«Слово і діло» публікує результати п'ятої хвилі онлайн-опитування. Цього разу українців запитали про відставку уряду Юлії Свириденко, звільнення Михайла Федорова, протести на його підтримку та роль у них популярних блогерів, призначення нового головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого, мобілізацію, діяльність ТЦК, довіру до українських банків, а також традиційно – про параметри мирної угоди та переговорний процес і довіру до міжнародних лідерів. Третя частина, присвячена переговорному треку, параметрам мирної угоди та довірі до міжнародних лідерів, представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 27 липня-3 серпня 2026 року.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
- Київ;
- Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
- Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
- Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
- Схід: Донецька, Харківська;
- Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.
Основні результати дослідження: «Переговорний трек, параметри мирної угоди, довіра до міжнародних лідерів»
Суспільні настрої щодо виведення українських військ із підконтрольних територій заради негайного припинення вогню залишаються розділеними, проте найбільший та повністю стабільний блок (47%) продовжують формувати супротивники будь-яких поступок. Усередині цієї безкомпромісної групи 28% опитаних вважають такий крок «скоріше неприйнятним» через ризик нової агресії, а 19% – категорично наполягають на боротьбі щонайменше до відновлення кордонів 2022 року.
Водночас 44% респондентів у той чи інший спосіб припускають компроміси, де ключовою висхідною тенденцією є послідовне зростання частки тих, хто погоджується на це суто як на вимушене «заморожування» конфлікту без офіційної відмови від земель (показник дещо зростає третій місяць поспіль і у липні становить 22%). Ще 15% респондентів вважають умову цілком прийнятною для завершення війни, а стабільні 7% – вбачають у цьому сенс виключно за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС (при 9% тих, хто вагався з відповіддю).
У питанні визначення найбільш прийнятного і реалістичного сценарію завершення бойових дій у суспільстві зберігається високий рівень плюралізму думок, а липневі дані зафіксували фактичне вирівнювання трьох основних стратегічних підходів. Наразі спостерігається паритет між прихильниками «заморожування» конфлікту за фактичною лінією фронту (26,5%, показник дещо знизився з 30% у червні за умов обов’язкових гарантій безпеки та без юридичних відмов від земель), прихильниками принципової деокупації до кордонів 1991 року до початку переговорів (26,5%, третій місяць поспіль фіксується мікротенденція до зростання) та тими, хто віддає перевагу дипломатично-територіальному компромісу з поверненням до ліній 23 лютого 2022 року та подальшим мирним врегулюванням статусу Криму й ОРДЛО (25%). Найменшу й відносно стабільну групу (15%) формують респонденти з «гуманітарним пріоритетом», готові до припинення вогню на будь-яких умовах заради збереження життів, при 7% тих, хто вагався з відповіддю.
Оцінки респондентів щодо мирної угоди, яка передбачає відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи, демонструють високу стабільність і подальше закріплення центристського сприйняття. Найбільшу групу за 10-бальною шкалою продовжують формувати респонденти з нейтральною позицією (37%), які обирають серединну позначку (5 балів) і розглядають такий компроміс як прагматичну «нічию». Позитивно цей сценарій (6–10 балів) оцінюють 33,5% опитаних, із яких 13,5% – вбачають у ньому «безумовну перемогу» (показник дещо відновився після певного червневого просідання), а 20% – схиляються до помірно позитивних оцінок. Негативно як «поразку» (1–4 бали) угоду трактують лише 14,5% респондентів (зокрема 7% – вважають її «абсолютною поразкою»). Ключовою висхідною тенденцією залишається послідовне зниження частки тих, хто не визначився з відповіддю – цей показник зменшується третій місяць поспіль і у липні становить 15% (проти 20% у квітні).
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО продовжує не знаходити підтримки у більшості опитаних, а структура суспільних настроїв демонструє високий рівень консервації. Домінуючою залишається незгода з таким компромісом, яку сумарно поділяють 63% респондентів (проти 64,5% у червні). Водночас відбулося внутрішнє пом’якшення цієї позиції: частка тих, хто «категорично не погоджується», знизилася з червневого піку до 31% (у червні – 36%), тоді як варіант «скоріше не погоджуюся» обрали 32% опитаних. Натомість частка прихильників обміну дещо відновилася і становить 23% (у червні – 21,5%), де 7% – «цілком погоджуються» з цією стратегією, а 16% – оцінюють її як «скоріше прийнятну». Частка респондентів, які вагалися з відповіддю, залишається стабільною і становить 14%.
Результати опитування продовжують фіксувати високий рівень скептицизму щодо дієвості майбутніх безпекових угод із США, хоча у липні зафіксовано певну позитивну мікротенденцію. Більшість опитаних (73,5%) усе ще не вірить у реальне виконання Сполученими Штатами своїх зобов’язань у разі повторної агресії рф, однак цей показник послідовно зменшується вже другий місяць поспіль (проти 76% у червні та 77,5% у травні). Зокрема, 38% респондентів висловлюють радикальний скепсис («зовсім не вірю»), а 35,5% – обирають варіант «скоріше не вірю». Натомість рівень довіри до безпекових гарантій дещо підвищився і досяг максимуму за період спостережень – 15% (проти 13% у червні та 11% у березні), що відбулося за рахунок зростання помірного оптимізму в категорії «скоріше вірю» (до 13% з 10% у червні) при стабільно низькій повній впевненості (2%). Частка тих, хто вагався з відповіддю, становить 11,5%.
Ставлення респондентів до більшості світових лідерів у липні 2026 року залишається стабільним, а коливання показників перебувають у межах статистичної похибки. Рейтинг очолюють Урсула фон дер Ляєн із найвищим показником рівня довіри (58,5% сумарної/18,5% повної довіри при 22,5% недовіри) та Еммануель Макрон із найбільшою часткою помірної довіри (59% сумарної/46% «скоріше довіряю»). У групі лідерів із рівнем довіри 49% впевнено закріпилися Джорджа Мелоні та Фрідріх Мерц. Дебютант моніторингу – новий Прем’єр-міністр Великої Британії Ендрю Бернем – сформував позитивний баланс (37% довіри при 18% недовіри) із високим потенціалом зростання через значну частку необізнаних (13%) та невизначених (32%). Натомість Дональд Туск (33% довіри) та Петер Мадяр (21%) перебувають у зоні переважаючого негативу (41% та 47% недовіри відповідно). Найвищий рівень антирейтингу щодо рівня довіри зберігають Дональд Трамп (70% недовіри при 14% довіри), Кароль Навроцький (67% недовіри при 10% довіри) та Сі Цзіньпін (69% недовіри при лише 8% довіри).
У липні ставлення до більшості іноземних лідерів (фон дер Ляєн, Макрон, Мелоні, Мерц, Мадяр, Сі Цзіньпін) залишалося стабільним, коливання у межах статистичної похибки (1–3%). Помітне зміщення оцінок відбулося у Дональда Трампа – спостерігається пом’якшення антирейтингу: сумарна недовіра скоротилася на 7,5% (до 70%, зокрема через падіння категоричного негативу до 43%), а довіра зросла до 14% (проти 10% у червні). Натомість щодо Дональда Туска посилився негативний баланс: недовіра зросла на 5,5% (до 41%), тоді як рівень довіри просів до 33% (з 37,5% у червні), що остаточно закріпило переважання негативного ставлення. Водночас у Кароля Навроцького спостерігається зниження категоричності: абсолютна недовіра зменшилася на 5% (до 42%), перемістившись у помірний негатив та невизначеність.
Загальні результати дослідження: «Переговорний трек, параметри мирної угоди, довіра до міжнародних лідерів»
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення українських військ) як умови перемир’я заради негайного припинення вогню залишаються розділеними, а найбільшою групою (47%) залишаються супротивники таких поступок. З огляду на те, що поточні коливання показників є мінімальними і переважно перебувають у межах статистичної похибки, липневі зміни варто розглядати як продовження мікротенденцій. Структура думок респондентів у липні виглядає наступним чином:
Прихильники безкомпромісної позиції (47%) – сумарна частка цієї групи залишається абсолютно стабільною порівняно з червнем (47%). Наразі 28% респондентів вважають такий крок «скоріше неприйнятним», вбачаючи у ньому ризик заохочення агресора до нових нападів (показник без змін порівняно з червнем). Ще 19% опитаних займають категоричну позицію, наполягаючи на продовженні боротьби щонайменше до відновлення кордонів станом на лютий 2022 року (також без змін порівняно з червнем).
