Ще одна «рушниця» Революції Гідності – закон про очищення влади – таки вистрілила. Як і передбачали експерти в галузі права, це сталося через недосконалість процедур та постреволюційний поспіх. Загалом гарна ідея із очищенням влади від чиновників, правоохоронців та суддів епохи експрезидента Віктора Януковича, які сприяли тодішній владі у тиску на політичних опонентів та активістів, потребує суттєвого перегляду та вдосконалення.
Проте негативних репутаційних та економічних наслідків вже не уникнути. Справа в тому, що на сторону «недолюстрованих» чиновників минулого тижня став Європейський суд із прав людини.
При цьому компетентний орган із тлумачення вітчизняного законодавства – Конституційний суд України – не може ухвалити остаточного рішення, що робити із законом про люстрацію.
Натомість у Верховній раді вже пропонують скасувати цей закон – народний депутат із фракції «Слуги народу» Максим Бужанський подав законопроект №2287 «Про визнання таким, що втратив чинність, закон «Про очищення влади»». Самого тексту законопроекту ще немає, проте не важко здогадатися, що, найімовірніше, у цьому документі не буде викладено суті нових підходів до процесу очищення влади.
Адже кинути цей процес на призволяще навряд чи вдасться. До того ж, ще влітку, напередодні парламентських виборів, новообраний президент Володимир Зеленський оголосив про намір провести нову хвилю люстрації вже чиновників доби президента Петра Порошенка.
Права людини – найперше
Європейський суд з прав людини оголосив своє рішення 17 жовтня, а вже наступного дня у Верховній раді був зареєстрований законопроект Максима Бужанського.
Закон про очищення влади: чому незадоволений ЄСПЛ та в чому недоліки люстрації17 жовтня 2019 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав люстрацію порушенням громадянських прав низки українських чиновників.
Своє рішення ЄСПЛ виніс на підставі позову 5 чиновників, яких звільнили у 2014 році одразу після ухвалення закону «Про очищення влади». Характерно, що суд став на сторону чиновників-позивачів із різних сфер. Серед них є і правоохоронці з ГПУ, і експодатківець, і чиновник райдержадміністрації. Усім їм ЄСПЧ зобов’язав державу Україна виплатити компенсації із бюджету в розмірі від 5300 до 6500 тисяч євро моральної шкоди.
Цікаво, що суд ухвалив рішення на підставі порушення порушення статті 6 та 8 Європейської конвенції з прав людини. В першому випадку йдеться про занадто тривалий розгляд судових справ заявників на національному рівні (понад 4 роки), а в другому – про порушення права на повагу до приватного життя.
Є висока ймовірність того, що саме через порушення статті 8 до ЄСПЛ тепер звернуться сотні чиновників, які були звільнені за законом про очищення влади. Адже європейські судді постановили, що «закон застосовувався на дуже широке коло осіб, але абсолютно не враховував того, чи були заявники особисто пов'язані з будь-якої недемократичною діяльністю, що мала місце в період правління Януковича».
Отже, поновитися на посадах та отримати компенсації зможуть щонайменше 900 осіб – чиновників різного рівня, які були звільнені через те, що не проходили за умовами закону про люстрацію зразка 2014 року. І поки що саме економічний аспект – найбільш реальний наслідок недосконалості ухваленого поспіхом революційної доцільності закону про очищення влади. Якими будуть політичні та репутаційні наслідки, прогнозувати поки що важко, але в тому, що вони точно будуть, сумніватися не доводиться.
Очищення влади по-українськи
Отже, головна вада закону про люстрацію – неможливість доведення особистої ролі чиновників у будь-якій недемократичній діяльності, що мала місце за часів правління колишнього президента Віктора Януковича. Ще складніше було б довести, чи були їхні дії зумисними, і якщо так, то як в юридичному сенсі можна врахувати міру їхньої відповідальності у подіях 2013-2014 років?
