Антиукраїнські фейки в американських ЗМІ: кому це вигідно

Максим Кречетовжурналіст, блогер

У свідомості середньостатистичного американця Україна міцно належить до клубу наддержав! Спершу особисто президент США згадує про нібито «втручання України» в американські вибори. А тепер от видання «Нью-Йорк Таймс» розродилося статтею про нібито постачання Україною ракетних двигунів виробництва дніпровського заводу «Південмаш» для ядерної програми північнокорейського режиму Кім Чен Ина. Але все це не радує: від співчуття американців до України як жертви російської агресії і до презирства як до країни-ізгоя насправді всього один крок, і половину цього кроку, схоже, вже зроблено.

Можна, звісно, спробувати побачити в цій ситуації хоч якийсь позитив: наприклад, дедалі більше американців, які не читали однойменну книгу колишнього директора «Південмашу» Леоніда Кучми, знають тепер: «Україна – не Росія». Можна жартувати з приводу того, що цей скандал – прекрасна реклама для заводу, що його колись очолював другий президент України. Можна посміятися і згадати паніку в США внаслідок радіоспектакля «Війна світів» – американці 80 років тому по-справжньому злякалися «вторгнення марсіан». На думку спадають також низькопробні голлівудські фільми 90-х років про «російську мафію», яка торгує атомними бомбами направо й наліво.

Але американцям зовсім не смішно. Вони «повернуті» на своїй безпеці. І в цьому немає нічого поганого – не дарма ж вони щиро утримують найсильнішу армію в світі. Можна згадати хоча б те, як нейтральна Америка з сильними антивоєнними настроями, яка півтора століття не воювала, в одну мить і в єдиному пориві включається у Другу світову війну після нападу імперської Японії на військово-морську базу США в Перл-Гарборі на Гаваях. Зараз США загрожує Північна Корея, а за її спиною, як хочуть сьогодні переконати американців, маячить тінь України.

ЦРУ: неминучої загрози ядерної війни з КНДР немаєНеминучої загрози ядерної війни між США і Північною Кореєю немає, заявив директор ЦРУ ‎Майк Помпео на тлі зростання напруги між двома країнами.

Українські соцмережі зубоскалили з приводу чергової страшилки про Україну рівно доти, доки не з'явилася неймовірна за своєю цинічністю заява Юлії Тимошенко. Таке враження, що тричі не президент України була абсолютно готова до появи статті, хоч і немає об'єктивних доказів того, що вона має до неї відношення. Але під час війни у зв'язку з черговою інформаційною атакою проти України дати «під дих» рідній країні виключно з бажання дошкулити черговій «злочинній владі» – це вже діагноз. У країні з політично зрілим суспільством це був би вирок: ганьба, завершення кар'єри і забуття. Чому? Найбільш рейтинговий політик України на своїй офіційній сторінці безапеляційно заявляє: «Експерти із США звинуватили Україну в поставках двигунів для балістичних ракет до Північної Кореї. Як відомо, санкції ООН забороняють надання будь-якої зброї цій країні. Якщо ця інформація підтвердиться, то Україна може потрапити під санкції, а значить – залишитися без будь-якої допомоги з боку цивілізованого світу. Це – катастрофа для нашої країни. Така ситуація є прямим наслідком непрофесіоналізму і злочинності президента Петра Порошенка і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Ця влада знищує Україну!». Ось так – ані тіні сумніву у «звинуваченнях» України, ані закликів розслідувати ситуацію і встановити істину. Загалом ані краплі здорового глузду – а вже дніпропетровка і двічі прем'єр-міністр прекрасно знає реальний стан справ на заводі «Південмаш», який нібито зробив двигуни для північнокорейських балістичних ракет. Прямим текстом Юлія Володимирівна «мочить» політичних опонентів-конкурентів, чиє місце мріє обійняти якомога швидше – мрія про президентство у неї багаторічна, а вік підтискає. Пікантності ситуації додає те, що людина Тимошенко, кандидат від «Батьківщини» на посаду міського голови Дніпра на недавніх виборах Олексій Чеберда обіймав посаду заступника гендиректора «Південмашу». Тобто якщо підприємство справді щось там продавало північнокорейцям, то Юля в долі?

