Розлучення або війна: що означає розрив дипвідносин між Україною та Росією

Денис Поповичжурналіст

В Україні заговорили про розрив дипломатичних відносин із Росією. Відповідні положення пропонують ввести в законопроект про реінтеграцію Донбасу. Але навіть якщо ці пропозиції й будуть враховані, вони лише формалізують і без того давно доконаний факт: зараз дипломатичні відносини між нашими країнами практично відсутні, а в столицях обох держав немає навіть послів.

Про необхідність розірвати дипломатичні відносини з Росією заговорила народний депутат із партії УКРОП Ірина Констанкевич. За її словами, відповідна правка, яку внесли представники УКРОПу, має бути врахована при розгляді в другому читанні законопроекту «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях». «Якщо ми цим законопроектом визнаємо Росію агресором, то маємо розірвати з нею дипломатичні відносини», – пояснила депутат.

Згодом, щоправда, секретар комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони Іван Вінник заявив, що зазначену поправку вирішили не включати до законопроекту, оскільки розрив дипвідносин – це прерогатива виконавчої гілки влади. «А закон буде чітко надавати РФ статус агресора. За таких умов, очевидно, дипломатичні відносини будуть розірвані в результаті виконання цього закону», – сказав Вінник.

Що ж станеться, якщо дипломатичні відносини між Україною та РФ будуть офіційно розірвані?

Зазначимо, що встановлення дипломатичних відносин між двома державами здійснюється за взаємною згодою й відбувається відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні відносини 1961 року. Коли між державами існують дипломатичні відносини, це означає, що ці держави вважають себе дружніми, а також взаємно визнають законність тієї влади, з якою вони встановлюють контакт.

Дипломатичні відносини можуть існувати й без наявності посольств у столицях обох держав. Існують навіть факти встановлення дипвідносин з урядами у вигнанні. Наприклад, у роки Другої світової війни СРСР встановив такі відносини з урядом захопленої нацистами Чехословаччини. Однак саме посольства роблять ці відносини максимально повноцінними. Розрив дипломатичних відносин є екстраординарною подією й може свідчити про те, що держави перестали бути дружніми, одна з держав перестала визнавати законну владу в іншій державі, обидві країни опинилися в стані війни між собою або ж одна з держав з якихось причин просто припинила своє існування.

Розрив дипломатичних відносин є наслідком війни, але далеко не завжди призводить до війни. Наприклад, Грузія в серпні 2008 року призупинила свої дипломатичні відносини з РФ у результаті збройного конфлікту між цими державами. З іншого боку, історія знає безліч фактів розриву дипвідносин, які не мали «озброєних» наслідків. Так, у 1927 році відбувся розрив відносин між СРСР та Великою Британією, в 1961 році – між США й Кубою, а в 1980 році – між США та Іраном. Жоден із цих випадків не призвів до війни. Крім того, зовсім нещодавно, на початку літа 2017 року, ціла низка арабських держав – Саудівська Аравія, Єгипет та ОАЕ – виступили із заявами про розрив дипломатичних відносин із Катаром, звинувативши цю країну в підтримці тероризму й розпалюванні регіональних конфліктів. Однак і цей крок не призвів до збройного конфлікту з Катаром.

Тому якщо Україна з Росією перервуть свої дипломатичні відносини, це зовсім не означатиме офіційного оголошення війни. Тим більше, що й зараз дипвідносини між нашими державами перебувають на вкрай низькому рівні. І перший крок у цьому напрямку зробила саме Росія, яка ще 23 лютого 2014 року відкликала свого посла Михайла Зурабова, засумнівавшись у легітимності нової української влади, яка прийшла в результаті Революції Гідності, а потім вторглася до Криму.

Російський посол згодом повернувся в Україну й навіть брав участь в інавгурації президента Петра Порошенка 7 червня 2014 року. Проте 28 липня 2016 року Михайло Зурабов був відправлений у відставку. Новий посол РФ в Україні все ще не призначений – його обов'язки виконує тимчасовий повірений.

Своєю чергою український посол Михайло Єльченко двічі відкликався з Росії. Вперше це сталося 17 березня 2014 року в зв'язку з подіями в Криму, а вдруге – 2 березня 2015 року, після кровопролитних боїв у районі Дебальцевого. Зараз українського посла в РФ також немає.

Варто зазначити, що відкликання послів «для консультацій», як це відбувалося у випадку з Росією й Україною, є одним із заходів дипломатичного реагування на проблеми в двосторонніх відносинах, які можуть передувати розриву дипвідносин. Такі «консультації» можуть тривати невизначений термін. Втім, як бачимо, між Україною та РФ цей захід себе вже вичерпав. Тому офіційний розрив дипвідносин між Україною та РФ лише означатиме формалізацію й без того наявного факту: нормальних дипломатичних відносин між нашими країнами внаслідок агресивної політики Росії практично не існує.

Після того, як розрив буде оформлений офіційно, наші країни втратять можливість безпосередньо укладати міжурядові угоди, а будь-яке офіційне «спілкування» між державами зможе здійснюватися лише за посередництва третьої країни. Водночас розрив дипвідносин не означає припинення консульських відносин, оскільки вони спрямовані на роботу безпосередньо з громадянами обох держав. Однак за рішенням сторін можна перервати й консульські відносини, і тоді дипломатичне розлучення буде оформлене остаточно.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...