Люстрація чиновників Порошенка: навіщо це ЗеленськомуЗеленський запропонував законопроект щодо розширення дії закону про очищення влади (про люстрацію) на президента, депутатів, міністрів та інших топ-чиновників, які обіймали посади з 23 лютого 2014 до 19 травня 2019 року.
Крапку або, принаймні, розумне роз’яснення з цього приводу міг би дати Конституційний суд України. Цей орган поки що затягує розгляд відповідного подання ще з 2015 року, проте після двох висновків Венеціанської комісії та рішення ЄСПЛ зволікати далі неможливо.
Про те, що в законі про очищення влади немає юридичної логіки, а є лише політична доцільність, вказували не лише юристи, але й міжнародні партнери України. При цьому неодноразово наголошувалося, що варто внести корективи, а от сам принцип очищення влади може бути застосований саме із метою покарання тих чиновників та правоохоронців, які реально сприяли порушенню прав людини стосовно громадян під час подій Євромайдану та Революції Гідності.
Поки КС виноситиме рішення, а політики думатимуть над тим, як виправити ситуацію із процесом люстрації, Україна може ще спробувати оскаржити рішення ЄСПЛ. Звісно, ситуацію це не виправить, але можна виграти час для того, аби зекономити бюджетні кошти, які, за рішенням Європейського суду з прав людини, доведеться платити сотням чиновників в якості моральної компенсації.
Можливі альтернативи
Насправді, альтернативи системним змінам в законі про люстрацію – якщо і справді існує мета його юридично правильного застосування – немає. Та ініціативи щодо скасування закону від 2014 року не уникнути, вважають експерти. Втім, дуже важливо розробити та внести до Верховної ради альтернативний законопроект.
Це вже намагалися зробити в команді президента Володимира Зеленського. Ще в липні цього року він виступив із ініціативою люструвати чиновників «епохи Порошенка». Відповідний законопроект №10444 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо очищення влади» був зареєстрований у парламенті ще VIII скликання, однак наприкінці серпня був відкликаний.
Юристи вважають, що законопроект Зеленського про люстрацію суперечить КонституціїІніціатива президента щодо розширення люстрації стосується не лише держслужбовців, суддів але й тих, хто балотуватиметься в нардепи.
Таку ініціативу президента охрестили як «зведення рахунків» із його політичними опонентами, яка на хвилі масштабної підтримки Зеленського на президентських виборах здавалася цілком логічним кроком. Однак юристи впевнені, що навіть у разі позитивного рішення з приводу ухвалення подібного закону, він так само був би оскаржений в ЄСПЛ та отримав би негативну оцінку юридичної спільноти і міжнародних партнерів.
Наразі в команді президента та «Слуги народу» немає єдності з приводу того, що робити із процесом очищення влади. Просто скасувати попередній закон – означатиме погодитися із логікою поновлення на посадах колишніх чиновників епохи експрезидента Януковича і, найімовірніше, виплату компенсацій.
Новий очільник ГПУ разом із юридичною спільнотою закликають відкоригувати чинний закон «Про очищення влади». При цьому варто врахувати рекомендації Венеціанської комісії. Одна з головних – люстрація не повинна стосуватися виборних посад. Ще один важливий пункт – врахування фактору рівня відповідальності чиновника на посаді та висновків спеціальної перевірки його діям. Можливо, цю функцію на себе візьме НАЗК.
Так чи інакше, процес люстрації потрібно вивести з логіки застосування для політичної розправи над опонентами чи будь-яким інакомисленням. Адже мета люстрації – це захист інститутів демократії від неправомірних посягань, а не спосіб покарання політиків і чиновників, які в чомусь не виправдали довіри громадян. Інакшими словами, люстрація не може керуватися винятково політичною доцільністю, але має застосовуватися до тих, хто нехтує демократичними інститутами та цінностями. Наприклад, такими, як право на протест.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»