Як часто нардепів відпускають з Ради за «власним бажанням»

До повномасштабного вторгнення неодноразово лунала ідея скоротити кількість нардепів з 450 до 300 обранців. Станом на 2026 рік ідея частково здійснилася, але не так, як планувалось. Зараз у Верховній Раді офіційно перебуває лише 393 депутати, частина з яких прогулює засідання або втекла за кордон. Усе частіше чути про «парламентську кризу»: більшості регулярно бракує голосів для ухвалення важливих законопроєктів. Депутати жаліються на «втому» і те, що саме на них перекладають відповідальність за непопулярні рішення – і просять їх відпустити. Однак ще два роки тому голова фракції Слуга Народу Давид Арахамія заявив, що партія не голосуватиме за добровільну відмову від мандату, якщо вона не має серйозних причин. У березні ж цього року президент Зеленський запропонував народним обранцям піти на фронт, якщо вони не готові далі працювати у Раді. Скільки насправді нардепів поточного скликання добровільно пішли з Ради й чому – дивіться на таймлайні від «Слово і діло».

Неповна Рада

У результаті парламентських виборів 21 липня 2019 року до Верховної Ради увійшло 424 депутати, що трохи менше за статутну кількість у 450 обранців: 26 мандатів було зарезервовано за окупованими Росією АР Крим та районами Донецької і Луганської області. Одразу ж після початку роботи Ради у серпня з неї почали «випадати» депутати – через переведення на інші посади або з інших причин. Другий масовий відтік настав після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Як наслідок, зараз у Верховній Раді діють лише 393 депутати, що є антирекордом незалежної України. Проте й це число є лише формальним. Насправді ще наприкінці 2024 року, за оцінкою спікера ВР Руслана Стефанчука, Раду відвідувало заледве 360 депутатів. Відтоді ситуація кращою не стала. Проблеми є і в самій партії «Слуга народу». Так, заступник голови фракції «Слуга народу» Андрій Мотовилець у березні заявив, що партія «втратила ядро»: раніше він міг покладатися на підтримку 180 депутатів, а тепер – лише 111. Близько ж 40 депутатів узагалі хочуть залишити Раду.

Важливо розрізняти причини, з яких той чи інший обранець перестає бути народним депутатом. Велика частка втратила мандат через переведення на іншу посаду в уряді чи силових органах. Таких нараховується 23. Ще дев’ятеро депутатів померло, а частину позбавили мандата – переважно обранців ОПЗЖ. Далі ж поговоримо про тих, хто добровільно пішов з Ради.

Хто з депутатів відмовився від мандату до повномасштабного вторгнення

До повномасштабного вторгнення лише троє депутатів склали свої повноваження за власним бажанням, що вказує на здебільшого високу мотивацію працювати у Верховній Раді або інших державних органах.

Першою пішла народна депутатка від партії «Європейська солідарність» Ірина Луценко, яка раніше вже брала участь у роботі Ради двох попередніх скликань. 4 листопада вона подала заяву про дострокове припинення своїх повноважень у зв’язку зі станом здоров’я.

Улітку 2020 року заяви про складання депутатського мандату написали Святослав Вакарчук з партії «Голос» та Ольга Бєлькова з «Батьківщини». На засіданні 18 червня Рада проголосувала за відставку Бєлькової, але не Вакарчука, якого «відпустили» лише 26 червня. Вакарчук, який вже вдруге залишив Верховну Раду, аргументував це рішення тим, що виконав свою місію. Бєлькова теж заявила, що почувається не на своєму місці у Раді.

Депутати, які «не витримали» після 24.02.2022

Першим нардепом, що залишив Верховну Раду після початку повномасштабного вторгнення, став депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Ілля Кива. Ще до початку військових дій Кива виїхав з України до Іспанії, а потім до росії. Заяву він подав 15 березня, після чого її прийняла Верховна Рада.

Ілля Кива, через півтора року вбитий у Підмосков’ї, відкриває перелік проросійських депутатів, які «добровільно» залишили Верховну Раду. 8 липня заяву подав Вадим Новинський, який пояснив відмову від мандату бажанням присвятити себе гуманітарним питанням. 21 вересня «у зв’язку із сімейними обставинами» пішов Дмитро Шенцев. У грудні за аналогічною причиною склала повноваження депутатка від ОПЗЖ Юлія Львочкіна.

2023 рік став рекордним за кількістю добровільних складань повноважень. 13 січня відповідну заяву подав депутат партії «Порядок» Андрій Аксьонов – колишній регіонал і власник російського паспорта. В лютому від мандатів відмовилось аж п’ятеро депутатів – серед них четверо з ОПЗЖ: Ігор Абрамович, Олег Волошин, Наталія Королевська та Юрій Солод (останні троє подали заяви 24 лютого, на роковини повномасштабного вторгнення). 23 лютого 2023 заяву подав Олександр Трухін, незадовго перед тим виключений з партії «Слуга народу». Причина – участь у резонансній ДТП у серпні 2022 року.

У липні того ж року від свого депутатського мандату відмовилась Тетяна Плачкова, яка пройшла до Ради по списку ОПЗЖ – і теж «за сімейними обставинами». Натомість депутат від «Слуги народу» Юрій Арістов подав заяву після виходу розслідування про його відпочинок на Мальдівах. 31 липня свою заяву подав інший «Слуга», що багато часу проводив закордоном – Андрій Холодов, який має нерухомість і бізнес на Кіпрі. У серпні Рада схвалила його відставку. Як причину Холодов, утім, зазначив ті ж таки «сімейні обставини».

Наприкінці ж 2023 року з Ради за власним бажанням пішло троє депутатів. Віталій Данілов від «Батьківщини» та позафракційний Дмитро Шпенов свого рішення не пояснили, тоді як нардеп з групи «Відродження України» Максим Єфімов обґрунтував відмову від мандату зайнятістю проблемами Краматорської міської громади.

У 2024 році Верховна Рада трималась найстійкіше від початку повномасштабного вторгнення: жоден депутат не подав заяви з відмовою. 2025 рік був сповнений корупційними скандалами, які спонукали двох депутаток від «Слуги народу» скласти повноваження. У лютому заяву подала Ірина Кормишкіна, яка до того отримала підозри від НАБУ і САП у незаконному збагаченні, а у травні – Анна Колісник, яка отримала від вищезгаданих органів підозри у недостовірній декларації. Утім, за припинення її повноважень Рада проголосувала тільки у жовтні. Нарешті, у червні заяву про відмову від мандату подав нардеп Олесь Довгий, який також є фігурантом антикорупційних розслідувань.

Причини відмови від мандату

Найпопулярнішою причиною відмови від мандату серед депутатів, які залишили Верховну Раду з особистих причин, а не через переведення на інші державні чи військові посади, є «сімейні обставини». Проте здебільшого це – формальний привід, за яким ховаються менш «поважні» причини: проросійськість, корупційні скандали, тривалий відпочинок закордоном. Для багатьох депутатів зі «Слуги народу» чи «Батьківщини» вихід з Ради «за власним бажанням» був насправді добровільно-примусовим, а відповідні заяви були написані під тиском керівництва їхніх фракцій, адже це найпростіший спосіб прибрати скандальних депутатів.

Найпроблемнішим лишається вихід з Ради депутатів-мажоритарників: їхнє місце лишається вакантним, бо їх не можна замінити наступним представником партійного списку. У випадку деяких депутатів-прогульників рішення про складання повноважень стало лише юридичною фіксацією факту їхньої відсутності в Раді.

Беручи усе це до уваги, малоймовірно, що Верховну Раду найближчим часом залишать 40 депутатів, про яких згадує Андрій Мотовилець. Досвід показує, що окремих депутатів можуть місяцями не відпускати після подачі заяви. А враховуючи позицію Володимира Зеленського та керівництва партії «Слуга народу» малоймовірно, що депутати подаватимуть такі «безнадійні» заяви. Що, втім, не вирішує головної причини «парламентської кризи»: навіть ті народні обранці, які формально лишаються у Раді й регулярно відвідують засідання втратили бажання займатися справами, які їм доручили їхні виборці.

Нагадуємо, у лютому ЦВК зареєструвала нову народну депутатку за списком «Слуги народу», а Микола Тищенко приєднався до депутатської групи колишніх членів ОПЗЖ.

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.