Інформація про астрономічні за українськими мірками зарплати та інші виплати окремим високопосадовцям, які й без того (з огляду на обсяги власності, відображеної в електронних деклараціях, а також дивовижні бізнесові успіхи їхніх рідних та близьких) є людьми, м’яко кажучи, більше ніж заможними, спричинила в українському суспільстві чергову хвилю гарячих дискусій щодо рівня справедливої оплати праці зазначених категорій осіб та критеріїв її встановлення.
В принципі, не дивно і навіть закономірно, що у суспільстві, де мінімальна зарплатня – 3200 грн., мінімальна пенсія – 1312 грн., середня зарплатня – 7360 грн., а прожитковий мінімум для працездатних осіб – 1684 грн., високопосадовці мають доходи з п’ятьма, а подекуди і з шістьма нулями, викликають якщо не відверте роздратування, то бодай слушне запитання: а чим, власне, викликана така щедрість держави щодо окремих осіб, у той час як вона неспроможна гідно оплачувати професійну діяльність абсолютної більшості бюджетників, зокрема, й військовослужбовців, які щодня ризикують життям, боронячи цю саму державу?
Зазвичай необхідність винагороди для високопосадовців обґрунтовується, по-перше, їхньою неймовірною професійною кваліфікацією; по-друге, надзвичайною складністю завдань, які вони вирішують, і, відповідно, величезною відповідальністю; по-третє, необхідністю зменшити спокусу отримувати «корупційні» доходи.
На жаль, подібна аргументація не витримує перевірки ані теорією, ані практикою.
Цікаво, яку зарплатню могли би запропонувати провідні юридичні компанії України людині без юридичної освіти? А Юрій Віталійович Луценко на посаді Генпрокурора після чергового підвищення зарплат зможе отримувати 166 тис грн. на місяць з урахуванням премії та матеріальної допомоги.
Не менш цікаво, як довго протрималася б на роботі у приватному секторі Наталія Корчак, під чиїм дбайливим і високопрофесійним керівництвом НАЗК вирішило надскладне завдання – за рік роботи перевірило 244 декларації, з яких затвердили лише 39? Втім, така насправді «надзвичайна» продуктивність роботи не завадила керівництву винагороджувати себе любих п'ятизначними преміями.
Велика зарплатня проти корупції: скільки тепер отримують українські чиновникиПісля вибору курсу на Європу і в рамках боротьби з корупцією головним механізмом її запобігання стало підвищення зарплатні.
Можна продовжувати наводити аналогічні приклади, яких, на жаль, чимало.
Проте, щиро кажучи, коли йдеться про критерії вимірювання ефективності роботи державних службовців, навряд чи варто беззастережно використовувати ті самі підходи, які побутують у сфері приватного бізнесу. Хоча й там, навіть у розвинених країнах, мають місце нічим не виправдані винагороди для топ-менеджменту, що змусило уряди окремих держав навіть вдатися до обмежень на обсяги подібних винагород у приватному секторі. Втім, наші високопосадовці з «європейською освітою» та «досвідом роботи у провідних ТНК світу» чомусь роблять вигляд, що не знають про це і продовжують наспівувати нам пісні про необхідність надання фахівцям конкурентної зарплати.
Між іншим, з останнім можна погодитися – зарплата високопосадовців, власне, як і інших чиновників, мусить бути конкурентною, себто співмірною з тією, яку на ринку праці може отримати фахівець відповідного профілю і кваліфікації.
Водночас, треба усвідомлювати, що у більшості розвинених країн доходи в приватному секторі завжди вищі, ніж на державній службі. Президент США заробляє менше, ніж президент навіть пересічної американської корпорації. І, як справедливо зазначає «експерт з плутократії», Христя Фріланд, не варто думати, що держава будь-де чи будь-коли зможе конкурувати з приватним сектором за найкращих фахівців. Мається на увазі, конкурувати шляхом пропозиції вищої зарплати.
Втім, привабливість державної служби в усьому світі визначається не лише зарплатою. На жаль, в Україні привабливість державної служби визначається переважно можливістю брати участь у всіляких корупційних оборудках. І не варто думати, що висока зарплата може стати дієвим запобіжником від використання службового становища задля незаконного збагачення. Вона може стати хіба що чинником, який впливає на розмір «винагороди». Хоча «винагороду» зазвичай пропонують не стільки з огляду на зарплату чиновника, скільки виходячи з важливості питання для того, хто пропонує. І, як свого часу слушно зазначила Хатія Деканоїдзе, говорячи про важливість високої зарплати для поліцейських: «організована злочинність завжди зможе заплатити більше».
Очільник «Укравтодору» отримав 900% надбавки до зарплати – документКерівник Укравтодору Славомир Новак став щасливим власником зарплати, розмір якої на 900 відсотків перевищує заявлену.
Отже, поки спокуса отримати незаконну винагороду буде сильнішою за страх покарання – побороти корупцію лише підвищенням зарплат не вдасться.
І наостанок. На превеликий жаль, обговорюючи зарплати високопосадовців, ми втрачаємо з уваги жалюгідні зарплати більшості українських чиновників. А між тим, несправедливість в оплаті праці вископосадовців – нахей керівників виконавчої служби чи «Укравтодору» – стає ще більш виразною якраз у порівнянні з зарплатами пересічних працівників цих структур.
Таким чином, з огляду на зазначене вище, високі зарплати високопосадовців сприймаються суспільством не стільки як справедлива винагорода за роботу, скільки як становий привілей для окремої групи людей, що безумовно не може не викликати невдоволення на тлі тотального зубожіння. Більше того, більшість громадян України небезпідставно вважає, що потрапити до цієї привілейованої групи можна далеко не завдяки своїм професійним знанням, вмінням та навичкам, а винятково завдяки народженню у правильній родині або беззастережній лояльності до сильних світу цього.
А найгірше те, що високооплачувані «професіонали» за час перебування на посадах так і не змогли переконали суспільство ані в тому, що вони тепер живуть винятково на свою зарплату, ані в тому, що вони почали виконувати свої функції краще.
Власне, останнє і свідчить про те, що ми всім їм суттєво переплачуємо, інакше подібні питання просто б не виникали.
Валентин Гладких, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»