Видатний. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Не кожен український політик удостоїться згадки в світових ЗМІ, а українські політики регіонального рівня не завжди цікаві і в Україні за межами свого регіону. В Reuters, а слідом за ними і інші вважали за потрібне вчора відгукнутися на смерть харківського мера Геннадія Кернеса, на їхню думку, «видатного ветерана української політики». Видатний, як не крути.

Геннадій Адольфович Кернес був шахраєм. Видатним шахраєм, в найширшому сенсі цього слова, без банальної прив'язки до конкретних кримінальних статей. Він цього не тільки не приховував – підкреслював. З певного моменту наші шахраї поспішають називатися олігархами і демонструвати світові свою збиткове уявлення про аристократизм. Гена змушував себе поважати і боятися таким, яким він був, без жодних манірних кривлянь, які, мабуть, вважав негідним для себе проявом слабкості. Небезпечний і корисно переконливий кримінальний ореол він вважав за краще порожньому квазіелітному фльору. Так, хам, жлоб і шахрай, але це він вам потрібен, а не ви йому. Потрібен він був багатьом, причому задовго до того, як став мером.

Думка Кернеса з юності билася над пошуком шляхів добування грошей, шляхи були весело-слизькими, що додавало азарту, але й геморою. І не він перший прийшов до висновку, що найкращі гроші, по ідеальному співвідношенню кількості і відсутності наслідків, водяться там, де влада. Влада – це гроші, гроші – це влада, влада плюс гроші – безкарність. Не автоматично, звичайно, крутитися треба, але крутитися він умів і любив. Добиватися влади Гена став з маніакальною методичністю, він її по-справжньому захотів.

Помер мер Харкова Кернес: чи будуть дострокові вибори міського головиЗаконодавство передбачає, що в разі дострокового припинення повноважень міського голови парламент має укластися в термін, щоби призначити нові вибори.

За інтенсивністю цього бажання з ним ніхто не міг зрівнятися, у всіх знаходяться рано чи пізно якісь «але». Кернес домагався свого, тому що будь-які «але» можна було відкинути або обійти. Йому можна. Він був безбашений, при цьому безбешенність поєднувала волю, лють і витончено хитрий розум, що промацують можливості і межі можливого. Лють, що залягала близько до поверхні, він іноді навмисне демонстрував, як демонструють вовки зуби, щоб оточуючі не забували, з ким мають справу. Або з ким справ краще не мати.

Для влади як джерела бабла і її утримання як гарантії безпеки потрібно визнання, і перехід від «Гепи» до Геннадія Адольфовича вимагав виконати тут велику роботу. Кернес багато вкладався, щоб домогтися визнання, тому що це в повній мірі були інвестиції в майбутнє. Визнання зовсім не обов'язково означало повагу або, боронь боже, любов. Іноді було достатньо визнання його беззастережного права на владу і власної нездатності у нього цю владу відібрати. Ненависть? На здоров'я. Але любові-то, звичайно, хотілося, кому ж не хочеться.

Нинішній відхід Геннадія Кернеса з медичних причин прикрий. Ми так і не дочекалися лицаря в блискучих латах, без страху і докору, який однією своєю появою викликав би паніку у, здавалося, незламного мера, який володіє чудовим чуттям на справжню небезпеку, і зітхання зачарування у харківської публіки, яка призабула, як виглядає добро. Кернес виграв наостанок, навіть перебуваючи однією ногою на тому світі або, скоріше, в тій темряві. Але сказати, що Харкову одному в цьому відношенні сильно не щастить, ні. Всій країні не щастить. Лицарі не дісталися нікому. А Кернес – одному Харкову. Правда, вже в минулому.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал
Загрузка...