«Слово і діло» публікує результати третьої хвилі онлайн-опитування про переговорний трек, параметри мирної угоди, політичну культуру, економічний добробут українців, їхні купівельні звички та корупційні тригери. Перша частина, присвячена політичній культурі та громадянській відповідальності, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 22-29 травня 2026.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
- Київ;
- Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
- Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
- Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
- Схід: Донецька, Харківська;
- Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.
Основні результати дослідження: «Політична культура та громадянська відповідальність»
Для 51% респондентів виконання попередніх обіцянок є безальтернативним критерієм вибору, ці опитані зазначають, що за жодних умов не проголосують за політика знову у разі їх невиконання. Водночас третина опитаних демонструє гнучкіший підхід, зважаючи на об’єктивні форс-мажори типу війни чи криз (16%), вважаючи цей фактор важливим, але не вирішальним (13%), або фокусуючись виключно на поточних діях і новій програмі (4%). Решта ж аудиторії або виявляє цілковитий електоральний скептицизм, сприймаючи слова кандидатів як звичайний передвиборчий піар (8%), або взагалі вагається з відповіддю (8%).
34% респондентів оцінюють невиконання передвиборчих обіцянок критично, вбачають у цьому брак політичної волі та неефективне управління, а ще 25% виявляють початковий скептицизм, зазначаючи, що взагалі не вірили у передвиборчі програми. Водночас більше чверті опитаних (27%) ставляться до ситуації з розумінням через об’єктивні форс-мажори типу війни чи глобальної кризи. Решта ж аудиторії або взагалі не стежить за виконанням програм (5%), або не змогла визначитися з відповіддю (9%).
Суспільна думка щодо власної рівня відповідальності за майбутнє країни через 10 років розділилася на три майже рівні основні позиції: 28% респондентів вважають відповідальність громадян значною, але частково відповідальна і влада, 26% покладають на людей лише часткову роль, віддаючи пріоритет керівництву держави, а 25% демонструють максимальну свідомість, обираючи повну відповідальність за принципом «все залежить від кожного». Скептичну позицію займають 13% опитаних, які вважають свій вплив мінімальним, тоді як решта 8% взагалі вагалися з відповіддю.
Більшість респондентів налаштовані щодо президентських ініціатив критично або помірковано: 25,5% опитаних вважають План перемоги та План внутрішньої стійкості від початку декларативним піаром, 17% констатують провал їхньої реалізації або реалізацію «на папері», а 19% бачать лише часткове і занадто повільне виконання. Успішною реалізацію планів вважають лише 6% респондентів. Водночас третина аудиторії залишається поза активним контекстом цих програм, адже 15% зазначають, що вперше чують про них, а 17,5% взагалі не змогли оцінити процес реалізації цих ініціатив.
Загальні результати дослідження: «Політична культура та громадянська відповідальність»
Аналіз отриманих даних щодо оцінки важливості виконання політиком його попередніх обіцянок під час прийняття рішення про переобрання цього політика на новий термін, свідчить, що для 51% респондентів це є головним критерієм, і якщо обіцянки не виконані, вони ні за яких умов не проголосують за цього політика знову.
Для 16% опитаних оцінка виконання політиком попередніх обіцянок залежить від об’єктивних обставин, які могли завадити виконанню, таких як війна чи кризи. Ще 13% опитаних вказали, що це важливо, але не є головним критерієм для вибору. По 8% респондентів відповідно взагалі не звертають уваги на обіцянки, вважаючи їх звичайним передвиборчим піаром усіх кандидатів, або ж вагалися з відповіддю, обравши варіант «важко відповісти». Найменша частка опитаних, яка становить 4%, вважає, що виконання політиком його попередніх обіцянок має другорядне значення, оскільки для них важливіші поточні дії політика, його позиція зараз та нова програма.
Аналіз статевих, вікових та регіональних розподілів фіксує низку відмінностей у ставленні респондентів щодо оцінки важливості виконання політиком його попередніх обіцянок під час прийняття рішення про переобрання цього політика на новий термін:
Статеві особливості – чоловіки дещо частіше за жінок категорично не готові переобирати політика у разі невиконання обіцянок (54% проти 49%). Також чоловіки дещо частіше вважають виконання попередніх обіцянок важливим критерієм, але не головним (16% проти 11%). Водночас серед жінок удвічі більше тих, кому було важко відповісти на питання (10% проти 5%).