Прихильники територіальних поступок або компромісів (44%) – серед опитаних, які припускають можливість компромісів заради миру, погляди розподілилися так: понад кожен п’ятий (22%) погоджується на це лише як на вимушене «заморожування» конфлікту без офіційної відмови від територій (у червні – 20,5%, у травні – 17%). Ще 15% респондентів вважають таку умову «цілком прийнятною заради якнайшвидшого закінчення війни» (у червні – 16%). Натомість частка тих, хто вбачає у цьому сенс лише за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС, залишається незмінною і становить 7%.
9% респондентів наразі не мають сформованої позиції щодо цього питання (у червні – 9,5%).
У липні зафіксовано збереження ключової тенденції: на тлі повної консервації безкомпромісної позиції (47%) продовжує плавно зростати частка тих, хто розглядає поступки суто як вимушене тимчасове «заморожування» конфлікту – цей показник демонструє послідовну висхідну динаміку вже третій місяць поспіль (із 17% у травні до 22% у липні).
При визначенні найбільш прийнятної та реалістичної умови припинення вогню думки респондентів залишаються розділеними, відображаючи різні стратегічні підходи. З огляду на те, що липневі коливання показників є незначними і перебувають переважно в межах статистичної похибки, ці зміни варто розглядати на рівні мікротенденцій. Структура думок респондентів у липні виглядає наступним чином:
Сценарій «Заморожування» (26,5%) – частка прихильників припинення конфлікту за фактичною лінією фронту дещо знизилася порівняно з червнем (із 30% до 26,5%). Ключовими вимогами в межах цього підходу для опитаних залишаються відсутність офіційної відмови від окупованих територій та надання Україні чітких гарантій безпеки від західних партнерів.
Принципова деокупація (26,5%) – група респондентів, які наполягають на безкомпромісному варіанті (повному звільненні всіх окупованих територій до міжнародно визнаних кордонів 1991 року ще до початку будь-яких офіційних переговорів), продовжує дещо зростати вже третій місяць поспіль (з 24% у травні та 25,5% у червні до 26,5% у липні), зрівнявшись за обсягом зі сценарієм «Заморожування».
Дипломатично-територіальний компроміс (25%) – частка опитаних, які вважають оптимальним сценарієм повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року з подальшим дипломатичним вирішенням питання Криму та ОРДЛО, відновлюється після незначного червневого спаду і становить 25% (у червні – 23%).
Умовний «гуманітарний пріоритет» (15%) – ця група опитаних залишається найменшою за обсягом та показує відносну стабільність: 15% респондентів готові підтримати припинення вогню на будь-яких умовах, аби лише зупинити загибель людей (у червні – 14%). Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 7% (у червні – 7,5%).
У липні зафіксовано фактичне вирівнювання трьох основних стратегічних підходів: паритет між прихильниками «заморожування» за лінією фронту (26,5%), виходу на кордони 1991 року (26,5%) та повернення до кордонів 23 лютого 2022 року (25%).
Оцінки респондентів щодо сценарію відмови від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові альянси продовжують демонструвати високу стабільність і збереження стримано-нейтральних позицій. Оскільки липневі коливання показників перебувають у межах статистичної похибки, ці зміни варто розглядати виключно як мікротенденції, які підтверджують консервацію суспільних настроїв щодо такої альтернативи. За шкалою від 1 до 10 структура відповідей у липні розподілилася наступним чином:
Нейтральна позиція (37%) – у липні ця група залишається найбільшою (37% проти 38% у червні). Значна частина учасників опитування традиційно обирає рівно середину шкали (5 балів), сприймаючи такий компромісний сценарій як прагматичну «нічию» – без ілюзій, але й без драматизації.
Сприйняття як «перемоги» (33,5%) – сумарна частка опитаних, які оцінюють цей компроміс позитивно (6–10 балів), становить 33,5% (у червні – 32%). При цьому частка тих, хто вважає його «безумовною перемогою» (10 балів), дещо зросла після певного червневого просідання і становить 13,5% (у червні – 12%), а помірні позитивні оцінки (6–9 балів) сумарно не змінилися і становлять 20%.
Сприйняття як «поразки» (14,5%) – сумарна частка негативних оцінок (1–4 бали) залишається практично без змін і становить 14,5% (у червні – 14%). Зокрема, 7% респондентів вважають такий крок «абсолютною поразкою» (1 бал; у червні – 6%), а ще 7,5% виставили від 2 до 4 балів (у червні – 8%).
Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, продовжує плавно знижуватися і становить 15% (у червні – 16%, у квітні – 20%).
Загалом у липні зафіксовано подальше закріплення центристського сприйняття: суспільство залишається сфокусованим навколо нейтральної оцінки (5 балів), а рівень невизначеності послідовно зменшується вже третій місяць поспіль (із 20% у квітні до 15% у липні).
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь продовжує не знаходити підтримки у більшості опитаних (63%). З огляду на те, що липневі коливання показників перебувають у межах статистичної похибки, ці зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій. У липні погляди опитаних щодо цього складного компромісу розподілилися наступним чином:
Домінування незгоди (63%) – сумарна частка респондентів, які відхиляють цей сценарій, залишається найбільшою та практично стабільною (63% проти 64,5% у червні). Водночас відбулося внутрішнє пом’якшення цієї позиції: частка тих, хто «категорично не погоджується», знизилася з червневого піку до 31% (у червні 36%), тоді як варіант «скоріше не погоджуюся» обрали 32% опитаних (у червні – 28,5%).
Прихильники обміну (23%) – загальна частка респондентів, які готові розглядати територіальні поступки заради парасольки НАТО, дещо відновилася після певного червневого просідання і становить 23% (у червні – 21,5%). При цьому повністю підтримують цю ідею 7% опитаних («цілком погоджуюся»), а ще 16% обрали варіант «скоріше погоджуюся» (у червні – 13,5%).
Частка респондентів, які наразі не змогли визначитися зі своєю позицією, залишається стабільною і становить 14% (як і в червні).
У липні зафіксовано певне зворотне корегування після червневого сплеску категоричності: частка радикальної незгоди повернулася до базового рівня весняних місяців (з 36% до 31%), змістившись у бік поміркованіших варіантів відповідей. Загалом структура суспільних настроїв демонструє високий рівень консервації – стійке та переважаюче несприйняття ідеї територіальних поступок навіть за умови отримання гарантій безпеки НАТО.
Результати опитування продовжують фіксувати високий рівень скептицизму щодо дієвості можливих майбутніх безпекових угод із США, хоча у липні намітилося певне позитивне зрушення. З огляду на те, що коливання показників є незначними і перебувають переважно в межах стандартної статистичної похибки, ці зміни варто розглядати як мікротенденцію поступової адаптації суспільних настроїв. У липні позиції респондентів щодо віри у гарантії безпеки США у разі нового нападу росії розподілилися наступним чином:
Домінування скептицизму (73,5%) – більшість респондентів усе ще не вірить у реальне виконання Сполученими Штатами своїх безпекових зобов’язань у разі повторної агресії рф, однак цей показник зменшується другий місяць поспіль (із 77,5% у травні та 76% у червні до 73,5% у липні). Зокрема, 38% опитаних висловлюють повну недовіру («зовсім не вірю»; у червні – 39%), а ще 35,5% схиляються до варіанта «скоріше не вірю» (у червні – 37%).
Несуттєве зростання довіри (15%) – частка респондентів, які покладаються на гарантії США, досягла максимального значення за весь період спостережень і становить 15% (у червні – 13%, у березні – 11%). При цьому частка тих, хто «повністю вірить» у їхню дієвість, перебуває на рівні 2% (у червні – 3%), а частка тих, хто «скоріше вірить», дещо зросла до 13% (у червні – 10%).
11,5% учасників опитування наразі не змогли сформулювати свою позицію щодо цього питання (у червні – 11%).
У липні зафіксовано продовження позитивної мікротенденції: на тлі послідовного зниження рівня максимального песимізму (показник «зовсім не вірю» зменшився з 45% у березні до 38% у липні) вперше спостерігається певне зростання помірного оптимізму (категорія «скоріше вірю» зросла з 10% до 13%). Хоча загальний скептицизм залишається панівним настроєм у суспільстві (понад 73%), поступове згладжування крайніх негативних оцінок можливо свідчить про обережне зростання надій на дієвість міжнародних безпекових механізмів.
