Минулими вихідними підвели риску під черговим перемир'ям на Донбасі, яке тривало 42 дні. У суботу, 5 вересня, ватажок незаконної «ДНР» Денис Пушилін анонсував обстріл українських позицій у районі Горлівки, а в неділю, 6 вересня, стрілянина на фронті призвела до загибелі одного з українських військовослужбовців. Події останніх днів показали, що перемир'я є всього лише політичним інструментом і може бути порушено будь-якої миті.
Всеосяжне перемир'я почалося 27 липня. Воно було на руку не тільки солдатам на передовій, які майже щодня зазнавали втрат від вогню противника, а й команді президента Володимира Зеленського, якій потрібно було щось продемонструвати українцям напередодні місцевих виборів. Якнайшвидше досягнення миру на Донбасі – головний «коник» команди «Зе», тому встановлення тиші на фронті «зелені» негайно записали собі бонусом. Перемир'я так-сяк вдавалося підтримувати цілих 42 дні. І хоча за цей час ОБСЄ зафіксувало 908 різних порушень – зовсім не менше, але навіть і більше, ніж у «гарячі» дні – вважалося, що всі ці постріли, вибухи й автоматні черги мають «неприцільний» характер.
Однак досвід попередніх «перемир'їв», у тому числі й тих, які були укладені після обрання президентом Зеленського, говорили про те, що рано чи пізно стрілянина поновлюється. Причиною цього є непереборні протиріччя, закладені в Мінських угодах – документі, який є «дорожньою картою» для врегулювання конфлікту на Донбасі. Зокрема, в суботу, 5 вересня, була порушена тиша, що встановилася 27 липня.
У цей день ватажок «ДНР» Пушилін анонсував обстріл 7 вересня українських інженерних укріплень у районі населеного пункту Шуми, поблизу Горлівки. Своє рішення Пушилін пояснив порушенням українською стороною одного з пунктів перемир'я на Донбасі.
Колишній учасник фінансової піраміди «МММ» Сергія Мавроді – Пушилін встав на чолі маріонеткової «ДНР» за результатами осінніх «виборів» 2018 року, призначених після ліквідації попереднього ватажка «ДНР» Олександра Захарченка. Звісно, «вибори» були лише ширмою, і Пушилін фактично був призначений на цю посаду кураторами з Кремля.
Вчорашній «МММщик», якого в Донецьку презирливо називають Чепушиліним, має мінімальний авторитет серед бойовиків. У всякому разі набагато менший, ніж був у Захарченка. Але навіть Захарченко не мав повної влади над «армійським корпусом» «ДНР», який повністю контролюється російськими фахівцями. Тому вкрай малоймовірно, що Пушилін міг особисто віддавати будь-які накази «військам» без дозволу Кремля.
А це означає, що санкція порушити перемир'я була «спущена» саме з Москви. Остаточно режим тиші був похований 6 вересня, коли в результаті вже прицільних обстрілів біля Причепилівки (Луганська область) і Красногорівки (Донецька область) один український військовослужбовець загинув і ще один зазнав поранення.
Незалежно від того, буде 7 вересня відкрито вогонь чи ні, події минулих вихідних стали сигналом того, що бойові дії невдовзі відновляться. Також вони показали, що будь-які домовленості про перемир'я не варті виїденого яйця і є лише політичним інструментом, за допомогою якого Москва тисне на Київ для того, щоб українська сторона швидше виконувала чинну редакцію Мінських угод.
З іншого боку, перемир'я є товаром, який чинна українська влада спробує продати своєму електорату на місцевих виборах для того, щоб продемонструвати успіхи в мирному процесі (інакше рейтинг, що падає, не втримати). Тому режим тиші бажано зберегти, хоча б до 25 жовтня. Це добре розуміють у Кремлі, а тому тиск буде посилюватися, заганяючи команду «Зе» у вузький коридор рішень – або/або.
Такі торги не мають нічого спільного з мирним процесом. Вони оплачуються життями наших солдатів і державною суб'єктністю, яка буде порушена, в разі повного виконання Україною «Мінська-2». Але команда Зеленського сама встала на цей шлях, погодившись з умовами Мінських угод і не запропонувавши власних варіантів врегулювання конфлікту на Донбасі.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»