«Слово і діло» публікує результати третьої хвилі онлайн-опитування про переговорний трек, параметри мирної угоди, політичну культуру, економічний добробут українців, їхні купівельні звички та корупційні тригери. Четверта частина, присвячена мирним перемовинам, – представлена нижче. Дослідження ініційовано аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 22-29 травня 2026.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
- Київ;
- Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
- Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
- Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
- Схід: Донецька, Харківська;
- Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.
Основні результати дослідження: «Переговорний трек та параметри мирної угоди»
Суспільні настрої щодо територіальних компромісів залишаються переважно непохитними: майже половина опитаних (50%) вважають виведення військ неприйнятною/скоріше неприйнятною умовою для перемир’я. Водночас сумарно 41% респондентів за певних умов припускають можливість поступок заради миру, причому 17% опитаних готові до них заради негайного припинення вогню (показник не змінився порівняно з квітнем), а 7% розглядають такий крок виключно як ціну за вступ до НАТО та ЄС.
Українське суспільство не має єдиного бачення фіналу війни, розділившись на три майже рівні стратегічні табори: прихильників «заморожування» за лінією фронту під західні гарантії безпеки (28% як і у квітні), прихильників дипломатичного повернення до кордонів 2022 року (25,5%) та прибічників безкомпромісної деокупації до кордонів 1991 року (24%). Хоча структура поглядів залишається стабільною, спостерігається зменшення частки тих, хто готовий на мир на будь-яких умовах заради збереження життів, що наразі становить 14% опитаних проти 17% у квітні. 8,5% опитаних не можуть визначитися з відповіддю.
Суспільне сприйняття сценарію «ЄС та безпекові альянси замість НАТО» характеризується виваженим прагматизмом: 31% респондентів розглядають такий компроміс як прийнятну «нічию», 22% – як скоріше перемогу (6-8 балів з 10), 17% – як безумовну перемогу (10 балів з 10). Рівень категоричного неприйняття цієї моделі залишається низьким (12% оцінки 1-4 бали з 10), а загальна динаміка настроїв демонструє стагнацію з ледь помітним дрейфом у бік визнання такого сценарію успішним, що свідчить про готовність суспільства до обговорення альтернативних архітектур безпеки в умовах геополітичної невизначеності. 18% опитаних не визначилися з відповіддю.
Ідея територіальних поступок як ціни за членство в НАТО залишається неприйнятною для 61,5% опитаних, причому кожен третій (32%) висловлює категоричний протест проти такого обміну. У травні також зафіксоване зменшення умовного показника «безпекового прагматизму» – частка тих, хто готовий розглядати такий компроміс заради безпеки майбутніх поколінь, зменшилася до 21,5% проти 25% у квітні (сумарно відповіді «цілком» та «скоріше» погоджуюся).
Рівень суспільної довіри до майбутніх безпекових гарантій США залишається критично низьким: 77,5% опитаних скептично оцінюють імовірність реальної допомоги у разі повторної агресії рф, причому 42,5% респондентів висловлюють повну недовіру. Показники травня продовжують демонструвати абсолютну стагнацію настроїв – лише 11,5% українців покладаються на дієвість таких угод. 11% опитаних не визначилися з відповіддю.
Загальні результати дослідження: «Переговорний трек та параметри мирної угоди»
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення українських військ) як умови перемир’я заради негайного припинення вогню залишаються розділеними, проте половина опитаних (50%) виступають проти таких поступок. З огляду на те, що поточні коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, травневі зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій.
Структура позицій респондентів у травні розподілена таким чином:
Прихильники безкомпромісної позиції (50%) – сумарно ця група залишається найбільшою. Майже третина респондентів (32%) вважає цей крок «скоріше неприйнятним», вбачаючи у ньому ризик заохочення агресора до нових нападів. Ще 18% займають категоричну позицію, наполягаючи на продовженні боротьби щонайменше до відновлення кордонів станом на лютий 2022 року.