Результати опитування у липні 2026 року зафіксували збереження високої стабільності у ставленні респондентів до більшості світових лідерів. Основні показники позитивного та негативного сприйняття міжнародних діячів залишилися в межах статистичної похибки, а відчутні зсуви відбулися лише щодо окремих постатей. У липні рейтинг довіри до міжнародних лідерів розподілився наступним чином (подано за зменшенням показника повної довіри – «повністю довіряю»):
Урсула фон дер Ляєн (сумарна довіра – 58,5%) – очолює рейтинг за рівнем позитивного ставлення. Повністю їй довіряють 18,5% респондентів (найвищий показник категоричної довіри серед усіх іноземних діячів), а 40% – скоріше довіряють. Сумарна недовіра становить 22,5% (з них 13,5% – «зовсім не довіряю»), лише 5% – її не знають, 14% – вагаються з оцінкою довіри.
Еммануель Макрон (сумарна довіра – 59%) – ділить умовну першу сходинку за сумарною довірою. Повністю йому довіряють 13%, скоріше – 46% (найвищий рівень м’якої довіри у списку). Сумарний негатив сягає 23,5% (з них 13,5% – зовсім не довіряють). Вагаються з оцінкою 14,5%, не знають лідера – 3%.
Джорджа Мелоні (сумарна довіра – 49%) – утримує впевнені позиції в групі лідерів. Повну довіру висловлюють 10%, скоріше довіряють – 39%. Сумарна недовіра становить 21% (11% – «зовсім не довіряю»). Водночас понад п’ята частина опитаних (22%) досі не визначилася зі ставленням, а 8% – її не знають.
Фрідріх Мерц (сумарна довіра – 49%) – демонструє тотожні з Мелоні показники підтримки: 10% повної довіри та 39% помірної. Сумарний негатив становить 25,5% (14% – «зовсім не довіряю»). Вагаються з відповіддю 20,5% респондентів, а не знають Канцлера – 5%.
Ендрю Бернем (сумарна довіра – 37%) – новий діяч у дослідному списку: новий Прем’єр-міністр Великої Британії вперше заходить у моніторинг із високим «резервом знайомства»: третина респондентів (32%) вагаються з оцінкою, а 13% – взагалі його не знають (найвищий показник невідомості). Попри це, позитивний баланс переважає: 37% сумарної довіри (7% – повністю, 30% – скоріше) проти 18% сумарної недовіри.
Дональд Туск (сумарна довіра – 33%) – загальний рівень довіри до політика становить 33% (5% – повністю, 28% – скоріше). Водночас сумарна недовіра сягає 41% (з яких 20% – категоричний негатив). Понад п’ята частина респондентів (21%) вагається, а 5% – його не знають.
Петер Мадяр (сумарна довіра – 21%) – Прем’єр-міністр Угорщини утримується в зоні вираженого негативного балансу. Повністю йому довіряють лише 3%, скоріше – 18%. Натомість сумарна недовіра становить 47% (26% – скоріше не довіряють, 21% – зовсім). Чверть респондентів (25%) вагаються з оцінкою, а 7% – його не знають. Дональд Трамп (сумарна довіра – 14%) – зберігає один із найвищих показників сумарного антирейтингу по країні – 70% (із яких 43% – це абсолютна недовіра). Повну довіру йому висловлюють лише 2%, помірну – 12%. Вагаються 13%, не знають політика – 3%.
Кароль Навроцький (сумарна довіра – 10%) – Президент Польщі фіксує один із найстійкіших негативних профілів: сумарна недовіра становить 67% (зокрема 42,0% – категорична недовіра). Загальна довіра становить лише 10% (2% – повністю, 8% – скоріше). Вагаються з оцінкою – 17%, не знають політика – 6%.
Сі Цзіньпін (сумарна довіра – 8%) – замикає рейтинг із найвищим рівнем категоричної недовіри: 46% опитаних взагалі йому не довіряють (сумарна недовіра – 69%). Повністю довіряють лише 2%, скоріше – 6%. Вагаються 18%, не знають політика – 5%.
Коливання липневої хвилі щодо рівня довіри до окремих міжнародних лідерів (динаміка липень vs червень):
Більшість міжнародних лідерів (фон дер Ляєн, Макрон, Мелоні, Мерц, Мадяр, Сі Цзіньпін) у липні продемонстрували стабільність – їхні показники коливалися лише у межах 1–3%, що відповідає статистичній похибці.
