Здавалося б, до чого тут Україна: в Сирії назріває новий конфлікт

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

У Сирії назрівають події, які в перспективі можуть мати вплив на Україну. За даними деяких ЗМІ, Анкара отримала негласний ультиматум від Москви ‒ під загрозою військового наступу вивести свої війська із сирійської провінції Ідліб. У відповідь турецька сторона почала перекидати в Ідліб додаткові сили, що в перспективі загрожує прямим зіткненням між турецькими і російськими військами.

Для того, щоб зрозуміти ситуацію, що склалася в провінції Ідліб на півночі Сирії, потрібно розібратися в сирійсько-російсько-турецькому «вінегреті». Отож, президент Сирії Башар Асад залишається при владі за підтримки Росії, чиї війська офіційно розташовані в Сирії з 30 вересня 2015 року, а також Ірану, який направив до Сирії своїх «проксі». Туреччина і США продовжують підтримувати сили, які хочуть повалити режим Асада.

Одночасно Туреччина, Росія і Іран складають так звану «Астанінську групу» з дипломатичного врегулювання війни в Сирії. При цьому Туреччина підтримує різні ісламістські угруповання, які діють у сирійській провінції Ідліб, зайнятої турецькими військами. Ці угруповання, зокрема, Хаят Тахрір аш-Шам, є прямими ворогами Башара Асада, який за військової підтримки РФ хоче їх розгромити. На цьому тлі Туреччина і Росія щосили роблять хорошу міну при поганій грі, не бажаючи псувати між собою відносини.

«Сирійський вузол» стає ще більш заплутаним, якщо згадати про те, що США, які бажають скинути Асада, підтримують ворожі Туреччині курдські загони народної самооборони. А курдські збройні формування є найважливішим елементом опозиційних Асаду сил, частина з яких, як ми вже з'ясували вище, слід вважати союзниками для Туреччини. Трикутник США- Туреччина-курди дуже часто веде до серйозних розбіжностей між Анкарою і Вашингтоном, які є союзниками по НАТО.

На цьому тлі, в низці ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що Москва дала Анкарі тиждень, щоб вивести турецькі війська з провінції Ідліб. У відповідь на це президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган віддав розпорядження про перекидання в Ідліб додаткових військ. В останні дні на північ Сирії вже прибули майже 4 тисячі турецьких військовослужбовців і до 300 одиниць бронетехніки, які розміщені на ймовірних напрямках наступу урядових сил Сирії.

У цій ситуації наступ військ Башара Асада буде спрямований, як проти турецьких «проксі», так і проти підрозділів регулярної турецької армії, що дислокуються в Ідлібі. Природно, Башар Асад розраховує на допомогу російського авіакрила, що базується в Сирії. Росіяни не відмовлять своєму близькосхідному союзнику, але бомбити будуть турецьких «проксі». Але оскільки, як ми вже знаємо, ці угруповання активно підтримуються турецькою армією, немає жодної гарантії в тому, що російські бомби не впадуть на голови турецьких військових.

А такий розклад загрожує прямим зіткненням між регулярними російськими і турецькими військами в боях за сирійську провінцію Ідліб. Нагадаємо, що Туреччина є членом НАТО, але навряд чи Північноатлантичний альянс захоче вплутуватися в сирійський «салат», де всі воюють проти всіх. Тим більше, що будь-які події в Ідлібі навряд чи загрожують територіальній цілісності самої Туреччини, а значить немає ніякої необхідності запускати механізми колективної безпеки Альянсу.

Так що в разі гіпотетичного прямого військового зіткнення, Туреччина і Росія будуть розбиратися між собою. В Анкари є важливий козир – можливість перекрити чорноморські протоки, завдяки опціям, які надає конвенція Монтре. Це може швидко вивести з гри російське авіаугруповання в Сирії, яке залишиться без морських каналів постачання пального і боєприпасів. Опинившись без російської підтримки з повітря, сирійські війська можуть бути швидко розбиті турецькими силами.

Щоправда, російсько-сирійські сили теж мають шанси на бліцкриг в Ідлібі, що, своєю чергою, виведе з гри вже Туреччину. Все це розганяє маховик війни на Близькому Сході і теоретично може виявитися дуже вигідним для України, оскільки відверне увагу Москви від української проблематики і створить Києву нове поле для дипломатичних маневрів. Звучить цинічно, але в конфлікті між двома державами третя завжди отримує шанс.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: