Мабуть, найулюбленіше слово останніх років у нас – «зрада». Тому що ми надто звикли до того, що навколо якщо не корупція, то зрада, і якщо не відкати, то договорняки. Тому будь-який порух, що випадає за рамки звичного, спочатку позначиться як «зрада», а потім уже розберемося. Мабуть. Або не розберемося й залишимо в статусі «зради».
Найбільша кількість «зради», напевно, припадає зараз на Міністерство охорони здоров'я. Обивателю практично неможливо розібратися в тонкощах того, що відбувається. Втім, професіоналам часто також. Тому реформу, як і все незрозуміле, нове, незвичне, автоматично зарахували до розряду «зради».
Медична реформа в дії: чи є надії на краще та в чому побоюванняВ Україні набув чинності закон про медичну реформу. Про якість послуг, фінансування та реформу медицини поговорили з експертами.
Одним із важливих етапів реформи було створення нової структури – Національної служби здоров'я, яка фактично стає розподільником усього обсягу фінансування, яке буде виділятися державою на медичні послуги. Саме НСЗУ укладатиме договори з медичними установами в усій країні й закуповуватиме в них медичні послуги. Передбачуваний обсяг фінансування – понад 100 мільярдів щорічно. Само собою, створення цієї служби обростало найнеймовірнішими припущеннями й домислами. Природно, добре приправленими «зрадою» першого сорту.
Ну й, звісно, конкурс на посаду голови цієї самої служби, який пройшов 27 лютого, викликав справжню бурю емоцій.
Справедливості заради, потрібно сказати, що лякатися було чого. Список кандидатів, який з'явився на сайті Національного агентства України з питань державної служби менш ніж за добу до його початку, вражав...
Із найбільш яскравих персонажів можна було сміливо відзначити Романа Усенка, головного консультанта з реформування правоохоронних органів в уряді Януковича, який згодом став заступником голови Державної реєстраційної служби України.
Або, наприклад, Юрій Кеда, який у 16-му році був начальником відділу організації обороту ліків та наркотичних засобів МОЗ і притягався до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення як власник двох компаній, що торгували фармпрепаратами.
Cтало відомо, хто очолив Національну службу здоров'яКонкурс на посаду керівника Національної служби здоров'я виграв Олег Петренко, заступник гендиректора приватної клініки ISIDA.
Руслан Світлий, зареєстрований під номером 6 – гендиректор відомої «Фармації», що періодично спливає в гучних скандалах, пов'язаних із тендерами на поставку препаратів за завищеними цінами.
Лідія Котеляк – цілком успішний бізнесмен, ніяк не пов'язана з медициною. Незадовго до цього конкурсу вона вже пробувала свої сили в іншому – на посаду голови Державного агентства рибного господарства України. Якщо вже не пощастило там, судячи з усього, вирішила замінити одне рибне місце на інше.
Ігор Свиридов – колишній перший заступник начальника Донецького міськводоканалу, депутат від ПР, великий фахівець із хитрих тендерів.
Іншими словами, було від чого впасти у зневіру й малювати прогнози один похмуріший за інший. Процедура проведення конкурсу цілком дозволяє. Перша частина – тестування – відсіює найслабших кандидатів. Це найпрозоріший з етапів конкурсу. Тестування проводить програма й підрахунок балів іде автоматично.
Найцікавіше починається потім. Тим кандидатам, які залишилися, пропонують вирішити практичні завдання, безпосередньо пов'язані з їхньою потенційною посадою. Тут важливо не лише розуміння регламенту роботи, знання законодавства, а й творчий підхід до питання, оскільки правильних відповідей немає. Їх потрібно спробувати згенерувати за відведений час. Оцінка цього етапу радше суб'єктивна. Саме завдяки цій частині конкурсу завжди вдається відсіяти тих, кого потрібно, й протягнути тих кандидатів, яких хочеться.
На подив, на цьому етапі до роботи комісії раптово допустили представників громадськості. Хоча всю попередню добу отримати дозвіл бути присутнім при роботі комісії домагалися з великими труднощами як громадські організації, так і ЗМІ. Складно сказати, що зіграло вирішальну роль, але о 10 ранку більшість охочих все-таки опинилися в списках на вхід. І якщо перед початком роботи було оголошено, що охочі поспостерігати можуть бути присутніми лише на оголошенні конкурсних завдань і співбесіді, то після першого туру несподівано запропонували вибрати одного представника, який зможе повноцінно взяти участь в оцінюванні всіх етапів без права голосу.
До співбесіди допустили чотирьох кандидатів. Олега Петренка – заступника гендиректора «Ісіди», Андрія Вишневського – тимчасово безробітного професійного держслужбовця, Романа Усенко – реформатора часів Януковича та Миколу Сліпченка – керівника тернопільської «Батьківщини».
Стало відомо, чим володіє голова Нацслужби здоров'яНовообраний голова Національної служби здоров'я Олег Петренко задекларував 1 607 624 гривень доходів за 2017 рік.
І саме співбесіда визначила переможця конкурсу. За підсумками перших двох турів за балами впевнено лідирував Андрій Вишневський. І більшість сторонніх спостерігачів впевнено схилялися до того, що саме його «протиснуть» на цю посаду. Можливо, так би й сталося, якби в нього були інші конкуренти.
Роман Усенко, типовий функціонер часів колишнього «легітимного», відповідав на запитання цілком упевнено, в рамках «азбуки керівника».
– Якими будуть ваші перші кроки, якщо ви обіймете цю посаду?
– Затвердити штатний розпис.
Власне, далі питання можна було й не ставити...
Микола Сліпченко, м'який і цілком симпатичний, хвилювався більше, ніж потрібно. Розповідав про волонтерську та громадську роботу й як внутрішню мотивацію навів єдиний аргумент «Я патріот і в мене двоє дітей. Час робити реформи». Абсолютно доречний у громадському секторі, він абсолютно не справив враження людини, що впорається з таким монстром, як НСЗУ.
На відміну від нього, Андрій Вишневський був цілком переконливим як людина з 14 роками досвіду в сфері управління. Злегка, звичайно, бентежило те, що за останній рік він встиг податися як кандидат на голову Національної поліції та на посаду уповноваженого з питань гендерної політики Кабінету міністрів. Іншими словами, сфера його інтересів лежить радше в управлінні як такому, а не в розвитку певного напряму. Але навіть із такою мотивацією він виглядав набагато вигідніше, ніж Роман Усенко та Микола Сліпченко.
Єдиний кандидат, який відповідав ємко, по суті й вільно орієнтуючись у тому, що відбувається, був Олег Петренко. За великим рахунком, це не дивно – свого часу він був одним із 12 експертів, які розробляли концепцію реформи охорони здоров'я, що лягла в основу закону. Досить молодий і успішний менеджер, з досвідом роботи саме в медичній сфері, вміє будувати сервіс «під ключ».
Ні, він не обіцяв, що все запрацює завтра. І це, напевно, можна зарахувати до «зради». Але те, що переможець конкурсу – людина, яка усвідомлює, у що вона вплуталася та з якими труднощами зіткнеться, однозначно дає шанс на кінцевий результат.
Тож «зрада» тимчасово скасовується. У всякому разі, з цим призначенням. Далі – буде видно.
Леся Литвинова, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»