Певний рух оцінок відбувся лише стосовно трьох постатей:
Дональд Трамп – пом’якшення антирейтингу. Сумарна недовіра до Президента США відчутно скоротилася – на 7,5% (із 77,5% у червні до 70% у липні). Головним чином це відбулося за рахунок падіння частки категоричної недовіри («зовсім не довіряю») – на 7% (з 50% до 43%).Сумарна довіра при цьому показала певне зростання на +4% (з 10% у червні до 14% у липні).
Дональд Туск – подальше зростання негативного балансу. Сумарний рівень недовіри до польського Прем’єра зріс на 5,5% (з 35,5% у червні до 41% у липні). При цьому рівень довіри просів на 4,5% (з 37,5% у червні до 33% у липні), що остаточно закріпило перевагу негативного ставлення над позитивним.
Кароль Навроцький – зниження категоричності в оцінках. Попри збереження високого загального антирейтингу, частка респондентів з абсолютною недовірою («зовсім не довіряю») зменшилася на 5% (з 47% у червні до 42% у липні), перейшовши в категорію «скоріше не довіряю» та невизначеність.
За підсумками липневої хвилі дослідження за показниками середнього арифметичного щодо рівня довіри (шкала від 1 до 4, де 1 – повна недовіра, 4 – повна довіра), міжнародні лідери вибудувалися у виражену ієрархію із трьох основних груп:
Група високої довіри (понад 2,50 бала) – Урсула фон дер Ляєн (2,79 бала) та Еммануель Макрон (2,72 бала) очолюють загальний рейтинг, зберігаючи найвищий позитивний баланс оцінок. У цій же групі зі стійкими показниками розташовуються Джорджа Мелоні (2,68 бала) та Фрідріх Мерц (2,60 бала). Дебютант моніторингу Ендрю Бернем (2,59 бала) впевнено зайшов у верхню частину рейтингу, продемонструвавши позитивний стартовий кредит довіри.
Середня група (зондажна зона) – Дональд Туск (2,25 бала) перебуває в категорії помірно негативного оцінювання, відчутно відриваючись як від лідерів, так і від групи абсолютних аутсайдерів. Петер Мадяр (2,03 бала) балансує на межі між помірною недовірою та критичним негативом.
Група аутсайдерів (нижче 1,70 бала) – Дональд Трамп (1,68 бала), Кароль Навроцький (1,62 бала) та Сі Цзіньпін (1,51 бала) утримують найнижчі оцінки в моніторингу.
Динаміка та зсуви у липні (порівняння липень vs червень): більшість міжнародних діячів – Урсула фон дер Ляєн (2,79 проти 2,82), Еммануель Макрон (2,72 проти 2,72), Джорджа Мелоні (2,68 проти 2,71), Фрідріх Мерц (2,60 проти 2,62), Петер Мадяр (2,03 проти 2,01), Кароль Навроцький (1,62 проти 1,56) та Сі Цзіньпін (1,51 проти 1,50) – продемонстрували стабільність.
Зсуви оцінок зафіксовано лише щодо двох міжнародних лідерів:
Дональд Трамп – (+0,11 бала за місяць): його середній бал піднявся з 1,57 у червні до 1,68 у липні. Це найвідчутніший позитивний зсув у липневій хвилі серед усіх іноземних діячів. У березні показник Трампа становив 1,49 бала, тобто за 5 місяців спостерігається хоч і повільне, але безперервне поступове відновлення оцінок (сумарно +0,19 бала від початку весни), хоча він і залишається в зоні вираженого суспільного скепсису.
Дональд Туск – продовження негативного тренду (-0,10 бала за місяць): оцінка польського Прем’єра опустилася з 2,35 у червні до 2,25 у липні. Для порівняння, березневий показник Туска становив 2,63 бала – тоді він упевнено входив до групи лідерів із позитивним балансом. За чотири місяці його середній бал сумарно знизився на -0,38 бала (з 2,63 до 2,25), що є найбільшим падінням серед усіх досліджуваних іноземних політиків за весь період спостережень, яке вивело Туска з групи високої довіри.
Нагадаємо, попереднє соціологічне опитування показало, як українці сприйняли рішення президента Польщі Кароля Навроцького про позбавлення президента Володимира Зеленського Ордена Білого Орла.
Також, за даними опитування, українці більше не вважають Польщу «головним захисником України в Європі». Понад третина населення впевнена, що Варшава – непередбачуваний і складний сусід. А ось близьким другом цю країну називають лише 11% опитаних.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»