Підвищення цін на газ: на чиєму боці грають уряд, МВФ та «Нафтогаз»

Читать на русском
Михайло Гончарексперт з питань енергетики

Передусім слід розуміти, що є позиція МВФ полягає в тому, щоб піднялися тарифи на газ. Тому ситуація пов’язана з тим, що свого часу уряд не зміг донести до МВФ альтернативний підхід.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, оцінюючи зміну розрахункової формули газу з квітня, що призведе до зростання тарифів.

Ціна на газ: гравці «за» та «проти»

«Альтернативний підхід полягає в тому, щоб не підвищувати ціну на газ так різко, на чому наполягає Фонд, а в нас його підтримує «Нафтогаз». Тобто склалася ситуація, коли наш корпоративний суб’єкт на боці МВФ, а уряд – на протилежному. Уряд бере до уваги низьку платоспроможність пересічного споживача та можливі соціальні наслідки», – зазначив Гончар.

В Україні більшість споживачів залежать від субсидії. Ми рухаємося до іранського варіанту, коли 90% споживачів отримуватимуть субсидії на газ. Це нонсенс. Не все, що «Нафтогазу» добре, так само добре українцям.

«У «Нафтогазі» вважають, що все, що добре їм, потрібно Україні. Уряд намагається зменшити апетити «Нафтогазу». МВФ заявив, що ціна на внутрішньому ринку має бути паритетною імпортованій. Уряд звертає увагу кредиторів на те, що на сьогодні імпортним газом забезпечують лише третину, а практично дві третини ми забезпечуємо газом власного видобутку. Тобто в підсумку має бути відповідний поправочний коефіцієнт, який дає зростання ціни на газ, але не на стільки, як цього хочуть МВФ та «Нафтогаз», – пояснив він.

Тому питання в тому, чи витримає уряд тиск з боку МВФ, який підтримає НАК «Нафтогаз», чи піддасться йому, підкреслив енергетик.

Врятувати споживача

За його словами, питання не стільки в розрахунковій формулі, скільки в тому, чи займе уряд принципову позицію та чи не поступиться шантажу з боку МВФ та «Нафтогазу».

Яку частку своїх доходів витрачають українські сім'ї на комунальні платежі«Слово і Діло» підготувало інфографіку про щомісячні витрати на оплату комунальних послуг по відношенню до доходів середньої української сім'ї.

Експерт звернув увагу, що в такому разі постане інше питання – згортання програми кредитування МВФ з усіма наслідками для іншої сфери, а саме фінансової.

«НБУ не зможе в такому разі підтримати фінансову стабільність. Гривня покотиться вниз. Тому Нацбанк також виступає на боці МВФ», – констатував він.

Експерт наголосив, що врятувати споживача від підвищення можна.

«Але все одно виходить ситуація, що можна врятувати споживача від високих тарифів на газ, але ціною цього буде подальше падіння гривні. Тому тут для уряду дилема», – продовжив Гончар.

Порожні обіцянки

На його думку, за нормального підходу МВФ можна було б знайти якесь збалансоване рішення, але не зовсім зрозуміло, чи підуть вони на це, оскільки це питання довіри.

МВФ загалом не дуже задоволений владою країни, яка багато обіцяє, але мало виконує, особливо останні півроку. Тому навіть якщо зараз уряд говоритиме правильні речі, то довіри все одно немає.

Він додав, що все залежить від прихильності МВФ.

«Тому загалом питання тарифів не лише у формулі, це питання ще й довіри. А останні місяці влада робила, здається, все, щоб цю довіру підірвати. При тому в ключових сферах, які взагалі жодного стосунку до енергетичного сектору не мають, – антикорупційна боротьба, пенсійна реформа та інші. Наразі МВФ також дивиться на інші сфери», – резюмував Михайло Гончар.

Раніше «Слово і Діло» повідомляло, яку частку своїх доходів витрачають українські сім'ї на комунальні платежі.

Нагадаємо, законом про житлово-комунальні послуги передбачається запровадження пені з 1 січня 2019 року в розмірі 0,01% за кожен день прострочення з дати, коли сплив термін оплати.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...