На межі колапсу: що запустить пенсійну реформу в Україні?

Олександр Радчукполітолог

Вже два роки поспіль після подій Революції Гідності нова влада обіцяє пришвидшити запуск пенсійної реформи. Це питання перебуває далеко за межами необхідності змін у соціальних відносинах. Насправді, від запуску пенсійної реформи без перебільшення залежить доля української економіки, а значить, і успіху країни на багато років уперед.

Дефіцит українського Бюджету з року в рік постійно збільшується. Левову частку бюджетної діри складає дефіцит Пенсійного фонду: цього року цей показник сягнув уже 145 млрд грн – це більше, ніж, наприклад, витрати на національну безпеку та оборону.

Новоий уряд уже має план, як змінити ситуацію. Втім, задум не новий: ідеться про запровадження трирівневої накопичувальної системи пенсійного забезпечення, яку формально «запроваджують» ще з початку 2000-х років. Віце-прем'єр-міністр Павло Розенко, який у попередніх урядах обіймав посаду міністра соціальної політики, обіцяє запустити пенсійну реформу вже до кінця 2016 року. Однак він наголошує: повноцінно накопичувальна система може запрацювати лише з 1 липня 2017 року. «Зараз ми вже бачимо перші позитивні сигнали в економіці. Ми входимо на тренд економічного зростання. Тому у нас є всі можливості запровадити накопичувальну пенсійну систему з 1 липня 2017 року», – вважає віце-прем'єр.

МВФ постійно вимагає підвищити пенсійний вік – РозенкоПроект меморандуму з МВФ не передбачає підвищення пенсійного віку, хоча Фонд перманентно висуває цю вимогу, каже Розенко.

Впевненості Павлу Розенку додає ще й той факт, що у Верховній Раді зареєстрований новий, розроблений та узгоджений спільно з експертним середовищем законопроект №4608, який передбачає запровадження вдосконаленої трирівневої накопичувальної пенсійної системи. До слова, це вже третя спроба за останні кілька років зрушити пенсійну реформу з місця. Наразі і уряду, і народним депутатам зволікати вже нікуди: систему потрібно перебудовувати як із точки зору нових економічних реалій, так і з низки об’єктивних причин.

Демографічна пастка

Головна загроза колапсу нинішньої так званої «солідарної» пенсійної системи перебуває в площині демографічних чинників. «Солідарна» система дісталася українцям у спадок від Радянського Союзу, коли кількість працюючих значно перевищувала кількість пенсіонерів. У зв’язку з низкою чинників демографічні показники значно змінилися вже наприкінці 1980-х та у 1990-х роках. Наразі, на тлі економічної кризи, українці повною мірою відчувають наслідки «відмирання» попередньої радянської системи пенсійного забезпечення.

За інформацією Державної служби статистики, кiлькiсть економiчно активного населення впала до iсторичного мiнiмуму. Україна стрiмко втрачає трудовi ресурси: в першому пiврiччi 2015 року працездатних українців залишилося всього 18,074 млн осiб. Це на 10,6% менше, нiж роком раніше. Якщо ж вирахувати спiввiдношення пенсiонерiв до населення, що працює, ситуація взагалі виглядає катастрофічною: наразі на 10 млн працюючих припадає 12 млн пенсiонерiв. Зрозуміло, що з такою ситуацією Пенсійний фонд не наповнюється, його дефіцит постійно зростає. А в таких умовах зростання пенсій є просто неможливим.

Експерт пояснив, що мотивувало владу скасувати оподаткування пенсійГолова Конфедерації вільних профспілок прокоментував рішення скасувати оподаткування пенсій в Україні відсьогодні.

Звісно, стає зрозуміло: щоб уникнути колапсу з виплатами пенсій, потрібно якнайшвидше вживати відповідних заходів. Про необхідність швидкого запуску пенсійної реформи українських урядовців та політиків ось уже 2 останні роки безуспішно попереджають експерти та представники Міжнародного валютного фонду. Наприклад, фахівці Світового банку вже під час зустрічі з новим міністром соціальної політики Андрієм Ревою наголосили на необхідності переходу саме на страхову пенсійну систему. Більш детально про розвиток і запровадження цього рівня пенсійного забезпечення громадян ідеться і в новому законопроекті. «Проблема в тому, що багато хто в нас виходить на пенсію значно раніше, ніж мав би. При цьому демографічні тенденції є негативними. Офіційна зайнятість є низькою. Фактично, одна людина, що працює, утримує одного пенсіонера. Все разом це призводить до дуже небезпечної ситуації, тому що вся ця система потребує дуже великих витрат, зокрема за рахунок цих привілеїв», – переконаний експерт «Реанімаційного пакета реформ» у сфері пенсійного забезпечення Павло Кухта.

