Склад Кабінету міністрів України, який у березні 2020-го року очолив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, вчергове чекає оновлення. Близько половини міністерств за останні 1,5 року змінили двох, а то й трьох очільників. Вже у вересні цього року під загрозою відставки опинилися щонайменше іще троє-четверо міністрів.
Ситуація із черговою зміною складу Кабміну виглядає дещо парадоксальною, адже під час своєї пресконференції 16-го вересня прем’єр Денис Шмигаль заявив, що претензій до уряду не має. «Сьогоднішній Кабмін – технократичний: міністри проводять масу часу на робочих місцях, а не на токшоу. Хочеться, що уряд працював ідеально. Але не помиляється той, хто не працює», – зазначив Шмигаль.
У самій Верховній раді депутати монобільшості досі не можуть чітко відповісти суспільству – яких саме міністрів планують змінити. А головне – які причини таких кадрових ротацій, та хто прийде їм на заміну. Як депутати оцінюватимуть фаховість кандидатів у міністри, які прийдуть на вакантні посади, та яку відповідальність нестимуть за виконані або невиконані обіцянки і пункти з програми дій уряду їхні попередники?
Усі ці питання залишаються вкрай актуальними, враховуючи те, що, по суті, чинний уряд працює без затвердженої парламентом Програми діяльності. Цей документ мав би, з одного боку, гарантувати річний імунітет Кабміну, проте як було доведено на прикладі уряду Олексія Гончарука, затверджена Програма діяльності уряду у жовтні 2019-го року не надала жодних гарантій чи імунітету – парламент відправив його у відставку вже через 4 місяці. Тоді як уряд Дениса Шмигаля вже 1,5 року працює у режимі «конструктора» за Програмою діяльності Кабміну, ухваленою постановою у червні 2020-го, додавши до неї план дій.
«Зручний» Кабмін
Як показала практика останніх двох років, відставка чи то всього Кабміну, чи то окремих міністрів мало як впливає на рейтинги чинної влади. Річ у тім, що і перший уряд Гончарука, і другий уряд Шмигаля заздалегідь створювалися як «технократичні», тоді як всю відповідальність за зміни у країни громадяни покладають особисто на президента Володимира Зеленського та його політичну силу «Слуга народу».
Рік незатвердженій програмі Кабміну: скільки обіцянок встиг виконати урядКабмін Шмигаля вже рік працює за своєю другою програмою дій. Як вона виконується і чи планують подавати Раді третю програму.
Тим паче, що звільнення міністрів в уряді Дениса Шмигаля, зазвичай, відбуваються за попереднім погодженням із ними – для звільнення міністри самі пишуть свої заяви про відставку, а Верховна рада їх без вагань погоджує.
Очевидно, така «зручність» уряду у перший рік повноважень Володимира Зеленського була більше перевагою, аніж недоліком – в Кабміні не могло з’явитися своєї «зірки» чи бодай якогось рейтингового політика. Єдиний виняток – ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який незмінно очолював відомство від 2014 року. Втім у Авакова є суттєвий мінус – попри високу впізнаваність, він має значний антирейтинг у суспільстві.
Натепер ситуація змінилася: ані відставки окремих міністрів, ані відставка уряду в цілому не зменшить негативних рейтингових втрат для самої влади. Тому окремі відставки міністрів та призначення їхніх наступників мало чим змінять ситуацію.
Зниження ризиків
З іншого боку, влада загалом «точковими» відставками вирішує ще одну проблему – можливу відсутність достатньої кількості голосів у Верховній раді у разі відставки всього складу Кабміну.
Слідом за Аваковим: кого з міністрів можуть відправити у відставку та чому це вигідно президентуКому з міністрів загрожує відставка, які претензії їм висувають та чи допоможе їхнє звільнення вирішити нагальні проблеми, читайте у матеріалі Слово і діло.
Адже ситуація поступово змінюється, і серед голосів для призначення нового уряду – ні серед представників монобільшості, ні навіть серед різних фракцій і депутатських груп у парламенті може не вистачити.
Єдина можливість вдалого перезапуску уряду – спробувати утворити Кабмін спільно з іншими опозиційними фракціями. Втім такий варіант переформатування та розподілу влади за нинішніх умов виглядає «політичним самогубством» для команди Володимира Зеленського. Тож, перезапуск уряду за нинішніх умов дедалі більше стає можливим лише за двох інших умов: одночасних дострокових виборів і Верховної ради, і президента.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»