Українська армія за останні два роки зазнала тектонічних перетворень. Завдяки патріотично налаштованих громадянам, військовим, для яких вірність державі та присяга – не пусті слова, вдалося відродити справді боєздатну та потужну військову силу.
Звісно, у День захисника України більшість українців із вдячністю та повагою відзначать подвиг наших солдатів. Втім, українська армія лише на початку шляху до справжнього реформування.
Яка модель армії потрібна Україні?
Слід відзначити важливий факт: згідно соціологічних опитувань, армія користується найбільшою підтримкою серед українців. Ситуація в дечому парадоксальна, адже ще до Революції Гідності держава щороку скорочувала фінансування ЗСУ, нарощуючи витрати саме на розвиток правоохоронної системи. Армія за радянським зразком всім здавалася непотрібним анахронізмом. Мовляв, в України немає ворогів, нам ні з ким воювати.
Втім, все змінилося у 2014 році. Анексія Криму та конфлікт на Донбасі докорінно змінив і ставлення суспільства до власних військових можливостей, і дій нової влади, спрямованих на якнайшвидше реформування Збройних сил України. За останні 2 роки витрати із держбюджету на розвиток та утримання армії постійно зростають. Схоже, це рекордні суми на реформування ЗСУ, які виділялися з держбюджету за усі роки незалежності. Президент Петро Порошенко наголосив, що витрати на армію та оборону в 2017 році мають скласти щонайменше 5% ВВП країни. А це рекордні 129 мільярдів гривень.
Експерти погоджуються: в умовах гібридної війни, головна умова збереження суверенітету України – це спроможність захистити свою державу. Особливо гостро дане питання постало в рамках неспроможності мирного вирішення конфлікту на Донбасі шляхом виконання Мінських угод. Фактично, українська армія – це все, що стримує ворога від подальших посягань на завоювання наступних територій України.
Говорити про те, яким чином розбудовувати армію та оборону в бідній країні – питання вкрай дискусійне. В умовах економічної кризи, відсутності суттєвого ефекту від реформ та стомленості українців від війни – надвисокі витрати на армію можуть здатися дуже дорогим задоволенням. Однак, досвід інших країн підказує, що це не так. Наприклад, Ізраїль, який перебуває у стані перманентного конфлікту та терористичних загроз, витрачає близько 16 мільярдів доларів щороку (9% ВВП). Саме такі витрати допомагають близькосхідній країні захищати свій суверенітет та дбати про власний економічний розвиток. Плата висока, однак цілком виправдана. Враховуючи масштаби та потенціал економік, Україна може стати таким собі «європейським Ізраїлем» в питанні стримування агресивних намірів Кремля.
Орієнтир – стандарти НАТО
Починаючи з 2014 року співпраця України із НАТО значно посилилася. Вже наприкінці 2015 року Мінобороною за наказом Головнокомандувача було розроблено низку стратегічних документів, які визначали оборонну реформу. Всього 4 документи: Стратегія національної безпеки, Воєнна доктрина України, Концепція розвитку сектора безпеки й оборони та Стратегічний оборонний бюлетень.
Вперше за 25 років ці документи розроблялися із урахуванням довготривалої загрози з боку російської сторони. В той же час, повністю перейти до стандартів НАТО планується вже до кінця 2020 року.
Такі наміри влади ще зовсім не означають автоматичного вступу до Альянсу. І хоч у НАТО визнають російську агресію на територію України, поспішати інтегрувати нашу державу до системи оборони Альянсу там не поспішають. Перешкод для цього вистачає як юридичних, так і суто політичних. Саме анексія Криму та конфлікт на Донбасі роблять неможливим вступ України до НАТО на даному етапі. Натомість в Альянсі готові усіляко сприяти реформуванню й посиленню української армії. Поки що мова йде про навчання та домовленості про постачання різноманітного обладнання для потреб нашої армії. Наважитися підтримати Україну озброєнням можуть окремі країни НАТО, якщо приймуть таке рішення.
Що вдалося зробити?
Нещодавно Президент Петро Порошенко заявив, що 7-ї хвиля мобілізації поки що відкладається. Утриматися від такого кроку дозволили контрактники, які пішли служити до лав ЗСУ. За словами президента, всього у 2016 році служити за контрактом виявили бажання понад 46 тисяч осіб, а до кінця року очікується надходження ще більш 20 тисяч заявок. «Станом на сьогоднішній день 75% української армії - це контрактники», - наголосив глава держави.
Безумовно, не всі українці йдуть в армію від хорошого життя та суто із патріотичних міркувань. Наразі ЗСУ – найдинамічніша структура, на розвиток якої держава вже третій рік поспіль не жалкує витрачати десятки, а то вже й сотні мільярдів гривень. Стабільна оплата праці, статус військовослужбовця, можливість побудувати кар’єру офіцера – не менш важливі мотиваційні фактори для українців, особливо якщо мова йде про регіони.
Справжня революція відбулася й у модернізації, постачанні й розробці вітчизняного озброєння. Українська «оборонка» запрацювала хоч не на повну потужність, однак вже якісно змінила технічний стан озброєння ЗСУ. Так, у період з 2014 по 2016 роки українська армія отримала 36 одиниць нових типів озброєнь і військової техніки. На озброєння ЗСУ було прийнято БТР-3 і БТР-4 ПТКР «Стугна», стрілецьку зброю «Форт», станції РЕБ і РЛС, систему захисту для літаків та гелікоптерів «Адрос», бронеавтомобілі «Спартан» і «Кугуар». Динамічно розвиваються українські технології у створенні БПЛА, однак поки що Україні катастрофічно не вистачає міці у повітрі та у морському флоті.
Загалом, в Проектному офісі реформ Міноборони повідомляють про успішний старт у реформуванні за 9-ма напрямками – це і закупівлі для армії, новий рівень речового забезпечення та харчування, розвиток військової медицини та логістичної доктрини.
Не армією єдиною
Українська армія за два останні роки стала тією реальною силою, яка не дає агресору просто так прийти та захопити ще шмат наших територій. Щоправда, досягти подібного ефекту вдалося завдяки надзусиллям самих українців – добровольців, волонтерів, спонсорів, небайдужих громадян. У 2014 році гроші на відновлення армії без перебільшень в Україні збирали усім людом.
Втім в Україні поки що відсутнє розуміння запровадження нової військової доктрини саме на рівні пересічних громадян. Так, аби ефективно захищатися, державі мало створити та розвивати висококласну армію. Необхідно створити ще два потужних рухи – мобілізаційний резерв та комплексної системи територіальної оборони.
На щастя, у керівництва держави наразі є розуміння необхідності подібних змін. Це видно вже із початком реформування вітчизняних військкоматів. До кінця цього року на їх базі планується зробити єдині центри обслуговування військовослужбовців. Поступово класичний призов замінить створення функціонального єдиного реєстру військовозобов'язаних. Завдяки цьому, кожен громадянин України зможе долучитися як до мобілізаційного резерву, так і стати повноцінним військовослужбовцем.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»