Бюджет застою: чи стане жити краще в 2018 році

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Чи не вперше за багато років поспіль Україна отримала державний кошторис на наступний рік вчасно. Наприкінці минулого тижня народні депутати затвердили в цілому законопроект про державний бюджет на 2018 рік. Варто відзначити, що цього разу доопрацювання проекту державного бюджету тривало трохи більш ніж 3 тижні: в першому читанні парламент затвердив головний кошторис країни 14 листопада.

Звісно, така спритність Кабміну та Верховної Ради не може не радувати. Складається враження, що влада чітко усвідомлює, як далі розвивати країну та які саме показники закладати до бюджету. Та диявол, як завжди, ховається в деталях. Поки вся країна із затамуванням подиху спостерігала за «антикорупційними» війнами та багатосерійним сіквелом під назвою «спіймати Саакашвілі», народні депутати ухвалили досить таки суперечливий документ.

Головний недолік держбюджету-2018, на думку експертів, полягає в тому, що він мало чим концептуально відрізняється від цього річного кошторису. Така бюджетна політика вкупі з деякими ініціативами ВР та Кабміну веде не до «економічного прориву», а до застою. Це не найгірший сценарій для України, втім, і далеко не найкращий.

Мовою цифр

Презентуючи проект державного бюджету на 2018-й, глава уряду Володимир Гройсман спрогнозував зростання ВВП на рівні 3%. Цього року, за даними Держкомстату, ВВП України покаже динаміку в плюс 2,5%. Зважаючи на те, що в 2014-2015 роках економіка країни втратила майже 17% ВВП, то успіхи останніх двох років у плюс більш ніж 4% назвати зростанням складно. Йдеться про поступове відновлення економіки, однак для «економічного дива» потрібно рухатися значно швидше.

Як депутати голосували за держбюджет-2018Аналітики «Слова і Діла» розібралися, хто і як з народних обранців голосував за головний кошторис країни.

А поки що маємо досить таки не райдужні перспективи. Мінімальна зарплата в 2018 році зросте з 3200 до 3723 гривень на місяць. Щоправда, президент Петро Порошенко (що точно не належить до його повноважень згідно з Конституцією) звернувся до прем'єра Володимира Гройсмана з пропозицією збільшити мінімальну заробітну плату в Україні до 4100 гривень. На його думку, збільшення мінімальної зарплати вдвічі цього року (до 3200 гривень на місяць) мало позитивний економічний ефект. Водночас Петро Порошенко рекомендував підприємцям збільшувати заробітну плату до європейського рівня, мовляв, таким чином це допоможе втримати кваліфікованих робітників в Україні й додатково збільшить надходження до місцевих бюджетів та Пенсійного фонду.

В уряді запевнили, що врахували пропозицію президента й зможуть підійти до розгляду цього питання за підсумками аналізу стану економіки в перших двох кварталах 2018 року. Мовляв, запас міцності держава має й підняти мінімалку до 4100 гривень на місяць цілком можливо.

Втім, аналізуючи інші економічні показники, важко розділяти оптимізм Володимира Гройсмана та Петра Порошенка. А підвищення мінімальної зарплати може бути чудовою піар-акцією напередодні передвиборчої кампанії чинного президента, але аж ніяк не наслідком реформування країни.

Адже збільшення зарплат та пенсій відбувається на тлі збільшення інфляції та подальшої девальвації гривні. Так, минулого року уряд заклав інфляцію на рівні 8%, тоді як за останніми даними, за підсумками 2017 року інфляція складе щонайменше 13%. У 2018 році уряд планує не виходити за межі 7%. Як бачимо, завдання більш ніж амбітне.

Ще більш тривожною для пересічного українця є цифри, за якими розраховується курс гривні наступного року. Так, у проекті держбюджету у вересні Мінфін закладав цифру у 29,3 гривні за 1 американський долар. Вже в ухваленому документі йдеться про те, що курс у 29,3 гривні за долар очікується вже на початку 2018-го, а протягом року він у середньому складатиме 30,1 гривні за долар. На практиці це означає, що українцям варто очікувати чергових курсових коливань, коли курс гривні через спекулятивні очікування може стрибати в нові прірви знецінення. Зрештою, Володимир Гройсман пообіцяв, що для знецінення курсу національної валюти наступного року до 30 гривень за долар «немає підстав».

До слова, економісти вбачають у таких девальваційно-інфляційній політиці один зі способів ефективного наповнення бюджету. Наприклад, поступова девальвація гривні дозволить наповнювати дохідну частину бюджету, адже близько 40% імпортних зборів та податків так чи інакше прив’язані до курсу.

Навряд чи знецінення гривні та зростання цін приведе до позитивних наслідків у економіці. Громадяни надалі шукатимуть більших заробітків за кордоном, зростатиме офіційне та фактичне безробіття, дедалі більше підприємців працюватимуть «у тіні». Решта українців учергове просто не відчують особливого ефекту від зростання зарплат та пенсій.

Бігти вдвічі швидше, щоб залишатися на місці

Не можна не згадати про ще один тривожний сигнал для бюджету-2018. Ідеться про збільшення видатків на обслуговування зовнішніх запозичень, які щороку зростають. Пік виплат очікується в 2020 році, а наступного Україна має виплатити 305,926 мільярда гривень, з яких 193,364 – виплати за внутрішнім боргом, а 112,562 мільярдів – за зовнішнім.

