Ось тепер, після історії з невдалим звільненням, не залишилося сумнівів, хто в них у новій команді, яка стала біля керма України, основний. Головний, зрозуміло, Зеленський, а основний – Богдан. Так буває в хлоп'ячих командах, коли ролі фронтмена та верховоди не збігаються.
Групу майбутніх депутатів різного ступеня людської й професійної зрілості відправили на навчання до Трускавця. Відправили ті, кому самим ще вчитися й вчитися. Але серед них є той, хто вчить самого президента, буквально прилипнувши до його вуха. Ось і виходить, що основний – Андрій Богдан, який знає й розуміє більше за самого главу держави. І те, що Володимиру Зеленському довелося перед усім чесним світом непереконливо відмазувати безглуздий троллінг свого глави Офісу з приводу заяви про відставку, видає спотворену природу їхніх відносин. Адже це персоналу на Банковій належить морщити чоло, намагаючись знайти суспільно прийнятні пояснення безглуздих слів і вчинків президента. Тут, навпаки, Володимир поспішає на виручку Андрію, який загрався.
Учора всі кинулися з'ясовувати, правда чи ні, що керівник президентського Офісу йде у відставку. З'ясувалося, що так, але ні, й це підтвердив Зеленський, тобто не підтвердив і не спростував нічого, по суті, підігравши Богдану, який на злитому в друк аркуші заявив про бажання подати у відставку, коли таке бажання виникне. Однак дезавуювати оприлюднену інформацію можна в принципі, тому що публічне висловлювання посадовця за своєю природою перформативний акт, тобто вчинок. А що жадали публічності, підтверджує розсилка з Банкової за кількома медійними адресами.
Тролінг державного рівня: чи піде Богдан із посади керівника ОПУЗМІ пишуть, що Богдан подав у відставку. Разумков заявив, що йому нічого не відомо про це. Про ситуацію поговорили з експертами.
Вчинок не може бути істинним або хибним, його можна лише трактувати – дивний, зухвалий, геніальний, ідіотський, тисяча відтінків. Вчинок державної особи – це завжди про обличчя держави. Вчинок глави Офісу президента – завжди про президента. Якщо Богдан вчинив по-ідіотськи, то вчинила по-ідіотськи Україна та її президент.
Не проблема, що Богдан знає й розуміється в чомусь більше, ніж Зеленський. Проблема в тому, що йому подобається це всім показувати. Днів у владі проведено зовсім небагато, а цей хлопець уже собою всіх перегодував, що, до речі, свідчить про досить обмежений діапазон його макіавеллізму. З цього ж випливає неминуча й швидка відставка, яка відбудеться зовсім не тоді, коли в нього виникне бажання, а коли остаточно дозріє небажання Зеленського прикривати «вчителя», витрачаючи небезкінечну суспільну довіру й політичні шанси, які вбиває домінування в ближньому колі Андрія Богдана.
Цілком можливо, іншого надійного способу раніше вирішити проблему Богдана, яка виникла ще на етапі виборів, і не було: дати амбіційній людині погратися й показати себе, щоб переконатися та інших переконати в тому, що для майстра фінансово-правових схем публічна політика категорично заборонена. В цьому випадку Зеленський не такий простий, як здається, і його гра принесе ще чимало сюрпризів тим, хто не побачив у ньому серйозного політика.
Якщо ж усе саме так, як поки здається, далі буде нудно й сумно: дрібні інтриги дрібних людей, обличчя України, що їхніми зусиллями перетворюється на пику. Все це ми вже неодноразово бачили.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»