Прихильники територіальних поступок або компромісів – серед тих, хто припускає можливість поступок заради миру, погляди розподілилися так: 17% погоджуються на це лише як на вимушене «заморожування» конфлікту без офіційної відмови від територій; ще 17% опитаних вважають таку умову «цілком прийнятною заради якнайшвидшого закінчення війни». Натомість частка тих, хто вбачає у цьому сенс лише за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС, становить 7%.
9% респондентів наразі не мають сформованої позиції щодо цього питання.
Усі рухи показників відбуваються в межах статистичної похибки, що свідчить про загальну консервацію та стабільність суспільних поглядів щодо оцінки прийнятності втрати підконтрольних територій України (виведення українських військ) як умови перемир’я заради негайного припинення вогню.
При визначенні найбільш прийнятної та реалістичної умови припинення вогню думки респондентів залишаються розділеними, відображаючи різні стратегічні підходи. Оскільки травневі коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій, які вказують на певне повернення суспільних настроїв від квітневих коливань до балансу сил, зафіксованого у березні. Структура думок респондентів у травні виглядає наступним чином:
Сценарій «Заморожування» (28%) – найбільшу підтримку, як і в минулому місяці, утримує варіант припинення конфлікту за фактичною лінією фронту. Ключовими вимогами в межах цього підходу залишаються відсутність офіційної відмови від окупованих територій та надання Україні чітких гарантій безпеки від Західних партнерів.
Дипломатично-територіальний компроміс (25,5%) – трохи більше чверті опитаних вважають оптимальним сценарієм повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року, при цьому питання статусу Криму та ОРДЛО має вирішуватися надалі виключно дипломатичним шляхом.
Принципова деокупація (24%) – майже чверть респондентів продовжує наполягати на безкомпромісному варіанті: повному звільненні всіх окупованих територій до міжнародно визнаних кордонів 1991 року ще до початку будь-яких офіційних переговорів з агресором.
Умовний «гуманітарний пріоритет» (14%) – найменша група опитаних готова підтримати припинення вогню на будь-яких умовах, аби лише зупинити загибель людей. Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 8,5%.
За останній місяць загальна структура думок продемонструвала мікрокорекцію, яка фактично нівелювала квітневі зрушення. Найбільш помітною мікротенденцією травня стало повернення показника «припинення вогню на будь-яких умовах» до початкового рівня – після квітневого зростання до 17%, у травні він знизився назад до 14%. Натомість запит на дипломатичний компроміс щодо кордонів 23 лютого 2022 року зазнав незначного коливання в бік зростання (з 23% до 25,5%), як і позиція щодо деокупації кордонів 1991 року (з 23% до 24%).
Стабільність усіх цих коливань у межах статистичної похибки свідчить про високу консервативність поглядів українців щодо умов завершення гарячої фази війни.
Оцінки респондентів щодо сценарію відмови від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові альянси демонструють помірний рух у бік позитивного сприйняття. Оскільки травневі коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій, які вказують на поступове, але обережне зростання оптимізму суспільства щодо такої альтернативи. За шкалою від 1 до 10 структура відповідей у травні розподілилася так:
Сприйняття як «перемоги» (39%) – сумарно більше третини опитаних оцінюють такий компроміс позитивно (6–10 балів), що є найбільшою консолідованою групою. При цьому 17% вважають його «безумовною перемогою» (максимальні 10 балів), а ще 22% схиляються до помірних позитивних оцінок (6–9 балів).
Нейтральна позиція (31%) – майже третина учасників опитування обрала рівно середину шкали (5 балів), не вбачаючи у таких умовах ані виразної перемоги, ані очевидної поразки, а сприймаючи угоду як прагматичну «нічию».
Сприйняття як «поразки» (12%) – загальна частка респондентів, які оцінюють цей сценарій негативно (1–4 бали), залишилася незмінною. Зокрема, 5% вважають його «абсолютною поразкою» (1 бал), а ще 7% виставили від 2 до 4 балів.
Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 18%.