Видання «Нью-Йорк Таймс» досить старе, але це той випадок, коли «старість – не означає мудрість»: і «заказухами» газета грішила не раз, і про Голодомор в Україні писала, що не було, мовляв, ніякого геноциду українського народу – просто був неврожай і жертв усього якихось кілька тисяч, але ніяк не мільйони. Проте колеги із США повідомляють: американці всерйоз узялися обговорювати цю статтю. Що ж, такий і був розрахунок. Але перш ніж проаналізувати саму статтю, якій охоче і безоглядно повірила пані Тимошенко, слід зазначити, що на карті, яка ілюструє статтю, Крим зображений не як частина України, а відділений кордоном і названий «спірною територією». Але патріотку Тимошенко такі «дрібниці» зовсім не збентежили.

А тепер про «фактаж». Найперша маніпуляція – це те, що в назві матеріалу успіх ядерної програми Північної Кореї пов'язаний виключно з українським заводом. Хоч у тексті самої статті всюди йдеться про те, що технології до Пхеньяну могли потрапити ще радянські, і що Росія до останнього часу купувала на «Південмаші» двигуни для своїх ракет – саме ті двигуни, які нібито й потрапили до корейців. Повсюди в статті різні «нібито» і «можливо», але винні в результаті українці. Як тут не згадати українську приказку про невістку?

Свої висновки «експерт» якоїсь організації з гучною назвою «Міжнародний інститут стратегічних досліджень» робить... за фотографіями! Аж надто на його суб'єктивний погляд зовнішній вигляд північнокорейських ракет нагадує дизайн радянсько-російських... От і вся аргументація. Щоправда, згадується також історія 6-річної давнини про те, як в Україні схопили і посадили двох північнокорейських шпигунів, що полювали за ракетними технологіями. Автор цитує припущення «дослідника»: вже тепер, мовляв, «у хаосі постреволюційної України» Пхеньян спробував знову заволодіти українськими двигунами, і о диво – здається, вийшло! На підтвердження свого висновку «експерт» наводить такий аргумент: ну, просто не могла Північна Корея сама так швидко прогресувати у своїй ядерній програмі. Може, й не могла – я не експерт, але скажіть на милість: це Україна чи Росія межує з Північною Кореєю? Київ чи Москва патронує Пхеньян і прагне всіляко нашкодити США? А яким чином стратегічні ракетні двигуни з Дніпра через півсвіту були доставлені до Північної Кореї?! Автор статті в «Нью-Йорк Таймс» про це якось взагалі не замислюється. І до речі – комуністичний Китай, що сусідить з Північною Кореєю і має потужну ядерну програму, виявився в «дослідженні» цілком поза підозрами. Так що ж штовхнуло українців на такий страшний злочин? Автор пояснює це цілком і повністю так само, як і в американських фільмах: непогані загалом хлопці на «Південмаші» просто не можуть пережити занепад свого підприємства, грошей немає, моральних дух нижче нікуди, Росія вже нічого не замовляє – от і «штовхнули» вони свої двигуни без докорів сумління божевільному диктатору. Але «дослідник» Майкл Еллеман тут же виправдовує «українських хлопців»: «Вони не хочуть робити погані речі»... Як мило і зворушливо! У нього, як бачимо, більше співчуття до українців, аніж у Юлії Тимошенко.

