулого року з'явилася інформація про можливе закриття культового кінотеатру «Київ». На початку нового року заяви про те, що столичний кінотеатр може припинити роботу, стали звучати дедалі частіше. За офіційними причинами, проблема в наступному: договір на користування приміщенням між містом і орендарем добігає кінця, а КМДА продовжувати його не має наміру. Обґрунтовують цю позицію тим, що ТОВ «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» не виконало низку умов для продовження договору. Тому міська влада має на конкурсі обрати нового орендаря цілісного майнового комплексу, в якому розташований кінотеатр «Київ». Переможцем конкурсу буде той, хто не просто погодиться виконувати умови договору оренди, а й запропонує найбільш вигідну ціну. На тлі цього, поки не можна сказати безпідставно чи ні, з'являється інформація про те, що насправді в КМДА планують передати приміщення в приватну власність, а скасування договору оренди – привід. Своєю чергою мер Києва Віталій Кличко пообіцяв, що кінотеатр «Київ» працюватиме виключно за профілем.
«Слово і Діло» вирішило розібратися в скандальній ситуації й з'ясувати, чи дійсно є ризик, що «Київ» повторить долю закритих восени минулого року столичних кінотеатрів «Кінопанорама» та «Україна».
Експерт у сфері нерухомості Олег Приходько зазначив, що проблеми кінотеатру «Київ» лежать у декількох площинах, але найважливіша – в площині ліквідності нерухомості в самому центрі столиці.
За його словами, друга причина – це отримання доходів від комунальної власності незалежно від її локації, третя – високе конкурентне середовище мережі кінотеатрів у Києві, четверта – ефективне управління цільовим об'єктом нерухомості.
«Комунальна нерухомість завжди була ласим шматком для приватизації. Одним із найважливіших аргументів для переходу права власності був борг, який часто штучно створювався. Як правило, це борг був від «недбалого» управління нерухомістю або створення перешкод і обмежень для зростання доходів від господарської та бізнес-діяльності керівного органу», – підкреслив Приходько.
Він звернув увагу, що періодично виникають різні спалахи навколо об'єктів комунальної власності в Києві.
Експерт нагадав, що на вулиці Хрещатик замість книгарні «Знання» відкрили магазин одягу. Магазин «Знання» був закритий ще в 2012 році, а будівля, яка є пам'яткою архітектури, неодноразово перепродавалася.
«Ця історія з книгарнею починалася з ремонту фасаду, чим закінчилася – можна особисто поїхати й подивитися. Тож не дивно, що сьогодні кияни не довіряють обіцянкам столичних чиновників, які запевняють, що культові місця, з якими відбуваються різні катаклізми, залишаться в тій же тематиці», – уточнив він.
Ще один корінь зла полягає в суборенді. Це дуже вигідна бізнес-схема – винайняти приміщення в міста дешево й здати дорого в суборенду. В підсумку місту надходять копійки, а собі – весь ринковий дохід, пояснив Приходько.
«Відкритий конкурс на право оренди як варіант із залученням державного електронного майданчика – це прозорий механізм визначення найвищої ставки серед усіх зацікавлених осіб. Звісно, із зобов'язанням майбутнього орендаря не змінювати цільове призначення орендованого об'єкта», – додав він.
За його словами, на сьогодні в столиці понад три десятки кінотеатрів, багато хто з них складаються з декількох залів.
Звичайно ж, кінотеатр «Київ» морально застарів і відстав у технічному оснащенні від найкращих і передових зразків, але все-таки важливо врахувати, що щодо інших кінотеатрів міста він у своїх архітектурних площах має можливість проводити різні заходи: бізнес-форуми, конференції, бізнес-тренінги, виставки, свята, навіть корпоративи. Відсутність цих заходів говорить про те, що керівна компанія неефективно використовувала наявний ресурс, наголосив фахівець.
Кінотеатр «Київ» – символ столиці й знакове місце центру міста. Багато киян, дізнавшись про те, що виникли проблеми з продовженням договору оренди, висловили стурбованість з приводу ймовірної зміни цільового призначення будівлі. Але не варто забувати, що будь-який бізнес проект, крім культурної цінності, має генерувати й дохід для свого власника за умови, що його діяльність не спонсорує якийсь меценат, підкреслив він.
Чотири роки на посаді мера Києва: як виконує обіцянки КличкоРейтинг відповідальності мера Києва Віталія Кличка за чотири роки впав із 41 до 13 відсотків. З кожним роком на посаді він виконував дедалі менше своїх обіцянок.
«Приємно бачити, що ця проблема не оминула й мера, який запевнив, що кінотеатр працюватиме виключно за профілем. Але міський бюджет щомісяця отримує 47 тисяч гривень. Ця цифра космічно далека від ринкової орендної ставки комерційної нерухомості в центрі міста. Відрахування до бюджету – це чисте й зручне місто. І якщо міський бюджет недоотримуватиме реально можливі збори, то як можна говорити про те, що ми будуємо європейське місто», – уточнив експерт.
На його думку, з огляду на локацію, архітектурні особливості будівлі загалом і за наявності необхідних коштів на модернізацію кінотеатру, «Київ» цілком може засяяти новими фарбами й ще багато років радувати своїх відвідувачів.
«Але щоб це здійснилося, перший крок – це відкритий прозорий конкурс на право оренди з чіткими зобов'язаннями майбутнього орендаря», – резюмував Олег Приходько.
Детальніше про те, що Кличко обіцяв зробити «на благо всіх киян», – за посиланням.
Також аналітики порталу підбили підсумки чотирьох років роботи Кличка на посаді мера міста.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»