Три з половиною сотні політичних партій. Десяток із них мають усі шанси потрапити до наступного скликання Верховної Ради на чергових чи позачергових виборах. Тридцять п’ять – саме стільки відсотків українців вважають, що Україні потрібна багатопартійна система, і це на чотири відсоткових пункти менше, аніж тих, хто дотримується протилежної думки.
У таких важких умовах доводиться жити вітчизняним політикам і боротися за голоси виборців. У цій боротьбі, яка завжди (на відміну від більшості пострадянських країн) була цікавою й дуже часто непередбачуваною, лідерам політичних сил доводиться пропонувати громадянам щось більш привабливе за те, що пропонують їхні опоненти. Про засилля на наших політичних теренах популізму, патерналізму та короткої пам’яті надто багато написано. Тому тут пропоную розглянути лише два вузьких питання: які ідеологічні течії найбільш привабливі та чи змінилися ці вподобання за пострадянський період.
Завдяки багаторічному дослідженню Інституту соціології НАН України маємо змогу відповісти на обидва ці питання.
Отже, на початку 90-их майже шістдесят відсотків респондентів не могли сказати, яка ідеологія їм ближча: чи то ще не визначилися, чи то не розібралися, чи ж узагалі жодна з ідеологічних течій їх не приваблювала. Минуло понад двадцять років – і ця цифра майже не змінилася: 55% так само не обирають жодну з ідеологій як близьку для себе.
Чи пам'ятаєте Ви, що обіцяли політичні партії перед виборами? ТЕСТНапередодні закриття шостої сесії Верховної Ради VIII скликання «Слово і Діло» ще раз пройшлося по передвиборчих програмах політичних партій і пропонує Вам порівняти те, з чим нинішні депутати йшли на вибори, і те, чим вони насправді займаються ось уже майже три роки.
Серед тих, хто таки обрав ідеологію, на початку незалежності по 10% обирали комуністичну й соціалістичну і ще 5% – соціал-демократичну. Декомунізація, скомпрометованість соціалістичної ідеї самим керівництвом відповідних політичних сил призвели до того, що нині впевнено приписують себе до цих течій у три і два рази менше громадян відповідно. Натомість більш нейтральна соціал-демократична течія нині має вдвічі більше прихильників, аніж раніше.
Ліберальна ідеологія за всі роки так і не прижилася в країні, і її, як і чверть століття тому, обирає лише 1-2% українців. Те саме з ідеологією «зелених».
Цікавіша ситуація з націоналістичною течією. Там порівняно з початком дев’яностих років зміни відбулися. У бульварній пресі можна було б навіть зробити яскравий заголовок: «Кількість націоналістично орієнтованих українців після Майдану подвоїлася». Однак правда в тому, що протягом усіх років новітньої історії України лише два відсотки опитаних відносили себе до націоналістичної ідеології. А нині їх кількість становить чотири відсотки.
З іншого боку, значне піднесення в дискурсі ролі національно-патріотичних цінностей, відповідних міфологем, позиціонування нинішніх бойових дій на сході як національно-визвольної війни, війни за незалежність не могли не позначитись на настроях суспільства. Тому, порівняно з початком незалежності і навіть із 2013 роком, кількість прихильників національно-демократичної течії зросла вдвічі й нині становить 15% – найбільш значна пропорція серед тих, хто визначився зі своїми ідеологічними вподобаннями.
Саме ця течія превалює серед усіх вікових груп нині, перевершуючи навіть кількість прихильників комуністичної й соціалістичної ідеології серед старшого покоління.
Без аудиту: чому важливо провести всеукраїнський перепис населення?Успіх реформ залежить і від врахування низки демографічних і соціальних умов. Утім, після 2001 року кожна нова влада зволікає з проведенням всеукраїнського перепису населення.
Відтак негативний контекст, який створювався (і створюється) довкола націоналістичної течії провладними і проросійськими ЗМІ всі ці роки, відвертає більшу частину суспільства від відвертого визнання себе прихильниками суто цієї ідеології. Нині виборець радше готовий до «націоналізму в лайт-версії». Що й показує різке, як для такого короткого відрізку часу, зростання популярності національно-демократичної течії.
На завершення: в найближчі кілька років суто в ідеологічному вимірі можна спрогнозувати основну конкуренцію якраз між прихильниками різного роду соціалістичних варіацій – тих, які нині в сукупності набирають близько двадцяти відсотків, і прихильниками «націоналізму-лайт», що становлять приблизно таку ж кількість і показали значне зростання після початку війни на Донбасі.
Хоча в суто практичному вимірі це буде боротьба одних партій «за все добре і проти всього поганого» з іншими партіями «за все добре і проти всього поганого».
Олександр Шульга, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»