Ігри у громадянство: про небезпеку «прецеденту Саакашвілі»

Олександр Радчукполітолог

Процедура набуття громадянства має не лише формальні правові ознаки, але й політичні. За ними можна визначити статус та авторитет окремої держави на світовій арені. Одні держави можуть надати політичний притулок, але відмовити в громадянстві певним особам суто з іміджевих міркувань. Інші – залучають капітали, гарантуючи інвесторам не лише дозвіл на перебування та свою легальну бізнес-діяльність на території цієї держави, але й згодом право таки отримати громадянство, дотримавшись усіх необхідних процедур.

Стаття 25 Конституції України чітко визначає: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». В наступній статті йдеться про те, що «іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України». Ключове словосполучення тут «на законних підставах». Щоправда, у випадку з екс-президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі можна ще також апелювати й до інших законів, які надають право набувати громадянство не за фактом народження в Україні.

Чи перебуватиме Міхеіл Саакашвілі на законних підставах в Україні після позбавлення його громадянства? Скоріш за все, щоб продовжити своє легальне перебування в нашій державі, йому доведеться звертатися за процедурою до уповноважених органів про надання притулку. Чи готовий до такого сценарію Саакашвілі? Можливо, варто попросити притулку в якійсь більш політично лояльній державі, як-от у США? І чи не стане сам факт позбавлення його українського громадянства новою можливістю для екстрадиції до Грузії?

Вибіркова робота над помилками?

Формально після позбавлення громадянства Саакашвілі держава Україна не гарантує йому безпечного перебування на її території. Хтозна, чи не про це йшлося під час нещодавнього першого офіційного візиту президента Петра Порошенка до Грузії. Окрім ризиків із грузинською Фемідою, Саакашвілі втрачає й усі формальні можливості надалі будувати кар’єру українського політика.

Від президента до телеведучого. Політичний шлях СаакашвіліУ день другої річниці призначення Міхеіла Саакашвілі головою Одеської обласної державної адміністрації «Слово і Діло» вирішило нагадати, яким був його шлях з еліти грузинської політики в українську.

В останні дні в спілкуванні не під запис представники пропрезидентської команди мотивують рішення позбавити громадянства Саакашвілі тим, що на Банковій нарешті зробили необхідну «роботу над помилками». Не минули й два роки, як Державна міграційна служба таки знайшла переконливі факти подання недостовірної інформації при оформленні заяви на отримання громадянства Саакашвілі, передала ці дані комісії з питань громадянства при президентові України, після чого глава держави видав відповідний указ. До слова, сам указ, за інформацією Адміністрації президента, оприлюдненню не підлягає, адже містить персональні дані Міхеіла Саакашвілі.

Виходить, відповідна перевірка 2 роки тому проведена не була, й громадянство Саакашвілі отримав всупереч законодавству? Чи проходив він спецперевірку перед тим, як посісти одну з найвищих чиновницьких посад у країні? Якщо були допущена така зневага до законодавства, то хто має відповісти за волюнтаристське рішення призначити його очільником ОДА? Питання риторичне.

В якості своєрідного «спойлера» пригадується схожа історія з наданням громадянства в 2012 році російському бізнесмену Вадиму Новинському з рук тодішнього президента Віктора Януковича «за визначні заслуги перед Україною». Українське громадянство Новинському потрібне було для участі в довиборах на мажоритарному окрузі в Севастополі №224, які відбулися у липні 2013-го. При цьому в своїй виборчій кампанії Вадим Новинський робив акцент на співпраці з Росією. В першому пункті його передвиборчої програми йдеться про те, що він як народний депутат «створюватиме всі умови для відновлення інтеграції України в економічний і культурний союз із Російською Федерацією, Білоруссю та Казахстаном». Він також заявляв про свою підтримку питання надання російській мові статусу другої державної, а в своїх передвиборчих плакатах використовував кольори російського національного прапора.

Токсичні паспорти

Зрештою, саме позбавлення громадянства може стати такою собі «смертоносною зброєю» в розрізі майбутніх політичних баталій. Як мінімум «прецедент Саакашвілі» в разі успішного інформаційного позиціонування Банкової може створити суттєві труднощі для політичних конкурентів нинішньої влади.

Україна – не Грузія: чому тактика Саакашвілі не спрацювала та хто вплинув на позбавлення громадянстваГолова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» розповів, хто міг вплинути на рішення щодо позбавлення громадянства Саакашвілі.

Йдеться, наприклад, про майбутнє цілої низки нинішніх народних депутатів з усіх політичних сил. Того ж самого Новинського, якого парламент вже позбавив депутатської недоторканності за поданням ГПУ, цілком можуть позбавити ще й громадянства. Так, ще в квітні 2016-го Петро Порошенко доручив Державній міграційній службі перевірити законність надання українського громадянства депутату Верховної Ради Вадиму Новинському у відповідь на електронну петицію українців, яка набрала понад 25 тисяч голосів. Така ж доля може очікувати народних депутатів, які мають подвійне чи навіть потрійне громадянство. В травні цього року президент відповідним указом позбавив громадянства народного депутата Андрія Артеменка, якого ГПУ звинувачує в державній зраді через історію з візитом до США й пропозицією «здати Крим в оренду Росії» в обмін на мир на Донбасі. Цікаво, що того ж місяця Порошенко позбавив громадянства ще одного соратника Саакашвілі – його екс-радника при Одеській ОДА Олександра Боровика.

Така практика може поширитися не лише на активних політичних діячів, але й на їхніх потенційних спонсорів, які можуть розпочати фінансування опозиційних владі політичних сил. Адже багато хто з них не приховує наявності другого громадянства. Справді, за наявності політичної волі набуття іншого громадянства, згідно з нормами Основного закону, може бути інтерпретоване як втрата українського. А значить, питання українського громадянства може стати одним із найбільш ефективних методів нейтралізації майже будь-якого з українських олігархів чи політиків.

Доля політичних апатридів

Звісно, ситуація довкола позбавлення громадянства додасть популярності, а можливо, навіть електоральної ваги екс-президенту Грузії. Кращого подарунку для старту виборчої кампанії годі й вигадати, однак це за умови, що вибори відбудуться бодай у найближчі півроку.

Місія неможлива: в чому причина стрімкого «грузинопаду»?Грузинська команда була чи не найчисленнішою групою серед експатів-реформаторів, яку запросили до влади для здійснення реформ після Революції Гідності. Через 2 роки більшість з них ідуть зі своїх посад, не полишаючи надій на позитивні зміни в Україні.

А поки що «прецедент Саакашвілі» працюєв зворотному напрямку: навряд чи цей випадок житиме довго в свідомості українського виборця, щоб завдати значної іміджевої шкоди саме пропрезидентській команді. А от для решти опозиціонерів цей приклад буде визначальним у їхньому бажанні здобувати підтримку серед громадян, використовуючи критику влади.

Сам Саакашвілі вже повідомив про свій намір оскаржувати в судах рішення про позбавлення його українського громадянства. Втім, навіть у разі гучного розголосу без особистої участі в розкрутці своєї політичної сили дистанційно зробити її популярною за рахунок інших діячів Саакашвілі буде складно. А з’являтися в Україні буде надто небезпечно через імовірність екстрадиції до Грузії.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...