Коаліційні тортури нового парламенту

Поки в Україні триває реальна війна із грізним ворогом на сході країни, коаліційний процес щодо створення нової більшості у Верховній Раді 8-го скликання перетворився у справжню інформаційну війну за розподіл посад у майбутньому уряді.

В день, коли українці обирали нову Верховну Раду на позачергових парламентських виборах, Президент Петро Порошенко у виборчому штабі своєї політичної сили заявив про бажання закінчити переговорний процес щодо підписання коаліційної угоди в 10-денний термін після оприлюднення офіційних результатів виборів. «Коаліційна угода буде оприлюднена, як тільки її роздадуть всім учасникам коаліції, і як тільки вона буде затверджена. Думаю, 10-ти днів і для коаліціади, і для спікеріади вистачить. Я не буду тримати інтригу: я внесу до парламенту кандидатуру прем'єра, а коаліція в парламенті буде створюватися на базі Блоку Петра Порошенка», - заявив Президент.

Проте результати виборів внесли деякі корективи у план пана Порошенка. Політична партія «Народний фронт» на чолі із нинішнім прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком отримала більшу кількість голосів виборців, а отже, і право ініціювати коаліційні перемовини. Ось вже 2 тижні, як українці спостерігають за переговорним процесом зі створення коаліції у Верховній Раді 8-го скликання. Окрім двох потужних фаворитів перегонів – БПП та «Народного фронту», - у перемовинах беруть участь політичні партії «Самопоміч», «Батьківщина», Радикальна партія Олега Ляшка.

Українці вкотре стали свідками того, що більша частина політичних домовленостей триває у непублічній площині. Паралельно між основними учасниками перемовин почалися інформаційні змагання, мета яких полягає у тому, аби нейтралізувати партнерів по майбутній коаліції у прагненні досягти якомога кращого результату. Це означає, що у непублічній площині між майбутніми парламентськими фракціями тривають змагання за посади у виконавчій владі.

Так, на минулому тижні, Арсеній Яценюк як лідер «Народного фронту», певним чином скориставшись своїм службовим становищем, на прес-конференції оприлюднив власне бачення щодо розподілу посад у новому уряді. Як виявилося дещо пізніше, більшість із претендентів на посади очільників міністерств у майбутньому уряді згоди на це не давали (як, наприклад, рекомендація призначити на посаду очільника Мінсоцполітики народного депутата Павла Розенка), а дехто – навіть не знав про участь своєї кандидатури у такому розподілі посад (Денис Силантьєв, що проходить до нової ВР під №12 у виборчому списку РПЛ, не знав, що його кандидатура обговорювалася на посаду міністра молоді і спорту). Зрозуміло, що такий агресивний інформаційний випад Арсенія Яценюка спрямований на нейтралізацію основного партнера по коаліційним домовленостям, із метою нав’язати свої правила гри поки що найбільшій фракції, яка може з’явиться у новій ВР – Блоку Петра Порошенка.

Реакція від Блоку Петра Порошенка не забарилася. Вустами кандидата у народні депутати та одного із представників на коаліційних перемовинах від БПП Миколи Томенко був оголошений план дій у випадку, якщо партнери по коаліціаді продовжуватимуть торги. «Не може українська держава бути заручником того, що хтось хоче бути вічним міністром, хтось - вічним головою Верховної Ради, а хтось - головою СБУ. Я говорю про загальний підхід. Якщо ми не знайдемо формат дієвого і взаємоконтролюючого механізму між урядом і парламентом, тоді один варіант - або ще одні вибори, або технократичний уряд без політиків взагалі», - заявив пан Томенко, виголосивши, фактично, попередження учасникам коаліційних домовленостей про необхідність швидкого їх завершення. Двома козирями команди БПП є їхня чисельна перевага над іншими учасниками коаліційних перемовин та авторитетна позиція поки що єдиного легітимного центру влади (до вступу в силу повноважень нової ВР) – Президента. Проти іміджу БПП працює час та необхідність залучення до коаліційної угоди «слухняних» партнерів. А таких, як виявилося, у новій ВР не буде: ані «Народний фронт», ані «Самопоміч», ані інші фракції не планують грати за правилами Президента.

Що ж стосується публічної площини коаліційних домовленостей, то поки що єдиним їхнім результатом став оприлюднений в п’ятницю проект коаліційної угоди. В ній учасники перемовин оприлюднили своє бачення реалізації необхідних реформ у новому парламенті. Проте, як свідчить аналіз документу, жодних календарних планів стосовно провадження відповідного законодавства, а також покрокового переліку дій майбутньої коаліції стосовно черговості впровадження реформ – не передбачено. Представлений для громадськості документ – поки що являє собою набір гасел та орієнтовний несистематизований перелік тих нагальних змін, які потрібно буде здійснити новій коаліції. Наприклад, у першому пункті першого розділу коаліційної угоди «Оновлення влади та антикорупційна реформа», де декларується намір про створення Національного антикорупційного бюро, мова не йде про принципи діяльності та повноваження даного органу, а акцент робиться на «встановлення оплати праці директора та працівників НАБ на рівні, що забезпечить їх незалежність».

До початку роботи Верховної Ради 8-го скликання у новообраних депутатів є ще принаймні 2 тижні, аби знайти формулу плідного і довготривалого співіснування у форматі нової коаліції. Зважаючи на кількість учасників перемовин, цей процес не є легким. Новостворена коаліція депутатських фракцій може стати найчисельнішою і за кількістю нардепів, і за кількістю депутатських фракцій. Та чи буде вона довготривалою – залежатиме від розуміння народними депутатами усіх тих ризиків, які постали перед країною в цей непростий час.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»