«Стіна»: як масштабний проект став символом чергового гучного провалу влади?

Олександр Радчукполітолог

Черговим символом невиконання владою взятих на себе зобов’язань є реалізація гучного та масштабного за своєю суттю проекту «Стіна». Масштабного тому, що після агресії з боку Росії та початку так званої Антитерористичної операції Кабінет міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком у 2014 році оголосив про необхідність негайно відгородитися від північного сусіда потужними фортифікаційними спорудами – йшлося про 2295 км сухопутно-морського кордону з РФ.

Проект, який з легкої руки того ж Арсенія Петровича вже у 2015 році отримав назву «Європейський вал», мав стати одним з інфраструктурних проектів нинішньої влади у сфері забезпечення національних інтересів. Звичайно, що на хвилі загострення відносин із Росією, безперешкодної анексії Криму та фактичної війни на Сході України українці більш ніж позитивно оцінили потуги влади відгородитися від небезпечного сусіда міцною стіною. Водночас така підтримка з боку людей – гарантована індульгенція на тривале та насичене фінансування цього проекту. Що, звісно, чудово розуміли в уряді.

Втім, неоголошена війна на Донбасі внесла свої корективи: більше 400 км кордону в Донецькій та Луганській областях Україна просто не контролює. Нині йдеться про створення справжніх оборонних укріплень уздовж так званої «лінії розмежування», тоді як гучно розпіарений проект «Стіна» скромно залишився черговим «довгобудом».

У Донецькій області на будівництві фортифікацій розікрали 7 мільйонівПідприємливі чиновники Волинської ОДА примудрилися завищити вартість будівництва фортифікаційних укріплень на Донбасі, тим самим поцупивши з Бюджету 7 млн грн.

Лише нещодавно голова Луганської військово-цивільної адміністрації Георгій Тука виявив необізнаність у колись грандіозних планах урядовців і повідомив про те, що проект «Стіна» тільки-но починає реалізовуватися на Луганщині на кордоні з Росією, де не ведуться бойові дії. «На Луганщині цей проект («Стіна» – Ред.) ще не реалізовувався взагалі. Тільки, я сподіваюся, може, через два-три тижні (якщо погода буде нормальна) розпочнуться роботи», – розповів він цими днями в ефірі одного з телеканалів. Тоді як на Донеччині взагалі не йдеться про укріплення кордонів – там готують фортифікаційні споруди до справжньої позиційної війни. А у військовій прокуратурі вже звітують про розслідування за фактами завищення реальної вартості робіт та матеріалів під час будівництва укріплень. Скільки ж таких фактів потенційного розкрадання державних коштів може бути на об’єктах «Стіна» в інших – «мирних» – прикордонних областях – запитувати варто в нових антикорупційних органів. А запитати, певно, буде про що…

Гра з цифрами та невиправдані обіцянки

Про старт проекту «Стіна» у вересні 2014 року заявив Арсеній Яценюк. Перш за все, його обіцянка відбудувати мур на кордоні з РФ стосувалася виділення необхідних коштів із Держбюджету. Втім, попри гучний піар, мовляв, «Україні не забракне будь-якої суми для того, аби відгородитися від агресивних сусідів», достатньої кількості грошей у Бюджеті за останні 2 роки так і не знайшлося.

Тенденція із браком фінансування, на думку експертів, спостерігатиметься й цього року. Втім, у влади змінилося саме ставлення до проблеми: адже, який сенс будувати «мур», якщо третину кордонів із Росією ми зовсім не контролюємо?

Однак це не завадило витратити кошти на початок будівництва. Одразу зазначимо: йдеться, звісно, не про справжні оборонні укріплення, а скоріше про звичайне облаштування кордону з Росією. Так, у листопаді 2014 року прикордонники оцінили вартість облаштування 1 км державного кордону в рамках проекту «Стіна» в середньому в 3,7 млн грн. В цілому, за словами голови Державної прикордонної служби Віктора Назаренка, для облаштування всього кордону України з Росією, Білоруссю та Молдовою урядом мало би бути передбачено видатків у розмірі 8 млрд 362 млн грн. Очікувалося, що в 2014 році буде виділено 96 млн грн, у 2015 році – 2 млрд 668 млн грн, а в 2016 році – 5,5 млрд грн. Утім, кошторис відразу «зарубали» ледь не вдвічі. За задумом, фінансування проекту має здійснюватиметься з трьох джерел – Державного бюджету, міжнародної допомоги та позабюджетних коштів. Реалізація проекту «Стіна» розрахована до 2018 року.

Одразу зазначимо, що левова частка коштів у 2014 році надійшла не з Держбюджету, а по лінії міжнародно-технічної допомоги. Попри це, прикордонники просто не встигли використати всю суму: отримавши замість запланованих 96 млн грн цілих 235 млн грн, до кінця 2014 року вони зуміли використати лише 163 млн грн. У 2015 році ситуація з фінансуванням була дещо кращою, втім, далекою від тих запланованих цифр, які Кабмін обіцяв виділити на укріплення кордону на сході країни. Так, минулого року було передбачено всього 300 млн грн від раніше заявлених 2,6 млрд грн, а роботи з проекту проводилися лише в межах Чернігівської та Харківської областей.

На думку експертів та самих прикордонників, така ситуація пояснюється просто: в Бюджеті не вистачає грошей. Левова частка грошей, які мали бути виділені на об’єкт «Стіна», пішли на облаштування фортифікаційних споруд на Донеччині, де ведуться бойові дії, а також на модернізацію та фінансування Збройних сил України.

За проектним задумом прикордонників, «Стіна» – це цілий комплекс споруд для охорони державного кордону. Об’єкт передбачає наявність ровів проти важкої бронетехніки, контрольно-слідову смугу, сам «розумний» паркан (із датчиками руху, камерами спостереження), спостережні вишки та іншу інфраструктуру. «Слову і Ділу» вдалося поспілкуватися з експертами, які стали свідками облаштування кордону вже у 2016 році в одній із північних областей, що межує з територією РФ. Наразі облаштування кордону не має нічого спільного із заявленими критеріями, яким мав би відповідати об’єкт «Стіна»: з усього переліченого вдалося зробити лише протитанковий рів. Однак, на думку експертів, у разі військового наступу його можна подолати за допомогою нескладних конструкцій на кшталт понтонних переправ. Втім, будівництво об’єкту за планом має завершитися в 2018 році, тож, можливо, всі елементи «Стіни» таки будуть збудовані.

Військові експерти від самого початку гучних заяв уряду щодо будівництва «Стіни» попереджали про беззмістовність вкладення грошей в цей об’єкт для попередження активного збройного конфлікту. Адже в разі потужного наступу різних видів військ навіть повністю завершений та устаткований об’єкт зміг би стати лише тимчасовою перешкодою на шляху добре укомплектованої армії.

Альтернатива гучному піару

Звичайно, якісним облаштуванням українського кордону влада мала б зайнятися ще в далекому 1991 році. Це краще вплинуло б не лише на національну безпеку, але й на економічні реалії. Адже захищений кордон унеможливлює чи принаймні ускладнює потоки контрабанди та нелегальної торгівлі наркотиками, зброєю, запобігає нелегальній міграції. Крім того, такі проекти мають дуже тривалий термін виконання. За своїми масштабами проект «Стіна» може позмагатися хіба що з «Великим американським муром» на кордоні між США та Мексикою. Дбаючи про свої економічні та національні інтереси, уряд Сполучених Штатів реалізовував цей проект протягом майже 20 років: загальна довжина кордону з Мексикою – 2 тис. миль (близько 3 тис. км). Будівництво почали ще в 90-х роках минулого століття, а добудувати об’єкт спромоглися лише в 2010-му. За підрахунками агентства Bloomberg, на будівництво близько 900 км стіни в 2006-2010 роках було витрачено понад 3 млрд доларів.

Тука вважає, що потік контрабанди на лінії розмежування збільшивсяКерівник Луганської ВЦА Георгій Тука заявив, що на лінії розмежування збільшився потік контрабанди.

Маємо констатувати ще одну цікаву деталь: за роки незалежності українська влада не приділяла достатньої уваги облаштуванню кордону з Росією саме через те, що не бачила в сусідній «братній» державі потенційного ворога. А даремно. Нинішня влада форсованими темпами виправляє цю помилку, хоча й зі значним запізненням. Так, лише восени 2015 року Петро Порошенко затвердив нову редакцію Воєнної доктрини України, що базується на захисті від агресії Росії, поверненні контролю над Кримом і всім Донбасом, а також на підготовці до вступу в НАТО.

Слід визнати, що в умовах браку коштів, обмеженості ресурсів та фактичного стану війни з Росією значне фінансування саме облаштування кордонів – невиправдано витратний крок. Це мали б розуміти в уряді, коли гучно «піарилися» на темі зведення «Стіни»: якщо вже так хотілося відгородитися, то, з точки зору національної безпеки, потрібно було б це робити мовчки й із застосуванням найсучасніших методів попередження ворога на кордонах.

За оцінками експертів, фінансування об’єкту «Стіна» слід було б нині переглянути й більшу його частину спрямувати на розвиток сучасних технологій спостереження за кордоном. Так, альтернативою може стати розвиток галузі з побудови висококласного спостережного обладнання на кшталт безпілотників. Саме завдяки таким системам і злагодженим діям із прикордонниками можна сподіватися на швидке попередження лихих намірів ворога. На жаль, «Стіна» навряд чи зможе успішно впоратися з цим завданням в умовах неоголошеної війни з РФ та наявною загрозою збройного наступу по всій лінії кордону з нею.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»