Нинішнє загострення на Донбасі якимось особливим загостренням, як ми розуміємо, не є. Це, скоріше, підвищена небезпека загострення, причому в тих же рамках «конфлікту низької інтенсивності», які відокремлюють війну «гібридну» від великої війни. Що само по собі теж, звичайно, справа серйозна і небезпечна, оскільки з одного боку від загострення завжди лежить зона ще більшого загострення.
Причин очікувати, що градус протистояння з Росією виросте, кілька. Перша полягає в зриві надій Путіна упхнути ОРДЛО назад в Україну чоботом під зад на своїх умовах. Безумовно, він хотів скористатися відсутністю у Зеленського політичного і дипломатичного досвіду, а також його наївно-щенячого вірою, що з кремлівським вовкодавом можна запросто домовитися про мир, і готовністю заради цього навіть піти на якісь непопулярні кроки: мовляв, довгоочікуваний результат все спокутує. Але ні, недосвідчений український президент опинився зрештою непоступливим, а раз так, то і підтримки перемир'я навіть в умовному вигляді не заслужив.
Друга важлива причина полягає в метаморфозі, які переживає сам путінський режим. Всякий раз підтверджуючи тезу про відсутність дна, Росія помітно за останній рік посилила політичні переслідування всередині країни і посилила антизахідну риторику, довівши її до рівнів пропагандистського психозу, який і в роки «холодної війни» не зустрічався. Це точно не те тло, на якому робляться серйозні миротворчі кроки, які сприймаються Кремлем не інакше як поступка і прояв слабкості. Що він слабший, то шаленіше намагається довести силу.
Загроза чи залякування: що відбувається на кордоні України з РФЧому Росія стягує війська до кордону з Україною та чи можливе повномасштабне вторгнення на Донбасі, читайте в матеріалі «Слово і діло».
Третя причина лежить за океаном. Джо Байден показує, що не має наміру приймати Путіна як рівного партнера або навіть рівного опонента. Він для нього «кілер», президент, який злетів з котушок, глава держави, що за більшістю параметрів вже звалилася в «третій світ», але все ще демонструє нездорове бажання взяти участь у розподілі зон впливу на решті планеті. Байден вже приступив до відновлення спільної позиції і вибудовування єдиної політики Заходу щодо стримування Росії і поставлення її на належне місце, більше відповідне реальній силі або, що вірніше, немочі. Цього президента США не ввести в оману якимись примирливими діями, а раз так, то їх і не буде. Кілер так кілер.
Звичайно, підбадьорює той факт, що Джо Байден зв'язався, нарешті, з Володимиром Зеленським, а керівники Держдепу, Пентагону і Об'єднаного комітету начальників штабів обдзвонили своїх українських колег і запевнили у своїй підтримці, але непогано розуміти, що відтепер, бажано, щоб такий зв'язок був постійним. Велика війна навряд чи стала ближче, але мир точно відсунувся надовго. І цей момент відтепер стане важливою визначальною обставиною подальшого президентства Зеленського.
Сонячний президент, який несе своєму народові мир, з нього не вийшов. Перевдягатися в камуфляж, хмурити брову і гнати панічну хвилю – це вже проходили з Петром Порошенком. Бути адекватним тривожній і повній невизначеності ситуації – найбільш нелегкий виклик для лідера, який спочатку неконгруентний своїй посаді.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»