Російські танки: які бойові машини росія використовує проти України

Росія, наслідуючи приклад Радянського Союзу, до 24 лютого 2022 року бачила свою основну ударну силу для наземних операцій саме в броньованих танкових кулаках, як того вимагала сформована після 1945 року радянська військова стратегія. Щоправда, росія не враховувала той момент, що з 1945 року світ дуже сильно змінився і спектр протитанкових засобів став значно ширшим – що після початку російського вторгнення в Україну призвело до найвеличезніших танкових втрат російської армії з 1941 року. Тільки за візуально підтвердженими даними рф втратила не менше 1500 танків (проти 400, втрачених Україною), тоді як реальні втрати російських військ можуть бути у два рази більшими.

Однак танків у росіян ще багато; «наймирніша країна світу», СРСР побудував таку кількість броньованих мастодонтів, що їхні запаси здаються воістину невичерпними – питання тільки в здатності танкоремонтних заводів оперативно ставили бойові машини до ладу.

Розповідаємо, які танки росія використовує в Україні, та які у них є сильні та слабкі сторони.

Основний бойовий танк Т-64

Розроблений у 1960-1967 роках для потреб Радянської Армії, цей танк другого покоління досі залишається на озброєнні не лише росії, а й Збройних сил України. Так, на 2013 рік тільки на зберіганні у рф знаходилося близько 2000 Т-64, в Україні ж всього було 1100 Т-64, з яких 650 на зберіганні.

Свого часу танк Т-64 вважався кращим танком Радянської армії, попри низку властивих йому конструктивних недоліків та проблем.

Цей танк не постачався на експорт в країни соціалістичного табору, оскільки був секретним – і його точні характеристики стали відомі західним країнам тільки після 1991 року. Західні військові експерти свого часу визнавали – якби на полі бою зійшлися західні ОБТ перших поколінь і Т-64А, то час життя західних танкістів обчислювався б хвилинами. Ще більше розрив між Т-64 та західними ОБТ першої половини 1960-х років збільшила модернізація машини в 1976 році – зокрема, 115-мм гармату, яка перекочувала на танк з Т-62, замінили на більш відповідну викликам часу 125-мм гармату, назвавши модифікацію Т-64А.

Звичайно, через багато років після прийняття танка на озброєння він вже не відповідає сучасним вимогам, застосовуваним до бойових машин на полі бою. Тому Україна пішла шляхом проведення численних модернізацій, які дали друге життя старому танку, значно збільшивши його боєздатність.

Російські військові також проводили модернізаційні заходи на Т-64, які залишалися в строю у ЗС рф, проте низку проблем вирішити не вийшло. Відзначається, що росіянам ще з радянських часів не вдалося ліквідувати основні недоліки танка: складність в обслуговуванні, а також незадовільну надійність ходової частини бойової машини. Це призвело до того, що левова частка російських Т-64 досі перебуває на базах зберігання в жахливому стані.

Як відзначає видання Forbes, танк Т-64 на полі бою в Україні з російського боку – звір вельми рідкісний; за рік війни Україна змогла захопити тільки сім Т-64 з більш ніж 500 трофейних танків.

Можливо, причина в тому, що вирішити проблеми з Т-64 у росіян так і не вийшло, а може тому, що після 1991 року рф масово перейшла на використання дешевших танків Т-72 та Т-90, зважаючи на свою низьку технічну культуру, тоді як більш досвідчені в танкобудуванні українці продовжували використовувати складніший Т-64 і його розвиток – Т-80 – без особливих проблем.

Основний бойовий танк Т-72

Танк другого покоління Т-72 в росії вважається наймасовішим ОБТ другого покоління та одним з наймасовіших танків в принципі. Це й не дивно – за кількістю випущених екземплярів (понад 30 тисяч одиниць) він поступається хіба що танку часів ДСВ Т-34/85 (близько 90-100 тисяч одиниць).

