Місія неможлива: в чому причина стрімкого «грузинопаду»?

Рівно тиждень минув після скандальної відставки губернатора Одещини Міхеіла Саакашвілі, коли про свій намір піти з посади оголосила його давня соратниця, очільниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе. Вона була одним із найпотужніших представників грузинської команди реформаторів, реально змінила ситуацію в правоохоронній системі Грузії й щиро намагалася здійснити схожу реформу в Україні.

Команду своїх соратників із часів президентства в Грузії запросив Міхеіл Саакашвілі після того, як були досягнуті певні домовленості щодо необхідності перейняти грузинський досвід у реформуванні країни та застосувати його в українських реаліях. Основною перевагою грузинів експерти називали те, що вони не пов’язані жодними корупційними зв’язками з українськими політиками й начебто не матимуть якихось бізнес- чи політичних інтересів в Україні.

З боку нової української влади поява реформаторів із Грузії також не віщувала якоїсь небезпеки: навіть для того, щоб балотуватися до парламенту, іноземцям потрібно було прожити на території України щонайменше 5 років. Та вже після двох років більшість із запрошених експатів пішли зі своїх посад. Найбільше засиділися саме грузини: їхню стійкість можна було пояснити особистою позицією Міхеіла Саакашвілі, який начебто отримав карт-бланш на реформи від самого Президента й до останнього сподівався на сприяння в цьому процесі.

Втім, практика довела протилежне: всі відставки супроводжувалися заявами щодо політичного втручання в дії реформаторів. Останнім часом саме від представників грузинської команди звинувачення в бік влади лунають чи не найгучніше.

Силовий блок – без грузинів

Вперше відчайдушний супротив реформам представники команди грузинських реформаторів відчули в Генпрокуратурі. Саме там розпочалися перші непорозуміння й скандали. Тодішній заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе не знайшов спільної мови з очільником Генпрокуратури Віктором Шокіним.

Йдучи з посади, Віктор Шокін відправив у відставку й Давіда Сакварелідзе, одночасно позбавивши його й місця прокурора Одеської області. Цим він викликав неабияке обурення тодішнього губернатора Одещини Міхеіла Саакашвілі, який призначив Сакварелідзе для допомоги в боротьбі з корупцією в регіоні. Вже тоді подейкували, що між пропрезидентською командою та грузинськими реформаторами стався суттєвий конфлікт, який завершився спробою Міхеіла Саакашвілі почати власний політичний проект – «Рух за очищення». Втім, на початку 2016 року екс-президент Грузії та його команда знизили градус критики на адресу Президента.

Відставка очільниці Нацполіції: експерт розповів, із чим пов'язане звільнення ДеканоїдзеПолітолог прокоментував інформацію про відставку Хатії Деканоїдзе з посади голови Нацполіції.

Вже в травні цього року у відставку подала перший заступник міністра внутрішніх справ України Ека Згуладзе, яку призначили на цю посаду ще в грудні 2014 року. Свої зусилля Згуладзе спрямувала на створення Нацполіції України, запуск патрульної служби, під її жорстким контролем відбувався набір на конкурсній основі нових поліцейських. Крім того, саме з ініціативи грузинської команди було ухвалено рішення про суттєве підвищення зарплат новій поліції. Ще півроку тому відставку Еки Згуладзе не надто пов’язували з політичним підтекстом: сама вона, коментуючи своє рішення, наполягала на тому, що встигла впоратися з усім, що планувала. Натомість подальшої своєї активної участі в проекті не бачила, погодившись залишитися в групі радників при МВС.

На відміну від своєї соратниці, йдучи у відставку, очільниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе була більш рішучою у висловлюваннях.

«Я не виносила сміття з хати, я державна людина. Але вважаю своїм обов'язком звернутися до політиків на всіх рівнях, починаючи з народних депутатів і закінчуючи найвищими кабінетами. Не можуть і не мають призначення в правоохоронних органах узгоджуватися з політиками. Не можуть і не мають політики використовувати сили правопорядку для захисту своїх політичних інтересів», – заявила очільниця Нацполіції, додавши, що її «повноважень і волі було недостатньо для різких змін».

Основним завдання Деканоїдзе в подальшому реформуванні Нацполіції було проведення переатестації старих кадрів МВС. Попри те, що це завдання було надважким, супротив потроху вдавалося долати. Втім, сказати, що Деканоїдзе вдалося зламати супротив системи, було б надто сміливо.

Очевидним плюсом у роботі Хатії Деканоїдзе було те, що на своїй посаді вона не була помічена в будь-яких політичних впливах, не брала участі в конфліктах. А нервувати було через що: про гострий і публічний конфлікт між її давнім соратником Саакашвілі та безпосереднім шефом, міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, не чув хіба що ледачий. До останнього часу Деканоїдзе вдавалося не поринати в політичний бік перипетій із реформуванням правоохоронної сфери. До слова, Арсен Аваков позитивно оцінив здобутки Деканоїдзе на посаді голови Національної поліції. «Це був складний, але дуже важливий етап, який увійде в історію української поліції. І я радий, що поруч із нами був ефективний менеджер та однодумець – Хатія Деканоїдзе. Я поважаю рішення Хатії почати новий етап свого життя й бажаю їй успіхів!», – зазначив міністр внутрішніх справ на своїй сторінці в Facebook.

Що ж до решти «силового блоку», то слід зазначити, що в один день із губернатором Одеської ОДА у відставку подав і начальник Одеської поліції Гіоргі Лорткіпанідзе, який за часів президенства Саакашвілі працював заступником голови МВС Грузії. Мало не єдиною знаковою фігурою серед грузинських реформаторів, хто досі залишився працювати на своїй посаді, є Гізо Углава. Він заявив про намір і надалі залишитися на посаді заступника голови Національного антикорупційного бюро України.

Саакашвілі та його команда

Про неможливість здійснити ефективне реформування в своїй галузі неодноразово заявляв й інший представник грузинської команди – вже колишній міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Він кілька разів подавав у відставку, проте Верховна Рада або не ухвалювала її, або просто не ставила на голосування. Піти з посади йому вдалося лише в квітні 2016 року, після того як новим главою Кабміну став уже Володимир Гройсман.

Саакашвілі оголосив про створення своєї політсилиКолишній голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі заявив про створення власної політичної сили. За його словами, до нової політсили не увійдуть представники бізнесу.

Суттєвими кадровими афтершоками супроводжуватиметься й сама відставка очільника Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі. Окрім Лорткіпанідзе, про свою відставку з посади голови одеської митниці заявила і Юлія Марушевська.

Крім того, про готовність звільнитися повідомили 12 голів одеських РДА, які працювали в одній команді з уже екс-губернатором. Про такі ж наміри оголосила виконувач обов'язків голови Одеської обласної державної адміністрації Соломія Бобровська. «Ми досі працювали в складі команди Міхеілла Саакашвілі й підемо у відставку як члени команди, щойно буде призначений новий керівник Одеської обласної державної адміністрації. Ми не бачимо сенсу виконувати свої обов'язки в подальшому», – пояснила вона.

Наразі в Адміністрації Президента тривають цілодобові наради й перемовини, метою яких є не лише знаходження гідної кандидатури на посаду нового голови Одеської ОДА, але й більш ефективної, здатної показати швидкий результат. У Президента планують зіграти на контрастах: мовляв, галасливий Саакашвілі так і не зміг досягти на своїй посаді всього того, що обіцяв. І байдуже, що за новим законом про держслужбу, очільник ОДА має обиратися під час незалежного конкурсного відбору.

Залишились, але ненадовго?

Перелічити тих представників грузинської команди, хто залишився в нинішній владі, можна на пальцях однієї руки. Наразі найбільше грузинів-реформаторів залишається в команді Міністерства юстиції. Там продовжує свою роботу заступник міністра Гія Гецадзе та частина команда з Грузії, яка в середині 2000-х займалася там реформою органів юстиції.

Експерт оцінив шанси Саакашвілі потрапити до Верховної РадиДиректор служби «Український барометр» розповів, чи має Саакашвілі шанси на вагому позицію на політичній карті України.

Однією з головних причин відставки Хатії Деканоїдзе експерти називають посилення тиску з боку команди Арсена Авакова та крен у бік авторитарних тенденцій. Простими словами, можливо, Деканоїдзе не хотіла стати цапом-відбувайлом у виконанні неоднозначних наказів з боку вищого керівництва щодо можливих жорстких дій під час вуличних акцій протестів. Адже головним інструментом виконання цих наказів мала б залишатися Нацполіція – той самий зручний «буфер» у можливих протистояннях між напругою в суспільстві та самою владою.

Йдуть, щоб повернутися?

Активність самого Міхеіла Саакашвілі та фактор «грузинопаду» серед команди реформаторів експерти пов’язують із нищівною поразкою його політичної сили під час останніх парламентських виборів у Грузії. До того ж, тамтешня влада не стомлюється нагадувати своїм українським колегам про необхідність екстрадиції колишнього керівництва країни, яке звинувачують у перевищенні повноважень та загибелі 19 людей під час розгону демонстрації в травні 2011 року.

Тому зворотнього шляху в Саакашвілі та його соратників немає: вони робитимуть ставку на подальші політичні перспективи в Україні. Тим паче, що нині найбільш сприятливий період для здобуття нової хвиля електоральної підтримки. Принаймні, на відміну від уже відомих партій «Батьківщина» та «Опозиційний блок», які претендують на статус головних опозиціонерів та борців із нинішньою владою навіть методами вуличних протестів, Саакашвілі та його майбутня політична сила мають шанси отримати прихильність більш поміркованого виборця. Насамперед тих, хто віддав свої голоси нині провладній партії «Народний фронт», невпевненій у собі «Самопомочі» та поки що найвпливовішій партії – БПП. Саме тому політичну команду екс-губернатора Одещини та колишнього президета Грузії і нинішня влада, і опозиція розглядатимуть як найнебезпечнішого гравця в гонитві за прихильність українців.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»