Що ж до подальшої дискусії з приводу підняття пенсійного віку, то в цьому аспекті поки що немає єдності. З одного боку, є низка об’єктивних факторів, через які підвищувати вік виходу на пенсію таки доведеться. Натомість експерти наполягають на тому, що спочатку потрібно таки запустити механізм накопичувальної пенсійної системи, а вже після цього – розглянути рішення про збільшення віку виходу громадян на пенсію. Можливо, зважаючи на складну демографічну ситуацію, до такого кроку доведеться вдатися, втім наразі подібна ідея не є панацеєю для успішного функціонування та розвитку пенсійної системи.

До того ж, ідеться про ще одне суттєве нововведення, яке стане можливим із втіленням нової пенсійної реформи. Йдеться про скасування так званих спецпенсій у «солідарній» частині нарахувань. В уряді вже знайшлися прихильники таких революційних ідей для українських реалій. Так, схожий елемент реформи вже підтримав Мінфін на чолі з Олександром Данилюком. «За ці роки було ухвалено багато популістських рішень, які вбивають саму ідею Пенсійного фонду. Є виплати, якісь пільги, які виплачуються зараз через Пенсійний фонд, хоча мають іти через Бюджет. Зараз ми хочемо відокремити мух від котлет, збалансувати систему. Деякі елементи підвищення пенсійного віку можливі, але поки про це не йдеться», – запевнив Данилюк.

Крім того, саме на такій послідовності запровадження пенсійної реформи наголошували і в МВФ: скасування пільг, запровадження накопичувальної системи, підняття пенсійного віку. Тож поки що виглядає так, що механізм реформування запущений, проте остаточне слово зараз – за народними депутатами.

Чи можливо накопичити на пенсію без довіри до держави?

Що ж пропонують автори нового законопроекту про пенсійну реформу? Передусім, постають два надважливих завдання: повернути довіру громадян до держави та її фінансової системи та водночас встановити справедливі правила гри для накопичення власної пенсії протягом усієї активної частини життя українців.

Аби виконати другу умову, на початковому рівні пенсійної системи планують запровадити єдину формулу нарахування пенсій: враховуватимуть відрахування із зарплати та загальний стаж роботи. Тоді як так звані «спеціальні пенсії» просто скасують.

По-друге, з 1 липня 2017 року для всіх громадян, які не досягли 35 років, відкриють спеціальні накопичувальні рахунки. «Додатково до єдиного страхового внеску у 22% роботодавець почне платити в новий Накопичувальний пенсійний фонд на особистий рахунок працівника 2% від його заробітку у 2017 році, а з кожним наступним роком – на 1% більше, і до 5% – із 2020 року», – пояснив головний експерт групи «Пенсійна реформа» «Реанімаційного пакета реформ», екс-мер Житомира та народний депутат 1-го скликання Віталій Мельничук. Така ідея, за задумом фахівців, стимулюватиме зацікавленість працівників отримувати «білу» заробітну плату, що в майбутньому збільшить і надходження до Бюджету країни, і їхні власні пенсійні накопичення.

Мінфін анонсував запуск пенсійної реформиЗа словами Олександра Данилюка, незабаром в Україні почнеться часткове впровадження пенсійної реформи.

Слід зазначити, що другий та третій рівні накопичувальної системи намагаються запровадити ще з 2007 року. Тепер, навіть за найоптимістичнішими очікуваннями, вона запрацює лише із середини 2017 року. А кількість громадян, які з середини 2000-х долучилися до системи третього рівня пенсійного забезпечення, взагалі вкрай мала: це всього близько 800 тис. осіб. Активи недержавних пенсійних фондів (діяльність яких є основою третього рівня пенсійного забезпечення) не перевищують 2,5 млрд грн – це лише близько 1% від тих коштів, які виділили минулого ргоку з Пенсійного фонду на забезпечення «солідарної» системи пенсій.

Ще один вагомий аспект запровадження накопичувальної пенсійної системи – повернення довіри до фінансової системи держави. Заощадження громадян мають бути надійно захищені, а самі українці повинні мати право вибору, в який саме фонд та на яких умовах відкладати свої пенсійні накопичення. В запровадженні такої системи зацікавлена й сама держава, адже кошти накопичувальної пенсійної системи – це надпотужний інструмент фінансової стабільності та довгострокове джерело внутрішніх ресурсів для розвитку економіки. До того ж, до 50% вартості активів накопичувального пенсійного фонду можуть бути розміщені в якості державних цінних паперів. А це додаткові можливості для запозичень та зменшення залежності від того ж МВФ чи Світового банку. Основна цінність цих активів – час їхнього повернення та походження. Адже гроші українських громадян можуть залишатися в Україні та фінансувати власні економічні потреби.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»