Т-72 з'явився на світ в результаті пошуку дешевої альтернативи дорогому та складному танку Т-64. Останній, безумовно, був дуже добрий, але для великої війни, відповідно до радянської доктрини танкових армад, в першу чергу був потрібний танк масовий, нескладний, легкий у виробництві та ремонті та, що важливо – швидкий в опануванні екіпажем. Тому в підсумку на російському Уралвагонзаводі в 1974 році після низки випробувань розгорнули виробництво танків Т-72.

Крім СРСР (а пізніше – росії) даний танк за ліцензією виробляли Польща, Чехословаччина, Югославія, Індія та низка інших країн. Окрім того, Т-72 у великих кількостях постачався на експорт, в тому числі в Сирію, Ірак, Нігерію та деякі інші держави. Україна після розпаду СРСР займалася тільки модернізацією Т-72, які перебували в строю, проте зараз на озброєнні ЗСУ танки цього типу представлені переважно трофеями (з лютого 2022 року українські військові захопили не менше 188 російських Т-72 різних модифікацій, в той час, як росіяни захопили всього п'ять українських Т-72АМТ), а також бойовими машинами, які були передані союзними країнами, які до 1989 року входили до складу соціалістичного блоку – Польщею, Чехією, Словаччиною й т.д.

З плюсів цього танка можна відзначити його досить низьку вартість, а також відносну простоту в опануванні та обслуговуванні. Однак всі переваги Т-72 з лишком перекриваються його мінусами, головний з яких – вкрай невдале розташування боєукладки. Справедливості заради, цим недоліком грішать практично всі радянські танки, але тільки в Т-72 «криве» розташування БК стало настільки «легендарним», що танк отримав ганебне прізвисько «літаюча башта»; практично будь-яке пробиття броні призводить до детонації боєкомплекту та загибелі всього екіпажу. Причина такого недоліку криється в конструкції башти танка – заради скорочення екіпажу до трьох осіб боєкомплект розміщується безпосередньо у башті задля зручності застосування автомата заряджання.

Зокрема, про це пише видання Popular Mechanic, яке розмістило Т-72 в рейтингу п'яти найгірших танків світу.

«Можливо, найбільша проблема полягає в тому, що боєзапас для основної гармати в танку зберігається біля екіпажу. Пробиття основної броні танка часто призводить до детонації боєприпасів, що призводить до загибелі екіпажу до того, як вони зможуть врятуватися. Це не тільки знищує танк, але і знищує весь навчений екіпаж танка» – йдеться в матеріалі.

Там же наголошується, що на папері Т-72 грізний танк, але насправді він вже не відповідає вимогам для сучасного поля бою, що повною мірою продемонструвала війна в Україні – його основна гармата малоефективна, а броньовий захист недостатній навіть проти снарядів «однокласників», українських Т-72, Т-80 та Т-64, Сучасні ж західні танки, швидше за все, будуть винищувати російські Т-72 без особливих втрат для себе.

Приклади такого побиття історія вже знає. Наприклад, під час боїв в Іраку в 1991 та 2003 роках при зіткненні іракських Т-72 з американськими танками M1 Abrams навіть ранніх модифікацій перемога незмінно залишалася за останніми. Щобільше, часто іракські танкісти навіть не могли підбити жодного американського танка, хоча самі зазнавали серйозних втрат. При цьому іракські Т-72 на голову перевершували танки двох основних супротивників Іраку в період 1980-1999 років – Ірану і Кувейту, що приносило Іраку виключно перемоги.

Окрім того, захист від ураження танка сучасними ПТРК знаходиться на жахливо низькому рівні, і навіть модернізація російських Т-72 до рівня Т-72Б3 зразка 2016 року, модифікація, яка вважається найновішою для цих танків, не змогла вирішити всіх проблем бойової машини – величезну кількість російських танків цього типу було втрачено в Україні через удари Javelin, NLAW та інших західних протитанкових систем.

Основний бойовий танк Т-80

Ще один російський танк другого покоління, який опинився на третьому місці у вже згадуваному рейтингу найгірших танків світу за версією Popular Mechanic – це Т-80.

Танк Т-80 по суті є розвитком основного бойового танка Т-64, успадкувавши від нього багато компонентів конструкції. Однак разом із тим це перший у світі танк, в який було вбудовано протиснарядний захист, а також перший в СРСР прийнятий на озброєння танк з газотурбінним двигуном. З 1976 по 1998 роки було вироблено понад 10 тисяч одиниць Т-80, переважна більшість з яких знаходиться на озброєнні російських військ.

На 2023 рік, втім, на озброєнні рф залишалося ледь кілька сотень різних модифікацій Т-80. Причина в тому, що танк виявився ще складнішим в застосуванні та обслуговуванні, аніж його «предок» Т-64. Один тільки газотурбінний двигун чого вартий. І хоча численні модернізації танка, як російські, так і українські змогли виправити деякі його недоліки, найпроблемніші моменти все ж нікуди не поділися.

Зокрема, для рф проблеми з газотурбінним двигуном більш логістичні, аніж технічні. Цей двигун витрачає значно більше палива при своїй високій надійності та ефективності, до того ж він змушує військових забезпечувати постачання двох різних видів палива (окремо для Т-80 та окремо для інших танків), а з логістикою, як ми знаємо, у росіян величезні проблеми. Можливо, що саме це зумовило різницю між втратами цих бойових машин росіянами у співвідношенні «знищені/захоплені» – переважна більшість втрачених російських Т-80 була захоплена ЗСУ в практично неушкодженому стані. У танків просто закінчилося паливо!

Цікаво, що єдиний дослідний прототип російського танка Т-80УМ2, якому свого часу пророкували долю чи не нового російського ОБТ, в результаті був знищений в Україні. 20 березня 2022 року портал Oryx, який збирає дані про знищену в Україні техніку, ґрунтуючись на візуально підтверджених випадках, опублікував фото знищеного Т-80УМ2.

Основний бойовий танк Т-90

Один з найбільш розпіарених та, мабуть, єдиний по-справжньому російський танк, Т-90, який відносять вже до третього покоління ОБТ – по суті своїй подальший розвиток «мобілізаційного танка» Т-72. Подібно до того, як Т-80 «виріс» з Т-64, танк Т-72 в 1986 році був узятий за основу для розробки нової бойової машини. Варто відзначити, що навіть рекомендований до прийняття на озброєння в 1989 році він був під ім'ям Т-72БУ.

Однак попри те, що розробка танка велася в останні роки СРСР, все ж Т-90 можна вважати саме російським танком, оскільки його повноцінне виробництво почалося в 1992 році, вже після розпаду Радянського Союзу. Танк вироблявся у двох версіях – експортній (Т-90С) та армійській (Т-90А та його модифікації); перших було випущено близько 1,5 тисячі одиниць, основним покупцем стала Індія, других – не більше 625 одиниць.

Хоча в Т-90 стоїть набагато сучасніше обладнання, аніж в Т-72, та й захист танк отримав куди більш потужніший, його основні проблеми такі ж самі, що у попередника – зокрема, знову ж невдале розташування БК, принесене в жертву заради полегшення заряджання гармати скороченим екіпажем з трьох осіб.

Окрім того, ще у 2018 році за результатами застосування Т-90А в Сирії видання National Interest зробило висновок, що цей танк страждає від тієї ж біди, що і Т-72 – у нього виявилася недостатньою захищеність від ураження сучасними видами ПТРК. Видання припустило, що даний факт робить Т-90 будь-якої версії легкою мішенню для FGM-148 Javelin та TOW-2 – і це було повністю підтверджено під час боїв в Україні у 2022 році.

