Дмитру Разумкову щонайменше кілька разів впродовж останніх двох місяців довелося спростовувати інформацію про можливий розкол всередині фракції «Слуги народу» (СН). За словами голови Верховної ради, усі суперечливі питання представники монобільшості вирішують в режимі «нормальної партійної дискусії». Утім, внутрішні протиріччя «слуг» стають публічними, і нормальними їх назвати дедалі складніше.
Стоп-кран «турборежиму»
Перший бунт у стані «слуг народу» відбувся вже на початку вересня. Причина – законопроект №1038. Документ передбачав впровадження норми про так званий імперативний мандат, за якою депутат (не важливо «списочник» чи мажоритарник) автоматично позбавлявся повноважень у разі його виходу або виключення з фракції партії, від якої балотувався. Законопроект планували винести на голосування 12 вересня, утім цьому завадило невдоволення групи мажоритарників всередині більшості. За словами анонімного джерела, обрані за одномандатними округами депутати «Слуги народу» напередодні завили, що готові навіть заявити свій протест спікеру Дмитру Разумкову з вимогою зняти питання з порядку денного. Зрештою, документ відправили на доопрацювання. Здавалося, що потенційний конфлікт вдалося загальмувати, але несподівано та сама норма про імперативний мандат з’явилася в іншому проєкті закону про внесення змін до регламенту (№1045-1).
Чому монобільшість тричі не змогла зібрати голоси в Раді: саботаж чи здоровий глуздЗаконопроекти, за якими Слузі народу не вистачило голосів, потребують ретельного доопрацювання. Хоча є версія, що в монобільшості, можливо, назріває розкол.
Цього разу обурення було публічним. Роль «рупора» невдоволених на себе взяв депутат Олександр Дубінський. Він записав блог, в якому закликав керівництво фракції не тримати своїх депутатів «за ідіотів». Колегу публічно підтримав депутат Максим Бужанський. На сторінці у Facebook той написав, що це була третя за два дні спроба надурити мажоритарників. Навряд чи можна вважати збігом, що саме ввечері 12 вересня монобільшість вперше у своїй історії не набрала 226 голосів під час голосування за цілком прохідне рішення: розгляд за скороченою процедурою законопроекту про безпеку на автомобільних дорогах. На табло висвітилась цифра 223 (СН дала 208 з 251 голосу), яка засвідчила, що всередині фракції сформувалася чимала група депутатів, невдоволених методами керівництва.
Дубінський проти Арахамії
3 жовтня відбувся черговий і поки найгучніший публічний конфлікт у фракції «Слуги народу» за участю Олександра Дубінського та Давида Арахамії. Дубінський написав у Facebook: «Слуга МВФ. Мені здається, це більш точна назва нашої партії». В такий спосіб депутат відреагував на рішення президії парламенту відмовитись розглядати питання про створення спеціальної слідчої комісії для розслідування діяльності колишнього керівництва Національного банку на чолі з Валерією Гонтаревою. У відповідь Арахамія запропонував Дубінському продати всі свої автівки для того, щоб профінансувати допомогу Україні замість Міжнародного валютного фонду. «В принципі, тепер вам зрозумілий інтелектуальний рівень парламентської дискусії у фракції?» – парирував слова Арахімії опонент. Пізніше лідер фракції «Слуги народу» заперечив конфлікт, назвавши Дубінського блогером з синдромом «лайкоманії», який постійно шукає сенсації та зраду.
Протистояння Дубінського та Арахамії можна було б розглядати як особисте, якби не одне «але»: першого пов’язують з групою впливу Ігоря Коломойського всередині фракції «Слуги народу». Зрештою, утворення слідчої комісії для розслідування діяльності команди Гонтаревої цілком відповідає інтересам олігарха, який публічно критикує ексочільницю НБУ за націоналізацію ПриватБанку. Ця сварка засвідчує, що градус нервозності в «нормальних партійних дискусіях» всередині фракції «Слуги народу» зростає. Особливо коли питання, що обговорюються, зачіпають критично важливі теми на кшталт співпраці з Міжнародним валютним фондом. Але чи загрожує це розколом коаліції?
Про високу ймовірність виникнення непорозумінь всередині пропрезидентської фракції після дострокових парламентських виборів не говорив хіба що дуже лінивий. Ризики були очевидними, адже під прапорами СН до Верховної ради пройшли не лише люди без досвіду у політиці та єдиної ідеології, а й просто незнайомі між собою. Усвідомлюючи можливе формування всередині фракції груп за інтересами, керівництво монобільшості вирішило влаштувати свого роду бліц-криг, «зв’язавши» руки потенційним заколотникам (особливо серед мажоритарників) законом про імперативний мандат. Плани провалилися, але ідея нікуди не зникла: за словами Давида Арахамії, відповідний законопроект розглянуть після доопрацювання.
Нинішні «партійні дискусії» у «Слузі народу» навряд чи загрожують існуванню монокоаліції як такої. Суперечки всередині фракції – нормальна парламентська практика у демократичних країнах. Небезпека справжнього розколу з’явиться у разі якщо окремі групи депутатів поставлять інтереси спонсорів та свої власні вище за державні. З іншого боку, як показує історія, завадити їм у цьому з Банкової буде складно.
Богдан Машай, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»