Наприкінці лютого 2026 року світова архітектура безпеки зазнала тектонічного зсуву, порівнянного за масштабами з падінням Берлінської стіни або подіями 11 вересня. Початок масштабної військової операції Сполучених Штатів та Ізраїлю проти іранського режиму, що отримала назви «Епічний гнів» та «Ревучий лев», ознаменував перехід від політики стримування до політики прямої ліквідації загроз.
Для України, яка вже понад чотири роки веде виснажливу війну проти російської агресії, ці події стали одночасно моментом найвищого ризику та найбільшої стратегічної можливості. Ліквідація верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї та ключових фігур військового командування в Тегерані створила вакуум влади, який неминуче змінить темп і логіку мирних перемовин між Києвом та москвою.
Гроза над Тегераном: крах режиму аятол та реакція «вісі зла»
Операція «Епічний гнів» розпочалася зранку 28 лютого 2026 року: сотні американських та ізраїльських ракет і літаків завдали ударів по ключових урядових будівлях, ядерних об'єктах та військових базах по всьому Ірану. На відміну від попередніх конфліктів, ця кампанія проводилася в денну пору, і була розраховано на максимальну присутність вищого керівництва на робочих місцях. Результатом першої ж хвилі стала ліквідація аятоли Алі Хаменеї, чий палац був буквально перетворений на попіл. Разом із ним загинули командувач КВІР Мохаммад Пакпур, міністр оборони Азіз Насірзаде та голова Ради нацбезпеки Алі Шамхані.
Який військовий потенціал має ІранЧисельність збройних сил Ірану становить приблизно 600 тисяч осіб. В 2024 році на військові витрати було направлено близько 8 млрд доларів.
Реакція кремля на ці події була миттєвою, але вкрай показовою у своїй безпорадності. Володимир путін назвав вбивство Хаменеї «цинічним порушенням міжнародного права», висловлюючи глибокі співчуття «союзному народу». росія виступила із заявами про засудження нападу на своїх партнерів, до яких можуть приєднатися й інші країни «осі» (такі як КНДР), проте сама російська Федерація не надала Ірану жодної практичної військової допомоги. Вже вкотре за останні роки маємо нагоду спостерігати за критичною вразливістю будь-яких військових альянсів, в яких участь бере росія: коли справа дійшла до прямого зіткнення з технологічною потугою США, рф обмежилася дипломатичним шумом, фактично залишивши Тегеран наодинці із противником.
Цей крах союзника став для кремля болючим ударом по репутації. На тлі того, як раніше впали режими Асада в Сирії та Мадуро у Венесуелі, ліквідація іранської верхівки демонструє системну неспроможність росії захистити свою зону впливу. Для широкої української аудиторії це чіткий сигнал: «вєлічіє» кремля закінчується там, де починається рішуча воля цивілізованого світу до дії.
Небезпека для України: ракетний голод та енергетичний зашморг
Попри те, що падіння режиму аятол є вигідним для України в стратегічній перспективі, безпосередня ситуація в Ірані несе низку тактичних викликів. Головна небезпека полягає в конкуренції за ресурси західної ППО та можливій економічній дестабілізації.
Іран володіє одним із найбільших у світі арсеналів балістичних ракет, і у відповідь на операцію «Епічний гнів» він почав масовано обстрілювати не лише Ізраїль, а й усі країни регіону, де розташовані бази США: Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ та Саудівську Аравію. Це змушує США витрачати колосальну кількість ракет-перехоплювачів систем Patriot. А це, в свою чергу, означає, що запаси американських засобів ПРО можуть вичерпатися критично швидко.
Які системи ППО обіцяють передати партнери у 2026 роціЯкі системи протиповітряної оборони, а також ракети них обіцяли передати Україні союзники у 2026 році – на інфографіці.
До слова, станом на липень 2025 року запаси перехоплювачів Patriot у США вже були на рівні лише 25% від необхідного обсягу. Велика війна на Близькому Сході означає, що Україна може не отримати критично необхідні їй засоби захисту неба, оскільки Вашингтон буде змушений пріоритетно закривати потреби власних баз та ключових союзників у Затоці, які також піддаються іранським атакам.
Другий вектор небезпеки – економічний. Перекриття Ормузької протоки, через яку проходить 20% світової нафти, загрожує стрімким зростанням цін на енергоносії. Для України, яка і так бореться з інфляцією та високими цінами на нафтопродукти, це стане додатковим тягарем.
Масштабна і тривала війна в Ірані може стати неочікуваним подарунком для російського бюджету. Підняття світових цін на нафту дозволить кремлю накопичити більше грошей для продовження війни в Україні. Проте тут існує важлива противага: захмарні ціни на енергоносії категорично не вигідні Китаю – головному споживачу російської нафти. Це створює внутрішню напругу в таборі прихильників росії: в перспективі Пекін може посилити тиск на москву з метою припинення бойових дій, щоб стабілізувати світову економіку.
Психологія «загнаного звіра»: російська ескалація як акт відчаю
Найбільш небезпечним сценарієм є те, як саме російське керівництво сприйме падіння Ірану. Втрата ключового союзника, який постачав тисячі «Шахедів» та ракетних технологій, ставить кремль у ситуацію ізоляції, де він залишається віч-на-віч із переважаючою силою Заходу. У такий момент режим часто поводиться як «загнаний звір» – відчуваючи смертельну загрозу, він може піти на безглузду, але вкрай руйнівну ескалацію.
Симптоматичною стала заява дмитра медведєва, який наголосив, що США та Ізраїль навіть не збиралися домовлятися з Іраном, а просто накопичували сили для удару. Вустами медведєва режим транслює власні страхи: вони вважають, що перемовини з Україною та Заходом – це лише димова завіса, за якою готується такий самий «силовий варіант» щодо самої росії.
Скільки нафти продала росія за роки повномасштабної війниСкільки нафти росія продала за чотири роки вторгнення в Україну і якою була середня ціна за барель кожного року – на інфографіці.
Це дає кремлю внутрішнє виправдання для посилення обстрілів українських міст. Більше того, усвідомлення того, що вони можуть бути наступними після аятол, може підштовхнути російських лідерів до застосування тактичної ядерної зброї як «останнього аргументу» для демонстрації сили. Для російської пропаганди це також спосіб пояснити поразки на полі бою: мовляв, «ми воюємо з тими, хто щойно знищив Іран, тому наші втрати виправдані, а наші методи мають бути нещадними».
Вікно можливостей для України: від дронів-хантерів до стратегічного лідерства Попри всі ризики, іранська катастрофа відкриває перед Україною двері, які раніше були зачинені. Це стосується як воєнно-технічної співпраці, так і зміни політичного ландшафту.
Україна сьогодні – єдина країна у світі, яка має чотирирічний досвід щоденного відбиття масованих атак іранських дронів та ракет. За чотири роки росія випустила по Україні понад 57 тисяч БпЛА типу «Шахед». Цей досвід виявився критично затребуваним на тлі того, як іранські дрони почали атакувати багаті країни Затоки, чиї дорогі системи ППО не завжди справляються з дешевими «мопедами».
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та президент Володимир Зеленський уже зробили низку гучних заяв щодо цього. Стармер офіційно повідомив, що Британія залучає українських експертів для допомоги партнерам у Перській затоці в питаннях збиття іранських дронів.
«Навіть у країнах Затоки, які мають більш якісні системи ППО, ніж поки що надали нам партнери, і більшу кількість мають систем – усе одно збивають не всю балістику. Є й «Шахеди», які не зупинило ППО в регіоні. Усі зараз бачать, що наш досвід захисту багато в чому незамінний. Ми готові поширювати цей досвід, готові допомогти тим народам, які допомогли нам – Україні – цією зимою та загалом за час цієї війни», – наголосив Володимир Зеленський у своєму зверненні 1 березня 2026 року.
Це перетворює Україну з «реципієнта допомоги» на «донора безпеки». Залучення українських фахівців до захисту Саудівської Аравії чи ОАЕ створює нові дипломатичні важелі впливу та забезпечує Україну стабільним фінансуванням для розвитку власного ВПК.
Друга велика можливість – це фізичне зникнення джерела військової підтримки росії. Іран не просто постачав готові дрони, він надавав компоненти, технології та інженерний персонал для заводів у Єлабузі та інших містах рф. Знищення іранських центрів розробки та дезорганізація КВІР означає, що росія втрачає стратегічну глибину своєї військової промисловості.
Якщо режим у Тегерані впаде або зануриться в тривалу внутрішню боротьбу за владу, росія залишиться без критично важливих балістичних ракет та дешевих засобів повітряного терору. Це безпосередньо вплине на переговорний процес: у москви буде менше аргументів для шантажу та менше ресурсів для тривалої війни на виснаження.
Медведєв став рідше погрожувати світові ядерною зброєюДмитро Медведєв майже втричі рідше став погрожувати ядерним ударом з боку росії. Детальніше про його ядерний шантаж – на інфографіці.
Крах аятол фундаментально змінює позиції сторін за столом перемовин між росією та Україною за посередництва США. Можна виділити три ключові сценарії впливу іранської кризи на завершення війни в Україні.
Сценарій «Швидкого ультиматуму»: дещо фантастичний, але цілком можливий - Дональд Трамп, натхненний швидким успіхом операції в Ірані, може застосувати аналогічний підхід до росії. Продемонструвавши, що він готовий до ліквідації лідерів суверенних держав, Трамп може висунути путіну ультиматум: або негайне припинення вогню на умовах США, або «Епічний гнів» змінить географію.
Сценарій «Китайського примусу»: Китай, бачачи загрозу своїй енергетичній стабільності та непередбачуваність Трампа, може вирішити, що росія стала надто «токсичним» та дестабілізуючим активом. Пекін може припинити фінансову підтримку рф в обмін на стабілізацію нафтових цін на Близькому Сході, що змусить москву погодитися на мир, близький до умов Києва.
Сценарій «Агонії звіра»: росія, відчуваючи, що її обкладають з усіх сторін, вдається до ядерного шантажу або масштабної техногенної катастрофи на території України, щоб змусити світ відволіктися від Ірану та піти на поступки кремлю. Це найкривавіший шлях, який вимагатиме від України та Заходу максимальної витримки та превентивних дій.
Ситуація в Ірані – це яскравий приклад того, як швидко може рухнути здавалося б монолітний диктаторський режим під ударами технологічної переваги та політичної рішучості. Для України це момент істини. Небезпеки, пов'язані з дефіцитом ракет ППО та цінами на нафту, є реальними, але вони перекриваються стратегічним шансом остаточно зруйнувати логістичну «вісь зла».
Російський режим, що вже починає поводитися як «загнаний звір», в такому стані може наробити чимало тактичних і стратегічних помилок. Cпроби кремлівського режиму натякнути на вустами медведєва про наступну ескалацію і можливість ще більш руйнівного «силового варіанту» - лише підтверджують страх перед майбутнім.
Тим часом як Україна наразі має унікальну можливість стати мостом безпеки між Європою та Близьким Сходом, продаючи не лише зерно чи продовольство, а й найцінніший товар сучасності – досвід перемоги над технологічним тероризмом.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»