Станом на 2023 рік на озброєнні ЗС рф залишалося близько 200 Т-90А та 100 Т-90М «Прорив» – найновішої та розрекламованої модифікації Т-90 зразка 2019 року. Під час бойових дій в Україні російська армія втратила до половини із залученого до боїв угруповання в 100 танків Т-90 всіх версій – так, відомо кілька візуально підтверджених випадків знищення Т-90М «Прорив», окрім того, до 30 танків Т-90А і Т-90М було захоплено ЗСУ протягом 2022 року (12 з них використовуються). У січні 2023 року було зафіксовано перший випадок захоплення ЗСУ танка Т-90С – експортної версії цієї бойової машини, яка опинилася на фронті через великі втрати рф у танках.

Основний бойовий танк Т-62

Величезна потреба, яку російські війська відчувають в танках, незадовільний стан більш сучасних бойових машин, які перебували на базах зберігання, критичний недолік запасних частин та відносний параліч танкоремонтних потужностей у рф – все це в сумі призвело до того, що на полі бою в Україні з'являються раритети, бойова цінність яких в умовах сучасної війни падає навіть не до нуля, а до негативних значень. Йдеться про перший радянський повноцінний основний бойовий танк першого покоління Т-62; так, ці безнадійно старі танки не просто відправлялися росіянами в Україну, а й брали участь безпосередньо в боях.

Танк Т-62 вироблявся в СРСР з 1962 по 1975 роки, після 1975 року подекуди його продовжували виробляти за ліцензією; а в деяких країнах він досі перебуває на озброєнні. Всього їх було виготовлено понад 20 тисяч, що робить Т-62 третім наймасовішим танком СРСР та росії.

На момент прийняття на озброєння це був один з кращих танків у світі – на ньому вперше вдалося домогтися характеристик ОБТ при збереженні маси середнього танка, на відміну від його попередників Т-54 та Т-55, окрім того, це був перший у світі танк з гладкоствольною гарматою.

Та зараз це не танк, а в прямому сенсі цього слова мотлох на гусеницях. 115-мм гармата Т-62 неконкурентоспроможна – вона не зможе вразити навіть звичайний Т-64 або Т-72, не кажучи вже про більш пізні модифікації Т-72, Т-80, Т-64, або західні танки. Броня танка не забезпечує повноцінного захисту від звичайних РПГ, і краще не згадувати про сучасні ПТРК та танкові снаряди, які прошивають броню машини, як олівець папір.

І хоча Росія перекидає в Україну танки Т-62М (модернізація 2005 року) і Т-62МВ (модернізація 2021 року) – проте модернізаційні заходи ледь змогли підтягнути характеристики танка в плані обладнання до рівня ОБТ другого покоління, окрім того, гармата на ньому залишилася все та ж. Мало того, наявність Т-62 у військах призвела до логістичного снарядного колапсу, оскільки Т-72, Т-80 і Т-90 використовують єдиний калібр гармати 125 міліметрів, а ось для Т-62 потрібні боєприпаси 115-мм (модифікація Т-62АМ зі 125-мм гарматою, представлена ще в СРСР, серійно у виробництво не пішла).

На проблеми з танком вказує, знову ж таки, співвідношення втрат «знищений/захоплений» – станом на кінець 2022 року з 43 візуально підтверджених втрачених росією Т-62 тільки шість було знищено, решта захоплені ЗСУ, деякі з них навіть використовуються українською армією. Найчастіше Т-62 використовувалися в якості нерухомих вогневих точок, а екіпажі при будь-якому зручному моменті воліли кинути цей старий танк та втекти.

Т-14 «Армата»

Відразу відзначимо – як ми раніше писали, навіть не зрозуміло, чи існує цей танк взагалі в реальності. І далеко не факт, з описаних у нашому матеріалі причин, що Т-14, якщо він існує, взагалі коли-небудь з'явиться біля фронту в Україні.

Проте варто нагадати, що 19 січня 2023 року про можливість появи «Армат» в Україні заявила британська розвідка. За її даними, невстановлена кількість Т-14 може бути переміщена на фронт в Україні виключно в пропагандистських цілях, для підняття бойового духу російських солдатів.

Але навряд чи ці танки візьмуть участь в реальних боях – хіба що в силу якоїсь випадковості.

Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО