Невловимий Саакашвілі: що буде далі

Максим Кречетовжурналіст, блогер

Страх іде, щойно приходить сміх. Влада, яка допустила у вересні прорив Міхеіла Саакашвілі без документів через кордон, вчора не змогла його затримати в центрі Києва. З парламентської трибуни генпрокурор Юрій Луценко розповідав про те, що одеський екс-губернатор у розшуку, а той у цей самий час з надривом крив українську владу на чому світ стоїть на мітингу буквально в декількох метрах від сесійної зали. І всі це знали.

Бурхливу діяльність Саакашвілі в Україні безумовно хтось оплачує. Курченко? Не важливо – та хоч особисто Віктор Янукович або Дональд Трамп! Важливим є те, що переважна більшість громадян уже абсолютно не вірять владі! Окрім страху перед законом і правоохоронними органами, вчора остаточно була втрачена елементарна довіра народу до влади, а значить, і повага. Але... це ж добре!

Криза – це переродження

Обшуки, затримання та арешт: формула Саакашвілі та імпічмент ПорошенкаПісля маршу за імпічмент президента СБУ прийшла з обшуками до квартири Саакашвілі. Політик затриманий, а обшуки тривають. У ситуації розбирались експерти.

Влада – це не щось сакральне, як у нас вважалося в період російсько-радянського рабства. Депутат, міністр і навіть президент – це не всесильний пан, а лише набір функцій. На наших очах зі швидкістю звуку руйнується совково-перебудовна конструкція. Взагалі ми й раніше здогадувалися, що президент – це не обов'язково «помазаник Божий», але обравши в 2014 році «безальтернативного Петра» все ж таки вірили в обіцяні ним чудеса. Ну й ніби віддячили йому за «покатушки» на бульдозері під Адміністрацією президента в буремні дні кінця зими 2014-го. А от нам би якомога швидше перестати обирати на високі посади «ЗА щось», а почати вибирати «ДЛЯ чогось» – вірячи, що він впорається. Ну або принаймні знаючи, що якщо не впорається, то як порядна людина сам піде – в Європі відставки уряду відбуваються часто-густо й це НОРМАЛЬНА політична подія.

Але цього вівторка люди масово (незалежно від політичних симпатій та антипатій) ставили собі питання: як після Революції Гідності в стікаючій кров'ю воюючій країні може відбуватися подібне шапіто? Притому в тих самих місцях столиці, де люди віддавали життя за цю саму Гідність! Вчора вона було остаточно потоптана ОБОМА сторонами цієї «батрахоміомахії». Втім, у мене, як і, впевнений, у більшості спостерігачів виникали асоціації скоріше не з класичними жабами й мишами, а з хитросплетінням жаб і гадюк.

«Мульті-пульті - дивовижна країна!»

«Топити Буратіно» – так у соцмережах назвали спроби влади запроторити за грати Міхеіла Саакашвілі. Не станемо заглиблюватися в загальноприйняті асоціації й згадувати про те, які ще матеріали не тонуть. Карлсона у вівторок також активно згадували, спостерігаючи за цирковими номерами в міру вгодованого екс-президента Грузії на київських дахах. Сам він, напевно, більше хотів би асоціюватися з Нільсом, який вивів із міста щурів. Або з Джельсаміно з призабутого дитячого фільму, який викрив і скинув короля-брехуна з фізичними вадами (той був лисим, але приховував це під златокудрою перукою). До речі, група підтримки Саакашвілі акцентувала на тому, що чергова фаза «цькування Міхеіла» почалася після інтерв'ю, де той заявив про пристрасть Петра Порошенка до італійських та французьких вин. «Міхоботи», ви це серйозно? ..

«Банда грузинів намагається диктувати умови»: в коаліції висловилися про ситуацію із СаакашвіліДепутати від фракції «Народного фронту» вважають Міхеіла Саакашвілі учасником організованої злочинної групи, яка намагається підірвати цілісність країни.

Зате «порохоботи» щосили сурмили про «руку Москви», яка нібито й направляє Саакашвілі. На доказ наводилося те, що всі росЗМІ подавали новини про спроби зловити невловимого Міхеіла із симпатією до останнього. Ну з тими все зрозуміло – вони вороги, а в кого з друзів України виникли симпатії до дій влади? Навіть серед тих, хто послідовно підтримує Петра Порошенка? Його щирі прихильники (а не проплачені боти) із соромом спостерігали за безглуздо-безсилими спробами влади зробити із Саакашвілі хоч щось. Після його прориву польсько-українського кордону у вересні та вчорашнього чудесного звільнення з автобуса СБУ в самому центрі Києва чи можна говорити про те, що в Україні є професійні силовики (про армію не йдеться)? Що можуть керівники нашої безпеки крім як діставати по пиці від нардепа Парасюка під стінами парламенту (як голова Держслужби охорони Гелетей) або розвертати назад білоруський пасажирський літак під страхом використовувати проти нього винищувачі (як голова СБУ Грицак)?

А ось що заявили заокеанські друзі України вустами офіційного представника Державного департаменту США Гезер Науерт: «Ми уважно стежимо за цією ситуацією й за тим, що відбувається в Києві. Ми в тісному контакті з урядом України. Як ви знаєте, ми перебуваємо з ним в хороших відносинах. Але це не означає, що ми згодні з ними абсолютно в усьому. Ми закликаємо владу України до деескалації ситуації. Ми закликаємо всі сторони уникати насильства й слідувати верховенству права, міжнародним зобов'язанням».

Милі сваряться – Володя тішиться

З оцінками того, що відбувається, все зрозуміло. Тепер про версії й прогнози. Ну, по-перше, згаслий перманентний і безглуздий мітинг під стінами парламенту отримав новий імпульс і зміст, а також нового постояльця наметового містечка – самого пана Саакашвілі. Щоправда, він раніше говорив, що постійно там живе зі своїми соратниками, але ми всі бачили вчора його «намет» на вулиці Костьольній (з вартістю оренди понад 6 тисяч доларів на місяць). Отже, платні й добровільні симпатики Міхеіла мобілізовані, запланований раніше на неділю марш Саакашвілі закликав почати просто сьогодні: звичайно ж, заради якнайшвидшої перемоги демократії в Україні, а не для того, щоб знову відбити грузина в наших «силовиків» (без лапок це слово писати вже не можу)! Але абсолютно очевидно, що у Саакашвілі чудово виходить знищувати залишки рейтингу чинної влади, але не підвищувати свій. Хоча донедавна можна було припускати, що однокашники Петро й Міхеіл розігрують договірну виставу заради підняття рейтингів Саакашвілі за рахунок перетягування протестного електорату від інших опозиційних сил.

Нацполіція розпочала розшук СаакашвіліНаціональна поліція 5 грудня розпочала розшук колишнього Президента Грузії, лідера партії «Рух Нових сил» Міхеіла Саакашвілі.

Тепер усе більш імовірно, що те, що відбувається, є наслідками особистих образ господаря офісу на Банковій. У поширену версію про дріб'язкові розбірки й банальну помсту Петра Олексійовича не хотілося вірити до останнього, але тепер не залишається вибору. Це про мотиви керівника держави. А які мотиви в Саакашвілі? Схоже, що також образи на давнього друга плюс жага рейтингів і влади. А вже хто фінансує його – Курченко або ж вороги України просто скористаються «корисним ідіотом» – нам, урешті-решт, без різниці. Але потрібно відзначити: завзято підтримують Саакашвілі ті депутати, які мали (й мають досі?) російське громадянство: Левченко, Соболєв та інші депутати-друзі російського олігарха Григоришина, любителі «русского мира» з «Опоблоку» та власник телеканалу NewsOne Євгеній Мураєв, а також «вишенька на торті» – проросійський євродепутат від Великої Британії Джейн Коллінз. У мережі вчора з'явився вдалий віршик: «Діти грали у війну, Вова промовляв: «ну-ну». В точку.

У пошуках здорового глузду

Генпрокуратура запевняє: «Особа, наближена до Саакашвілі, а саме Сімеріон Дангадзе за погодженням із Саакашвілі звернувся до Курченка з пропозицією встановити стабільне фінансування в обмін на інтереси угруповання». Депутат від «Народного фронту» Тетяна Чорновол додає, що в бек-офісі Курченка-Пшонки (молодшого) вона знайшла флешку, на якій зберігався графік ділових зустрічей у цьому офісі, так ось у цьому графіку фігурував брат Саакашвілі. Нульова довіра й симпатія до обох джерел. Як і до тих, кого Чорновол назвала «недодепутатами» – так званих «єврооптимістів», які зовсім не по-європейськи вивільняли Саакашвілі з рук правоохоронців: не в залі суду силою аргументів, а фізичною силою проти людей при виконанні та з брутальним використанням недоторканного статусу нардепа. Ці діячі відверто раді цілковитому безладу в країні – напевно, сподіваються наловити чимало риби в каламутній воді. Хоча якщо нинішня криза не обнулить повністю всю сьогоднішню політичну «еліту», то майбутнього в України немає. Комусь це не очевидно?

Під Радою розганяють прихильників СаакашвіліПід будівлею Верховної Ради вранці, 6 грудня, силовики почали розгін табору протестуючих. Відзначається, що з боку активістів є кілька постраждалих.

Примітно, що друзі Саакашвілі з табору «антикорупціонерів» критикують записи ГПУ (про зв'язки Міхеіла з Курченком), гнівно запитуючи: «А чи законно ці записи були зроблені?». Це запитують ті, хто ще вчора горою ставав на захист НАБУ та їхніх «агента Каті» й «агента Сергія», які таємно знімали свої «підстави» нардепа (без дозволу ВР на слідчі дії проти нього) та першого заступника голови Держміграційної служби! До речі, тієї самої служби, яка забрала громадянство у Саакашвілі. Паспорт забрати не змогли, тому що той його нібито втратив (або його в нього вкрали), але документ раптом знайшовся під час обшуку житла Міхеіла. Ну подумаєш – нахабно збрехав, але ж це не привід перестати поважати й захищати прекрасну людину, чи не так? Так чи не тому НАБУ зайнялося цією структурою? І ще між іншим: у Міграційної служби є серйозні й обґрунтовані питання з приводу правового статусу першого заступника самого директора НАБУ, ще одного грузина Гізо Углава. Ось ми й перейшли від «війнушки» влади із Саакашвілі до зовсім нещодавнього скандалу – війни (інакше й не скажеш) між ГПУ+СБУ та НАБУ. Скандал цей зовсім не вщух і тут Захід також відверто не на боці Петра Порошенка. Держдеп США, офіційно: «Нещодавні події, включаючи зрив розслідування корупції на вищому рівні, арешт посадових осіб з Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та захоплення чутливих файлів НАБУ викликають занепокоєння з приводу відданості України боротьбі з корупцією. Ці дії, як видається, є частиною зусиль з підриву незалежних антикорупційних інституцій... Вони підривають довіру громадськості та міжнародну підтримку України».

Отже, головне питання лише одне: чи наплює Петро Порошенко на думку західних партнерів, задовольняючи особисті амбіції та інтереси свого оточення? Або вирішить «навести лад»? А тут уже технічне питання: як він це зробить, якщо його «віддані силовики» не в змозі затримати втікача, захистити кордон від проникнення небажаної особи, зачистити територію під парламентом країни?

Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...