Держбюджет-2015: в пошуках економічного колапсу?

Держбюджет-2015, який був схвалений Верховною Радою наприкінці минулого року, залишає багато питань без відповідей. Найбільш фундаментальне питання стосуватиметься пошуку так званих «точок зростання» української економіки у найближчій рік. Адже, розробляючи проект Держбюджету, урядовці так і не зуміли вирішити низку проблем: яким чином приватний сектор (малий, середній та великий бізнес) і в яких сферах буде зростати? Як саме і з якими показниками? Що цьому сприятиме та де і в я кому об’ємі необхідною буде допомога держави? Без відповідей на ці запитання економіка країни не матиме визначеного вектору розвитку, а очікувати зростання без чітких ідеологічних установок – марно.

Зрештою, є й інша сторона медалі. Це – значне скорочення соціальних видатків, яке передбачив Мінфін при розробці проекту Держбюджету саме для гуманітарної сфери. Це означає, що значна частина малозабезпеченого населення України недоотримає у 2015 році частину своїх пільг. Деякі категорії населення взагалі будуть позбавлені своїх пільг.

Так, зменшення соціальних видатків торкнеться «чорнобильців». Передбачається скасування зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) та перегляд меж зон радіоактивного забруднення територій, а також удосконалення норм щодо виплати компенсацій та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Уряд передбачає зекономити до 902 млн грн. за рахунок скорочення видатків у цій сфері.

Також у Держбюджеті скасовані виплати стипендій у навчальних закладах усім, крім дітей-сиріт, дітей-інвалідів, а також дітей з малозабезпечених сімей. Було продовжено фінансування безкоштовного харчування школярів пільгових категорій: 1-4 класів, дітей-інвалідів, сиріт, з малозабезпечених сімей, а також залишено право пільгового проїзду для школярів і працівників шкіл, щоправда – із приміткою, що дана стаття витрат перекладається на місцеві органи влади. Фактично, уряд переклав відповідальність за ці статті фінансування на місцеві бюджети, значно при цьому скоротивши їхні джерела надходжень. Таким чином, прогнозувати, як фінансуватимуться ті чи інші пільгові категорії громадян у 2015 році фактично неможливо, адже це відбуватиметься у «ручному режимі».

Крім того, в Держбюджеті-2015 запроваджена адресна грошова допомога пенсіонерам замість пільгового проїзду громадським транспортом загального користування. Також планується запровадити адресну допомогу малозабезпеченим громадянам на оплату комунальних послуг. Наостанок слід згадати й ще одну досить неоднозначну норму, на якій планують зекономити в уряді Арсенія Яценюка: було позбавлено права безкоштовного проїзду в громадському та міжміському транспорті учасників Великої Вітчизняної війни, чорнобильців, ветеранів праці, жертв нацистських переслідувань. Особливо цинічною виглядає норма, яка стосується ставлення до ветеранів: серед пільгових категорій українських громадян – вони найменш чисельна група, тобто йдеться про економію насправді невеликих грошей. Проте ні серед урядовців, ні серед народних депутатів Верховної Ради особливих дискусій це питання не викликало.

Всі ці нововведення щодо економії на гуманітарній сфері, за розрахунком уряду, дозволять зекономити понад 30 млрд. грн.. До того ж, запроваджуючи такий режим економії, урядовці посилаються на домовленості з місією Міжнародного валютного фонду. Мовляв, усі ці заходи передбачені у Меморандумі про співпрацю із МВФ, а отже – допоможуть Україні отримати довгоочікуваний кредит.

На тлі всіх цих змін особливо цікаво виглядає намагання уряду підміняти поняття зростання показників прожиткового мінімуму та заробітних плат, використовуючи сумнівні методики, які не мають нічого реального із складною економічною ситуацією в повсякденному житті. Так, задеклароване в Державному бюджеті на 2015 рік зростання прожиткового мінімуму на одну особу аж ніяк не дає відповіді на запитання – як взагалі можливо прожити на такі гроші. Так, з 1 січня 2015 р. прожитковий мінімум становитиме 1,176 грн, з 1 грудня очікується його збільшення на 154 грн аж до 1,330 грн. Більше того, експерти наголошують, що в Державному комітеті статистики свідомо використовують недосконалий метод розрахунку підвищення заробітних плат. «Заробітні плати в Україні в нинішніх умовах мають неправильний принцип нарахування і вимагають індексації не за показником інфляції, а з урахуванням підвищення цін на тарифи та продукти харчування», – вважає експерт з питань демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Якщо розглядати Держбюджет-2015 як цілісну систему, помічаємо тенденцію: уряд намагається по максимуму «вичавити» з бізнесу та зекономити на соціальних видатках. У свою чергу зменшення соціальних стандартів веде не тільки до зубожіння населення, але й до зменшення активності бізнесу. Адже одне не може існувати без іншого: соціальні верстви населення також є активними користувачами послуг, покупцями товарів. Виходить, що для того, аби отримати кредити від міжнародних донорів, уряд своїми діями веде економіку України до колапсу.

Слід також нагадати владі і про реальну небезпеку соціальних бунтів. Справа в тім, що деякі соціальні верстви населення, які користуються соціальними пільгами, здатні до суттєвої самоорганізації. Перш за все в них є спільна, дуже емоційно заряджена мотивація – порушення соціальної справедливості. По-друге, цим категоріям населення по суті втрачати окрім своїх пільг особливо нічого. Згадаймо події 2011 року, коли «чорнобильці» та «афганці» зуміли об’єднати зусилля та організовано виступити проти намагань тодішнього уряду Миколи Азарова скоротити їхні пільги. Проте, цьогорічна ситуація, на думку експертів, значно відрізняється: в країні йде війна, а наслідки від економічної кризи поки що не відчуло на собі більшість населення країни. «Соціальна напруга може зростати, проте в Україні бували й гірші соціальні кризи. Початок 1990-х років, криза 2008-2009 року. У 2009 році падіння ВВП склало 15%, а за підсумками минулого – 10%. Тому очікувати нової революції не варто. Революції як правило відбуваються не коли пік кризи, а навпаки. Коли є завищені очікування, які не виправдовуються. Коли економічна криза – населенню не до протестів. Люди просто виживають», – пояснює політичний експерт Володимир Фесенко.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»