США всерйоз налякані погрозами Пхеньяна запустити ядерну ракету по де-факто американському острову Гуам. Страху додає і гнівна риторика президента Дональда Трампа, який пообіцяв Північній Кореї небачені «полум'я і лють» у відповідь на можливу агресію. Ну, як американцям не полюбити такого рішучого захисника трішки сильніше? А йому ой як не вистачає любові виборця! Ви ж, певне, в курсі того, як завзято зараз звинувачують Трампа у зв'язках з Росією і в тому, що це Москва допомогла йому перемогти на виборах? А тепер уявімо, що з'явилася б інформація про те, що це Росія (а не Україна) допомогла Північній Кореї створити потужні ядерні ракети, здатні вразити американські території. Уявили? Це була б катастрофа для «кремлівського ставленика» Трампа. А так все шито-крито: корейцям нібито допомогли саме українці (які нібито намагалися допомогти і Гілларі Клінтон в боротьбі за Білий дім), але Дональд Трамп не дрімає і готовий дати жорстку відсіч північнокорейському диктаторові. Така своєчасна стаття з «правильними» звинуваченнями України і для Кремля, і для Білого дому просто знахідка! І далі вважатимемо її появу простою випадковістю? Адже автор «дослідження» Майкл Еллеман «чисто випадково» кілька років працював у Росії по лінії ядерного роззброєння і щільно співпрацював із російськими спецслужбами. «Випадково» також те, що нинішній скандал – копія скандалу з нібито проданими Україною Іраку системами ППО «Кольчуга», що допомагали Саддаму Хусейну оборонятися від американців. Жодних «Кольчуг» в Іраку в результаті не знайшли, зрозуміло. Як не виявили і зброї масового знищення – а саме її нібито наявність у Хусейна була приводом завоювати Ірак. І тоді, і зараз керівництво Росії і США було, як то кажуть, «усе в білому», а винна «невістка» Україна. Потім уже начебто й не винна ні в чому, але «осад залишився».

У МЗС України стурбовані заявою КНДР про запуск балістичних ракетМіністерство закордонних справ України висловило стурбованість у зв'язку з заявами КНДР про запуск балістичних ракет в районі острова Гуам.

А що ж наша влада? Найбільш виразно з приводу антиукраїнської статті висловився секретар РНБО України Олександр Турчинов: «Ця інформація не має під собою ніяких підстав, є провокаційною за змістом, і, швидше за все, спровокована російськими спецслужбами для прикриття власних злочинів. Україна не постачала ракетні двигуни і будь-які ракетні технології до Північної Кореї. Вважаємо, що ця антиукраїнська кампанія спровокована російськими спецслужбами для прикриття своєї участі в північнокорейських ядерних і ракетних програмах». Натомість міністр інформполітики Юрій Стець тим часом у драних джинсах позує на зустрічах із російськими адвокатами українських політв'язнів. А де упереджувальна робота? Чому лише наполегливо погугливши можна знайти інформацію про те, що «Південмаш» активно співпрацює з американцями і європейцями? Про те, що завод уже давно не випускає двигуни для балістичних ракет? Чому після зворушливих заяв Ілона Маска про те, що українські ракети «Зеніт» – найкращі в світі, але після його «Фалконів», не з'являються статті про те, що як раз до Маска й потрапили космічні технології українських ракетників, і саме тому його проекти такі успішні? Чому ми не те що на випередження не працюємо, не створюємо собі системно солідний і позитивний імідж, а навіть на провокації не можемо до ладу відповісти? Вірніше, аргументовані заяви «Південмашу» і Турчинова з'явилися блискавично, але Україна вкрай слабо їх ретранслювала у світі, а наші спецслужби і профільний «мінстець» ніяк не відреагував на тиражування антиукраїнських фейків в українській пресі? Таких «чому» ще дуже багато (і це навіть якщо не заглиблюватися в ситуацію на самому «Південмаші» і в КБ «Південне», де багато проблем – мізерне фінансування, проросійські настрої тощо). Чому, врешті, ніхто не звернувся за коментарем до екс-прем'єр-міністра і екс-міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта – великого друга України і колеги Майкла Еллемана по «Міжнародному інституту стратегічних досліджень»?

У підсумку маємо: Росія начебто зовсім ні при чому в питанні поставок ядерних технологій і комплектуючих до Північної Кореї. Дональд Трамп зможе захистити Америку і світ від Кім Чен Ина. У світі напружилися з приводу можливої ядерної кризи сильніше за «карибську» і забули про війну Росії на Донбасі і в Сирії. В Україні – безлад, і тільки якщо Тимошенко прийде, то порядок наведе. Це для внутрішнього користування, а американська публіка вже ніби й не проти, щоби порядок у нас навела Росія – адже вона вміє поводитися з ядерною зброєю. І ніхто вже не згадує про те, що Україна добровільно і на вкрай вигідних для Москви і Вашингтона умовах відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу. Вічна «невістка», якій при кожному новому «чоловікові» живеться дедалі гірше...

Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...