Потрібно визнати, слово «корупція» у нас уже втратило будь-яку силу. Як вигук «б...» у мові якогось виконроба – так, чисто фонетична зв'язка.
У мовознавстві є поняття перформативу, коли якесь висловлювання рівноцінне вчинку, воно змінює ситуацію, яка була до того, як слова були вимовлені. Звинувачення, звичайно, в чистому вигляді перформатив. Учасники такої мовної ситуації відразу ж наділяються новими ролями: обвинувачений, який обвинувачує, групи підтримки, запускаються механізми виправдання або остаточного викриття. Життя вже не може залишитися незмінним, потрібно щось робити.
В Україні назвіть щось корупцією, і з високою ймовірністю не буде нічого. І навіть якщо спочатку відбудеться, то нічого не буде в підсумку. В чистому вигляді «б...», фонетика, та й годі.
Тому інформація журналіста-розслідувача Юрія Ніколова про те, що голова енергетичної митниці Державної фіскальної служби Ігор Піковський – у минулому помічник-консультант Юрія Луценка, бізнес-партнер Юрія Іванющенка та співвласник кількох ринків, не здатна щось змінити. Вона із серпня 2015 року розміщена на сайті «Наші гроші» й не змусила відтоді когось почухатися. З якого дива хтось почухається зараз?
Певна надія залишається, що слова «національна безпека» ще не настільки порожні. І восьмимільярдний штраф, нарахований Піковським на «Нафтогаз» в особі його голови Андрія Коболєва якраз після дуже важливої перемоги в Стокгольмському арбітражі над російським «Газпромом», стане предметом ретельного розслідування тих, кому національною безпекою в нас належить займатися. Повірити в самостійність фіскала та спонтанність його рішення ніяк не виходить. А хотілося б дуже дізнатися, хто таким чином вирішив вказати місце Коболєву. Чому цей хтось не боїться, що його ім'я спливе?
І справа навіть не в моментальній і за всіма ознаками замовній дискредитації авторів однієї з рідкісних, масштабних і тим більше дорогоцінних «перемог», хоча і в ній також. Всьому світу демонструється та сама державна недостатність, неповноцінність, яскраве свідчення, що Україна «failed state», про що так люблять поговорити в Кремлі. Адже вона не здатна забезпечити системну підтримку з боку своїх національних органів на двічі актуальному напрямі – російському й енергетичному. Чи це не сфера національної безпеки і предмет першорядної стурбованості перших осіб держави?
Але якщо так, то чому нам невідомо про якісь швидкі й рішучі заходи протидії, які б привели до тями дрібного чиновника із сумнівною репутацією й підозріло високою впевненістю у власній невразливості? Такі заходи могли б хоч частково нейтралізувати завданий країні репутаційний збиток, але де вони? Відсутність реакції показує лише одне: операція проти України із задіянням Ігоря Піковського проходить успішно, не зустрічаючи опору.
Корупція, національна безпека, б...
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