Порівняно з квітневою стагнацією, у травні намітилася цікава мікротенденція: суспільство почало дещо розмивати суто нейтральну позицію (показник «5 балів» знизився з 33,5% до 31%) на користь позитивного полюса. Найбільш помітним мікрозсувом стало зростання частки тих, хто вважає такий крок безумовним успіхом (рівень 10 балів зріс з 14% до 17%). Крім того, на 2% знизився рівень невизначеності (з 20% до 18%). Оскільки всі ці рухи відбуваються на межі або в межах статистичної похибки, вони свідчать не про радикальний перелом настроїв, а скоріше про плавне та обережне звикання суспільства до обговорення цього компромісного сценарію як реалістичної альтернативи.
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь не знаходить підтримки у більшості опитаних (61,5%). З огляду на те, що травневі коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно як мікротенденції, які вказують на певне охолодження квітневого «безпекового прагматизму» та повернення суспільних настроїв до вихідних березневих позицій. У травні позиції респондентів щодо цього складного компромісу розподілилися так:
Домінування незгоди (61,5%) – майже третина респондентів (32%) «категорично не погоджується» з ідеєю обміну територій на гарантоване членство в НАТО та безпеку для майбутніх поколінь, а ще 29,5% опитаних обрали варіант «скоріше не погоджуюся».
Прихильники обміну (21,5%) – трохи більше п'ятої частини опитаних готові розглядати територіальні поступки заради парасольки НАТО. Проте повністю підтримують цю ідею лише 5,5% («цілком погоджуються»), тоді як 16% відповіли «скоріше погоджуюся».
Частка респондентів, які наразі не змогли визначитися зі своєю позицією, становить 17%.
За останній місяць загальна структура думок продемонструвала зворотну мікрокорекцію: зафіксований у квітні запит на компроміс у травні дещо послабився. Сумарна підтримка обміну територій на членство в НАТО знизилася з 25% до 21,5% (це навіть трохи менше за березневі 22%). Водночас на 2% зріс рівень невизначеності (з 15% до 17%), а показники незгоди повернулися до своїх початкових значень. Така динаміка в межах статистичної похибки свідчить про те, що суспільство залишається дуже чутливим до цієї теми, а будь-які надії на швидку зміну тренду в бік легшого прийняття територіальних поступок наразі є передчасними.
Результати опитування продовжують фіксувати критично низький рівень довіри до дієвості майбутніх безпекових угод. Оскільки травневі коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно як мікротенденції, які загалом підтверджують високу статичність і консервативність суспільного скептицизму. У травні позиції респондентів щодо віри у гарантії безпеки розподілилися наступним чином:
Домінування скептицизму (77,5%) – переважна більшість респондентів не вірить у реальне виконання Сполученими Штатами своїх безпекових зобов’язань у разі повторної агресії рф. Зокрема, 42,5% опитаних висловлюють повну недовіру («зовсім не вірю»), а ще 35% схиляються до варіанта «скоріше не вірю».
Мінімальний рівень довіри (11,5%) – лише майже кожен дев’ятий респондент покладається на гарантії США. При цьому частка тих, хто «повністю вірить» у їхню дієвість, залишається на рівні статистичної похибки (2%), а «скоріше вірять» – 9,5%.
11% учасників опитування наразі не змогли сформулювати свою позицію щодо цього питання.
За останній місяць загальна структура думок продемонструвала мінімальні внутрішні перетоки в межах статистичної похибки. Сумарний показник скептицизму практично зафіксувався на місці (77% у квітні проти 77,5% у травні). Така динаміка свідчить про глибоке укорінення недовіри до безпекових гарантій у суспільній свідомості, на яку поточні інформаційні приводи місяця майже не мали впливу.
Нагадаємо, наприкінці травня російський диктатор володимир путін заявив, що ситуація на фронті «дає право говорити» про ймовірне завершення війни в Україні. Після цього президент України Володимир Зеленський написав путіну відкритого листа, у якому закликав до завершення війни та особистої зустрічі. Однак у Кремлі відхилили пропозицію про зустріч президентів.
На початку червня Зеленський допустив замороження лінії фронту для початку переговорів з рф.
На нашій інфографіці можна подивитися, які прогнози щодо завершення війни давали політики та державні діячі на 2026 рік.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»