Шлях обману: навіщо Зеленський «ламає через коліно» власну армію

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Цього тижня на Донбасі почався новий етап розведення сил протиборчих сторін – в районі селища Золоте в Луганській області. Спроби наблизити припинення вогню на Донбасі не можна не вітати, однак підґрунтя цього розведення викликає серйозні питання.

Розведення сил протиборчих сторін – підрозділів ЗСУ та незаконних збройних формувань – почалося в Золотому (Луганська область) у вівторок, 29 жовтня. Відзначимо, що місто Золоте розташоване прямо на лінії розмежування і складається з чотирьох районів: Золоте-1, Золоте-2, Золоте-4 і Золоте-5. Селища, з першого по четверте, контролюються українською армією, а селище №5 перебуває під контролем «ЛНР».

Розведення сил у Золотому мало розпочатися ще 7 жовтня, але неодноразово переносилося через обстріли. Нагадаємо, що першою і необхідною умовою для розведення в заданому районі повинна бути «тиша» протягом щонайменше 7 діб. Сама процедура розведення передбачає дзеркальне відведення підрозділів ЗСУ та формувань бойовиків на один кілометр углиб території.

Правило «тиші» в районі Золотого не дотримувалося. Штаб ООС реєстрував обстріли і 25-го, і 26-го, і 28-го жовтня. Зокрема, 28 жовтня було зафіксовано 5 обстрілів зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів і гранатометів. Проте, близько полудня міністр закордонних справ Вадим Пристайко повідомив, що розведення сил у Золотому розпочалося.

Це повідомлення стало несподіванкою для командування ООС, яке спершу не коментувало ситуацію. Лише за деякий час військові підтвердили, що дзеркальне відведення сил протиборчих сторін почалося о 12:00. Відзначимо, що повідомлення про обстріл біля зони розведення (Золоте-4) було оприлюднено на сторінці Facebook штабу ООС о 10:32. «Окупанти демонструють своє небажання дотримуватися Мінських угод і взятих зобов'язань», – наголошується в ньому.

Але після того, як розведення почалося, з цими публікаціями почали творитися дивні метаморфози. Зокрема, в ООС поспішили уточнити, що обстріли 28 вересня відбулись «поза межами ділянки розведення», а повідомлення про обстріл від 26 жовтня загалом було дезавуйоване. Зокрема, військові заявили, що цей факт обстрілу, зафіксований представниками Об'єднаних сил, «не знайшов підтвердження у представників СММ ОБСЄ».

Отже, ОБСЄ нічого не бачила, значить нічого й не було. Свій тонкий «тролінг» військові доповнили тим, що повідомлення з приводу обстрілу біля Золотого за попередні дні забезпечили припискою, ніби всі вони відбувалися за межами дільниці розведення.

Війна – це шлях обману. Але навіщо ж знадобилося обманювати зараз, стверджуючи, що обстрілів не було, (хоча насправді вони відбулися, що не давало права починати розведення сил)? Відповідь на це питання у заяві Кремля від 28 жовтня. Зокрема, прессекретар президента РФ Володимира Путіна Дмитро Пєсков підкреслив, що РФ повернеться до переговорів про зустрічі глав держав Нормандського формату тоді, коли президент України Володимир Зеленський «змусить добровольців виконувати свої накази» щодо відведення сил у Золотому і Петрівському.

Як відомо, бійці добровольчих підрозділів виступили проти розведення сил, пообіцявши зайняти залишені ЗСУ позиції. Певною мірою цей непослух також зривав процес відведення сил, який, власне кажучи, почався наступного дня після окрику з Кремля.

Зрештою факт усе-таки відбувся, розведення сил викликало миттєве схвалення російської сторони. Після цього Вадим Пристайко навіть отримав привід зробити заяву про те, що зустріч у Нормандському форматі може відбутися наприкінці листопада.

Навіщо потрібна нормандська зустріч? На ній Володимир Зеленський планує поговорити з Володимиром Путіним, у тому числі й про врегулювання ситуації на Донбасі, що є одним з ключових передвиборчих обіцянок Зеленського. Заради цієї зустрічі президент України готовий зробити все що завгодно. Навіть переламати через коліно власну армію, змусивши її спікерів стверджувати, ніби обстрілів не було, хоча насправді вони були.

Розрахунок на зустріч з Путіним здається ірраціональним. Адже Нормандський формат – це всього лише платформа для обговорень, а рішення можуть бути якими завгодно. Найімовірніше, президент РФ просто перерахує своєму українському колезі низку умов для врегулювання конфлікту на Донбасі, які давно відомі й не можуть прийняті українським суспільством. Це реалізація Мінських угод у цікавій для Росії послідовності, замовчування проблеми Криму, а також легалізація бойовиків «ЛНР-ДНР» через амністію і проведення місцевих виборів в ОРДЛО до передачі Україні контролю над кордоном. І тоді шлях обману, який вибрала українська влада для досягнення миру будь-якою ціною, створить Володимирові Зеленському додаткові проблеми всередині країни.

Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.