Лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко вказала в декларації, що 24 квітня 2020 року вона отримала компенсацію шкоди, заподіяної політичними репресіями 2011-2014 років у розмірі майже 5,5 млн доларів. У декларації зазначається, що гроші надійшли на стадії досудового врегулювання від американської юридичної компанії Reid Collins & Tsai LLP з Техасу. Зазвичай подібні виплати здійснює держава, визнавши політичні утиски, або після рішення суду, зокрема, ЄСПЛ. «Слово і діло» розбиралось, хто ще отримував компенсації за політичні переслідування.
Юлія Тимошенко
Відзначимо, що Тимошенко, звертаючись до Європейського суду з прав людини, не висувала вимог щодо компенсації.
У квітні 2011 року Генпрокуратура України порушила проти Юлії Тимошенко справу за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень, коли вони у якості прем’єр-міністра укладала «газові» контрактів із Путіним 19 січня 2009 року. Вже 24 червня в Печерському районному суді Києва розпочався суд у цій справі. На початку серпня Тимошенко було заарештовано в залі суду. Незабаром суд засудив Тимошенко до 7 років ув'язнення із забороною на три роки обіймати посади в органах державної влади.
10 серпня 2011 Тимошенко звернулася зі скаргою до ЄСПЛ на те, що її позбавили волі в результаті політичних переслідувань. Екс-прем'єр стверджувала, що її взяття під варту було політично мотивованим, судовий перегляд законності її утримання під вартою в київському СІЗО не проводився, умови утримання були неадекватними, без надання належної медичної допомоги, вона перебувала під цілодобовим спостереженням.
ЄСПЛ встановив політичну мотивацію арешту Тимошенко у «газовій справі» і порушення її прав у зв'язку з арештом.
Пізніше, після того, як Вищий спеціалізований суд залишив у силі вирок у «газовій справі», Тимошенко звернулася до ЄСПЛ з ще однією скаргою про порушення її права на справедливий суд у зв'язку з політичними мотивами. Провадження за скаргою було відкрито в жовтні 2012 року.
У січні 2015 року ЄСПЛ закрив справу за позовом Тімошенко. Суд взяв до уваги декларацію українського уряду, який визнав, що кримінальне переслідування Тимошенко було політично мотивованим, і що були порушені її права, передбачені Конвенцією з прав людини.
«Після того, як пані Тимошенко погодилася з умовами цієї декларації, суд вважає, що це має на увазі дружнє врегулювання між сторонами і, отже, не знаходить підстав для продовження розгляду справи», - повідомила прес-служба ЄСПЧ.
Юрій Луценко
5 листопада 2010 року проти Юрія Луценко було висунуто обвинувачення у перевищенні службових повноважень, колу він був міністром внутрішніх справ. У грудні до цієї справи була приєднана ще одна за іншим епізодом. 26 грудня 2010 року Луценко був арештований і перебував під вартою за різними рішеннями судів до 27 лютого 2012 року, коли суд визнав його винним у вчиненні злочину й засудив до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Луценко звернувся до ЄСПЛ 21 січня 2011 року. Він, зокрема, оскаржив необґрунтоване і незаконне затримання, а також те, що не був поінформований про причини свого арешту. Політик заявив, що процес проти нього та арешт були використані, щоб усунути його від участі у парламентських виборах.
ЕСПЛ самостійно вирішив розглядати цю скаргу в аспекті порушення статті 18 Конвенції в поєднанні зі статтею 5 Конвенції. У липні 2012 року ЕСПЛ призначив Луценкові компенсацію за політичні переслідування у розмірі 15 тис. євро.
Олексій Навальний
Російський політик Олексій Навальний за п'ять років звернень до ЄСПЛ відсудив у РФ більше 200 тис. євро. З них 63,7 тис. євро – за політичні переслідування стосовно 7 скарг щодо затримань в 2012-2014 роках. З цієї суми понад 50 тис. євро – компенсація моральної шкоди, 12 тисяч євро – відшкодування судових витрат.
У своєму рішенні ЄСПЛ вказав, що арешт Навального не переслідував законну мету, а був потрібен для того, щоб ізолювати опозиціонера.
Нагадаємо, Навальний провів під домашнім арештом 10 місяців в 2014 році під час слідства і суду у справі «Ів Роше». Крім політика тоді судили його брата Олега Навального, який отримав реальний термін – 3,5 року позбавлення волі (а Олексій Навальний – умовний термін).
Володимир Гусинський
Колишній російський медіа-магнат Володимир Гусинський був головою правління та мажоритарним акціонером медіа холдингу ЗАТ «Медіа-Міст», що серед іншого, контролював популярний телеканал «НТВ» в Росії. 13 червня 2000 року Гусинський був затриманий і через кілька днів йому було пред’явлено обвинувачення у шахрайстві.
Коли Гусинського арештували, йому запропонували в обмін на припинення кримінального переслідування продати «Медіа-Міст» «Газпрому». 20 липня 2000 року була підписана угода між виконувачем обов’язки міністра друку та ЗМІ та Гусинським щодо продажу медіа-компанії в обмін на закриття усіх кримінальних справ та гарантування йому безпеки.
26 липня проти Гусинського були закриті усі кримінальні справи. 21 серпня він з країни, після чого медіа-холдинг відмовився виконувати підписану угоду, стверджуючи, що вона була укладена під тиском. У вересні проти Гусинського відкрили нові кримінальні справи. У грудні він був затриманий в Іспанії, проте 4 квітня 2011 року іспанський суд відмовив у його екстрадиції до Росії.
Європейський суд у своєму рішенні від 19 травня 2004 року зазначив, що кримінальне провадження та взяття під варту в якості запобіжного заходу полягає не в тому, щоб бути частиною стратегії в комерційних угодах. ЄСПЛ призначив Гусинському компенсацію витрат на судовий процес у розмірі 88 тис. євро (компенсації за моральні збитки не призначалося).
Раніше «Слово і діло» вивчало, які покарання застосовували до президентів та прем’єр-міністрів. Якщо раніше переважно страчували, особливо за держзраду, то останнім часом – переважно засуджують заочно.
Також ми розбирались, у чому підозрювали політиків-учасників Євромайдану.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»