Трамп цвірінькає, а розслідування триває: до чого тут Україна?

Максим Кречетовжурналіст, блогер

Керівники України й не мріяли, що значущість і вагомість країни в світовій політиці так різко зросте від якихось сотні знаків (без пробілів), які «цвірінькнув» у Twitter американський президент Дональд Трамп. Україна, бачте, «саботувала» кампанію Трампа й «потихеньку працювала на просування Клінтон», а якщо так, то де ж розслідування генерального прокурора США з цього приводу, – питає Дональд Трамп. Український сегмент соцмереж одразу ж перетворився на співтовариство авторитетних експертів-американістів. Не претендуючи на таке високе звання, все ж розглянемо деякі аспекти несподіваної заяви Трампа.

По-перше, несподіваною її вважати не варто. Якщо дружина Трампа може знати, що сода в тісті гаситься оцтом, то її чоловіка радники давно навчили: нейтралізуй Росію Україною. Всередині американської політики, звичайно ж. Прийом Петра Порошенка в Білому домі (вельми сумбурний, як ми пам'ятаємо) був покликаний збити ажіотаж із приводу майбутньої першої (офіційної) зустрічі-знайомства Трампа з російським колегою Путіним. А як розпорядився Трамп часом, відведеним на бесіду з українською делегацією? Як умів – озвучив дві відомі йому про нашу країну тези: США підтримують територіальну цілісність України, але перебувають у глибокому шоці від рівня корупції в державі. Якби Трамп дійсно ображався на Київ за підтримку його конкурентки на виборах Гілларі Клінтон, то став би він публічно підтримувати Україну? Цілком можливо – адже він бізнесмен і політик. Але в нього не було й немає жодних образ, адже не думає ж він насправді, що пожертвування Пінчука демократам, недалекоглядна позиція Порошенка, дурна поведінка Лещенка і компанії дійсно могли хоч якось вплинути на американського виборця.

Посольство України відповіло Трампу на звинувачення в саботажі його виборчої кампаніїПосольство України в США відповіло на заяви президента Дональда Трампа про саботаж його передвиборної кампанії з боку української держави.

По-друге, особистий акаунт Трампа в Twitter – це як «нога Парасюка». Ні, звичайно, не за масштабом і впливом, а за тим, наскільки обидва цих явища відірвані від реальної політики. Ну а тепер пройдемося найяскравішими моментами галасу навколо злощасного твіта. Отже, «рідне» видання колишнього журналіста Сергія Лещенка перебрехало коротенький і простенький за лексикою твіт Трампа. Для початку УП придумала якусь «генеральну прокуратуру США», якої не існує (є лише генпрокурор, який очолює Мін'юст США). І чи то поганий перекладач, чи то хороший маніпулятор, який готував новину, стверджує, що Трамп вимагає від «генпрокуратури США», якої не існує, розслідувати випадки втручання України в американську виборчу кампанію. Насправді ж, Дональд Трамп запитав: і де ж розслідування генпрокурора з цього приводу? Питання це зрозуміле в контексті масштабного розслідування втручання Росії у вибори, що відбувається зараз у США, й може читатися так: «ви ось усе риєте під мене, розслідуючи вплив Москви на наші вибори в моїх інтересах, то де ж аналогічні розслідування з приводу підігравання Києва моій конкурентці Клінтон?». І до речі, УП сформулювала меседж Трампа точно так само, як його перекрутила й подала в ЗМІ російська пропаганда. І чому я не дивуюся? (УП, увага, це було лише запитання! – авт.).

У США тим часом глобальне розслідування контактів команди Трампа з Кремлем вийшло на найвищий рівень і найширше охоплення (хіба що молодшого сина Трампа ще не викрили в зв'язках з московськими агентами). І якщо офіційно йдеться про суттєвий таємний вплив Росії на результати виборів на користь кандидата-переможця за допомогою брудних технологій, то загнаний у кут Трамп від безвиході киває на Україну, керівництво якої лише через свою недалекоглядність відкрито зробило ставку на того, хто програв фавориту перегонів – Гілларі Клінтон. Але хто в США знав про цю позицію України (хто взагалі за океаном може знайти нас на карті?) та чи додала позиція Порошенка, Пінчука й навіть Лещенка хоч один голос до скарбнички Клінтон? Відповідь цілком очевидна. Чому перемоги демократки бажали наші «грантожери» – всім зрозуміло, але чому так осоромився глава держави, зробивши публічно ставку не на ту «конячку»? Дипломат Богдан Яременко впевнений: «Ця помилка сталася внаслідок неефективності нинішньої системи менеджменту зовнішньополітичної діяльності, коли всі важелі управління зосереджені в руках президента, який вважає себе найрозумнішим, а МЗС і СВР не здатні виконувати свої функції як відомства, що формують державну політику або хоча би брифінг президента про можливі наслідки його рішень». Але методи й тим більше результати впливу на вибори в США Москви й Києва смішно навіть порівнювати. Тому можна сміливо припустити, що цвірінькання Трампа в особистому акаунті Twitter, який не є офіційним рупором державної політики США, був просто жартом, спробою хоч трохи відволікти увагу.

Підтвердилися дві виплати Манафорту з «чорної бухгалтерії» Партії регіонівАмериканське інформагентство Associated Press (AP) знайшло підтвердження двох виплат американському політтехнологу Полу Манафорту з «чорної бухгалтерії» Партії регіонів.

Якими можуть бути наслідки твіта, що поставив на вуха буквально всіх українських експертів (і особливо «експертів»)? Це навіть несерйозно обговорювати. Сам цей екстравагантний і, м'яко кажучи, позбавлений логіки твіт не вартував би нашої уваги, якби не спроби вітчизняних «експертів» пограти з ним — вони поводяться як хлопчисько, який поцупив батьківський кашкет і ремінь і вийшов у двір похвалитися «трофеями» перед сусідськими дітьми. «Трамп нічого не забув», «Трамп помститься за Манафорта», «Наслідки будуть найсерйознішими», «Порошенко догрався в геополітику» – щойно побачите такі висновки в чиїхось постах, то відразу відписуйтеся від таких «експертів». Якщо вже вбивати час, то краще почитати гороскопи. Або звіти українських грантових «антикорупціонерів». Для ситуації в США цей твіт президента матиме такі ж наслідки, як і заяви Путіна про його прихильність «мінському формату». До речі, про висловлювання російських правителів – попередниця Путіна, Катерина II, колись заявила: «Переможців не судять». Тож якщо Трамп взагалі чув цю сентенцію, то може сміливо настрочити новий твіт: «Катерино, ти була не права!».

Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...