Держбюджет-2018: політика влади, головні цифри та реальністьНародні депутати ухвалили держбюджет у першому читанні, а спікер ВР тим часом уже розраховує на остаточне ухвалення документу наступного пленарного тижня. Які показники кошторису є реальними, а які – викликають сумніви, розповіли експерти.

Загальний обсяг державного боргу, обрахований у національній валюті, становитиме 1,999 трильйона гривень, що дорівнює 61,5% від ВВП. Три роки поспіль – із 2018 до 2020 року – ці виплати створюватимуть додаткове навантаження на фінансову систему України, адже попит на валюту на внутрішньому ринку зростатиме. Зрештою, не виключено, що йтиметься про реструктуризацію та новий технічний дефолт, який за фактом Україна вже проходила в 2014-2015 роках. Тоді завдяки зусиллям та зв’язкам тодішнього міністра фінансів Наталії Яресько ситуацію вдалося дещо відтермінувати. Але йшлося про бездоганне виконання Україною рекомендацій МВФ, із чим останнім часом виникають суттєві труднощі.

Останні роки очільники Кабміну звітують про відновлення та зростання економіки. Втім, усе пізнається в порівнянні. Річ у тім, що зростанням ВВП могли б похвалитися й усі попередні уряди. Адже за всі роки незалежності українська економіка потрохи нарощувала м’язи. Так, у 1991 році ВВП України складав 77,4 мільярдів доларів у поточних цінах (дані Світового банку). Стартові можливості були більшими, ніж у таких держав, як Ізраїль (59,1 мільярда доларів) та Сінгапур (45,5 мільярдів доларів). Попри кілька потужних криз у 90-х та 2000 роках ВВП України збільшився до 93,27 мільярдів доларів у 2016 році. Здавалося б, вистояли та ще й зростали. Насправді, це не зовсім так: за той самий час ВВП Ізраїлю зріс до 318,7 мільярда доларів, Сінгапуру – до 296,9 мільярда доларів.

Саме тому час поставити запитання: ми готуємо генеральний кошторис країни для економічного прориву чи намагаємося обдурити самих себе? Якою саме бачать українці свою країну через 5 та 10 років, що саме має змінитися? На ці запитання кожен новий уряд навіть не намагається дати відповіді, прикриваючись радше політичними мотивами, ніж суспільними очікуваннями.

Гарантії зростання

А замислитися є над чим. Адже вже котрий рік поспіль до держбюджету не закладені необхідні пункти для тектонічних змін у структурі економіки. Підняття рівня мінімальної зарплати з рештою «перекосів» у фінансах не працює. Це лише зручний спосіб для виправдання політиків: мовляв, громадяни стали отримувати більше, а значить, жити стає краще.

Прискорення економіки України – єдиний можливий вихід із постійного зачарованого кола стагнації. А забезпечити таке зростання можуть реформи, завдяки яким в Україну захочуть вкладати інвестори. Прихід іноземного капіталу – ось один із запобіжників падіння курсу гривні, запорука того, що в державі й справді відбуваються позитивні зміни.

Держбюджет-2018: доведеться схаменутися й почати жити за статкамиПроект держбюджету на наступний рік уже в парламенті й оприлюднений на сайті ВР. Що пропонує головний кошторис країни, розбиралися експерти.

За розрахунками «Українського інституту майбутнього», найбільш перспективними для інвестування в Україні є інформаційно-комунікаційні технології, сільське господарство та видобувна промисловість. Зрештою, на думку експертів, саме ці галузі могли б щорічно залучати щонайменше 20 мільярдів доларів інвестицій – достатня сума для стабільного економічного зростання України.

Проте майже в кожній потенційній галузі для залучення інвестицій прориву не спостерігається: навпаки, ситуація близька до занепаду. Наприклад, зняття мораторію на продаж землі та відкриття земельного ринку для нерезидентів могло б приносити 7 мільярдів доларів інвестицій щорічно, в тому числі 1 мільярд зовнішніх. Проте Верховна Рада більшістю голосів вкотре відтерміновує земельну реформу, продовжуючи мораторій.

Процес масштабної приватизації державних підприємств, що також міг б принести не лише додаткові кошти до бюджету, але й інвестиції, так і не розпочався. Запровадження податку на виведений капітал, що могло б приносити до бюджету від 1 до 3 мільярдів доларів щорічних інвестицій, поки що не на часі. Хоча президент Петро Порошенко заявив про підтримку заміни податку на прибуток податком на виведений капітал, втім, прогнозує такі зміни не раніше ніж 1 січня 2019 року.

Ну чим же перекрити відсутність інвестицій? Правильно – підвищенням податкового навантаження на бізнес! Серед іншого, в парламенті лунають думки з приводу скасування «спрощенки». Мовляв, нею користується середній бізнес для приховування справжній оборотів підприємницької діяльності й оптимізації оподаткування. В разі наступу на малих та середніх підприємців шляхом внесення змін до системи спрощеного оподаткування матимемо чергову хвилю закриття бізнесу та тінізацію економіки. З усіма супутніми явищами – безробіттям, зростанням інфляції.

За даними Індексу бідності американського ділового видання Bloomberg, Україна в 2016 році перебувала в десятці найбідніших країн світу. Індекс розраховується за даними очікувань показників інфляції та безробіття. Складається враження, що за підсумками 2017 року значного прогресу очікувати не доводиться. А враховуючи закладені до бюджету-2018 нові показники, наша країна ще тривалий час перебуватиме на найнижчих позиціях світових рейтингів.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...