Вікові розбіжності – опитані у віці 30-44 роки виявляють найбільшу безкомпромісність щодо невиконаних обіцянок, визначаючи це головним критерієм відмови у виборі (55%), тоді як серед молоді 18-29 років цей показник є найнижчим і становить 45%. Натомість наймолодша група значно частіше називає обіцянки важливим, але не головним фактором (20% проти 9% у категорії 30-44 роки). Опитані віком 45-54 роки помітно частіше за молодь зважають на об’єктивні обставини, такі як війна чи кризи (21% проти 12%). Також серед молоді зафіксовано більшу частку тих, кому важко відповісти (12% проти 4% у групі 45-54 роки).
Регіональна специфіка – респонденти з Півдня налаштовані найрадикальніше: 60% із них ні за яких умов не проголосують знову за політика, який не виконав обіцянок, тоді як опитані з Півночі демонструють найнижчий рівень категоричності за цим показником (42%). При цьому на Півночі фіксується вища готовність зважати на об’єктивні обставини невиконання (20% проти 13% у Центрі). Опитані із Заходу дещо частіше за інших вагалися з відповіддю – варіант «важко відповісти» тут обрали 12%, що вдвічі перевищує показники Сходу та Півдня (по 6%).
Найбільша група опитаних (34%) негативно ставиться до невиконання частини передвиборчих обіцянок президента та парламентських партій, вважаючи це наслідком неефективного управління та браку політичної волі. Водночас більше чверті респондентів (27%) ставляться до ситуації з розумінням, посилаючись на об'єктивні обставини, такі як війна чи глобальна криза. Чверть громадян (25%) зазначає, що це їх не дивує, оскільки вони від самого початку не вірили у виконання цих програм. Крім того, 9% респондентів не змогли визначитися з оцінкою та обрали варіант «важко відповісти», а найменша частина опитаних (5%) взагалі не стежить за виконанням передвиборчих обіцянок.
У розрізі соціально-демографічних груп зафіксовано такі найбільш яскраві відмінності у ставленні респондентів до невиконання передвиборчих програм:
Статеві особливості – суттєвих відхилень від загальнодержавного показника у статевому розрізі не зафіксовано, водночас чоловіки дещо частіше декларували негативне ставлення до невиконання обіцянок, ніж жінки (37% проти 32%).
Вікові розбіжності – опитані віком 45-54 роки помітно частіше за загальний показник ставляться до ситуації з розумінням (32% проти 27% загалом). Водночас у цій же віковій категорії зафіксовано вдвічі меншу частку тих, кому важко відповісти (4% проти 9% загалом).
Регіональна специфіка – найбільше відхилень зафіксовано в Києві та на Півночі країни. Опитані в Києві демонструють вищий рівень критичності: 40% із них ставляться до невиконання частини обіцянок із передвиборчих програм негативно (на 6% вище за загальнодержавний), тоді як на Півночі цей показник є найнижчим і становить 26% (на 8% менше за загальнодержавний). При цьому на Півночі фіксується вища готовність ставитися до ситуації з розумінням (32% проти 27% загалом). Опитані зі Сходу помітно частіше зазначають, що взагалі не стежать за виконанням програм (9% проти 5% загалом). Крім того, на Півночі спостерігається підвищена частка тих, хто не визначився з відповіддю (13% проти 9% загалом), тоді як на Сході таких респондентів суттєво менше (4% проти 9% загалом).
У ставленні громадян до оцінки рівня власної відповідальності за майбутнє України через 10 років немає одностайності – три основні позиції набрали майже однакову кількість прихильників. Трохи більше чверті респондентів (28%) вважають, що громадяни відповідальні у значній мірі, але частково все залежить і від влади, тоді як 26% опитаних покладають на людей лише часткову відповідальність, наголошуючи, що головне залежить від керівництва держави. Кожен четвертий респондент (25%) демонструє максимальну громадянську свідомість, обираючи повну відповідальність та принцип, що все залежить від кожного з нас. Натомість 13% респондентів налаштовані скептично та вважають власну відповідальність мінімальною, оскільки проста людина ні на що не впливає, а 8% опитаних не змогли визначитися з відповіддю.
У розрізі соціально-демографічних груп зафіксовано такі найбільш яскраві відмінності в оцінках рівня відповідальності громадян за майбутнє країни:
Статеві особливості – суттєвих відхилень від загальнодержавного показника у статевому розрізі не виявлено, думки чоловіків та жінок загалом укладаються в межі загальних тенденцій. Однак чоловіки дещо частіше обирають варіант щодо повної відповідальності громадян за майбутнє країни (28% у чоловіків проти 22% у жінок); натомість жінки частіше зазначають відповідальність у значній мірі (30% у жінок проти 26% у чоловіків).
Вікові розбіжності – найбільше відхилень демонструє молодь віком 18-29 років, де зафіксовано вдвічі менший рівень патерналізму та скепсису: лише 6% вважають, що проста людина ні на що не впливає (проти 13% загалом). При цьому наймолодша група помітно рідше обирає варіант значної, але розділеної з владою відповідальності (23% проти 28% загалом). Також серед опитаних до 44 років фіксується підвищена частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю – 14% у групі 18-29 років та 13% у групі 30-44 роки (проти 8% загалом).
Регіональна специфіка – найбільш виражені особливості притаманні Києву, Сходу та Півдню. Опитані в Києві помітно частіше зазначають, що громадяни відповідальні у значній мірі (35% проти 28% загалом). Респонденти зі Сходу демонструють вищий рівень скепсису: 19% вважають власну відповідальність мінімальною (проти 13% загалом), а 33% перекладають основну відповідальність на владу (проти 26% загалом). Натомість на Півдні зафіксовано найнижчу частку тих, хто вірить у повну відповідальність кожного громадянина (18% проти 25% загалом), але водночас тут частіше зазначають, що громадяни відповідальні у значній мірі (33% проти 28% загалом).
Аналіз відповідей свідчить, що чверть респондентів (25,5%) ставляться до ініціатив скептично, вважаючи, що План перемоги та План внутрішньої стійкості, які були представлені Президентом понад півтора роки тому, від початку були суто декларативними піар-кроками й не могли бути втілені. Позицію щодо неефективності впровадження поділяють ще 17% опитаних, які переконані, що реалізація планів провалена або відбувається лише «на папері».
Водночас майже кожен п'ятий (19%) оцінює процес помірковано, зазначаючи, що плани виконуються частково, хоча й занадто повільними темпами. Лише мінімальна частина респондентів (6%) бачить успіх у реалізації та вважає результати вже помітними. Крім того, значна частина респондентів залишається поза контекстом цих програм: 15% респондентів вперше чують про них або не володіють інформацією, а ще 17,5% опитаних вагалися з оцінкою та обрали варіант «важко відповісти».
У розрізі соціально-демографічних груп зафіксовано такі найбільш яскраві відмінності в оцінках реалізації президентських програм (Плану перемоги та Плану внутрішньої стійкості):
Статеві особливості – чоловіки виявляють значно більший скепсис щодо природи цих документів, помітно частіше за загальний показник називаючи їх суто декларативними піар-кроками (31% проти 25,5% загалом), тоді як серед жінок цей погляд поширений значно менше (20%). Водночас жінки значно частіше вагалися з оцінкою – варіант «важко відповісти» серед них обрали 22% (проти 17,5% загалом).
Вікові розбіжності – наймолодша група (18-29 років) помітно частіше за загальний рівень вважає реалізацію планів проваленою або «паперовою» (22% проти 17% загалом), водночас рідше фіксує часткове виконання у повільних темпах (14% проти 19% загалом). Опитані віком 45-54 роки помітно рідше схильні вважати ці плани від початку суто декларативними (18% проти 25,5% загалом), натомість вони частіше за загальний показник вказують на їхнє часткове виконання у повільних темпах (23% проти 19% загалом). Респонденти старшого віку (55 років і старше) помітно частіше за загальний показник вважають ці плани суто піаром (30%).
Регіональна специфіка – найбільший рівень початкового скепсису зафіксовано в Києві та на Заході, де відповідно 31% та 30% опитаних назвали плани декларативними (проти 25,5% загалом), при цьому кияни також частіше вважають реалізацію проваленою (22% проти 17% загалом). Найменш поінформованими виявилися Схід та Північ, де частка тих, хто вперше чує про плани, помітно перевищує середній рівень (23% та 22% відповідно проти 15% загалом). Респонденти з Півдня рідше за інших обирали варіант «Вперше чую про такі плани / не володію інформацією» (9% проти 15% загалом), але водночас кожен четвертий респондент з Півдня не зміг визначитися з відповіддю (25% проти 17,5% загалом).
Нагадаємо, 16 жовтня 2024 року президент України Володимир Зеленський представив у Верховній раді свій «План перемоги», який складається з п'яти пунктів та трьох секретних додатків. А 19 листопада того ж року Зеленський представив у парламенті План стійкості.
У квітні поточного року «Слово і діло» відновило регулярний моніторинг обіцянок політиків, зокрема й президента, у реальному часі. Один з великих розборів присвячений тому, які обіцянки, дані протягом повномасштабної війни, Зеленський виконав, а які – провалив. Окремо ми пояснювали, скільки відсотків передвиборчої програми президента – і чому – можна вважати виконаними.
Також ми демонстрували, як виконує обіцянки з передвиборчої програми уряд Юлії Свириденко.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»