Аеропорт «Хмельницький», як кажуть місцеві жителі, – це головний біль регіону площею 127 гектарів. Відкрите 1982 року летовище, яке ще в 90-х приймало внутрішні та міжнародні рейси (у 1994-му, наприклад, звідси можна було злітати в Рим чи Стамбул), сьогодні перебуває в жалюгідному стані та є, по суті, «кладовищем» арештованих повітряних суден збанкрутілих авіакомпаній. «Слово і Діло» не змогло пройти повз цей інфраструктурний проект і внесло його до рубрики «Міських легенд України».
Летовище від самого початку проектували масштабним: злітна смуга довжиною 2,2 км, здатність приймати літаки масою до 61 тонни. До розпаду Радянського Союзу завдяки ньому здійснювалося авіаційне сполучення з Москвою, Ленінградом, Києвом, Мінськом, Ригою, Харковом, Сімферополем, Одесою та Донецьком. На початку дев’яностих аеропорт отримав статус міжнародного. У 1994 році на його базі було утворено 4 підприємства: ДП «Аеропорт Хмельницький», Хмельницька служба обслуговування повітряного руку «Украерорух» та дві авіакомпанії («Поділля-Авіа» й «Універсал-Авіа»). З цього моменту й до 2010 року там встигли відправити та прийняти близько 80 тис. пасажирів, 2 тис. тонн багажу. Вся ця кількість припала на 5,5 тис. рейсів.
На початку 2000-х регіональні летовища почали масово передавати на утримання місцевої влади. У 2002-му так відбулося й із Хмельницьким аеродромом, який прийняла на баланс обласна рада. Утримання та ремонт відтак мало відбуватися за комунальний кошт. У 2008 році Кабмін ухвалив розпорядження про Державну цільову програму розвитку аеропортів до 2020 року, але фінансувати його все одно доводилося області.
У 2010 році з продажем ФДМУ 95% акцій «Поділля-Авіа» аеропорт припинив приймати й відправляти рейси. Утримувати летовище, яке від самого початку було збитковим, а тепер втратило навіть ті мізерні джерела прибутку, які мало, поки виконувались перевезення, стало вкрай складно. У 2012 році було ухвалене рішення спробувати знайти інвестора: оскільки продавати майно аеропортів заборонено законом, було вирішено передати його в концесію. От тільки інвестор при цьому мав погасити комунальні та інші борги підприємства та за власні гроші відремонтувати термінал і злітно-посадкову смугу. Таких сміливців не знайшлося, тож у 2013-му Хмельницька облрада ухвалила Програму відновлення роботи КП «Аеропорт Хмельницький» на 2013-2014, з якою депутати планували за рахунок бюджету області відремонтувати принаймні ЗПС. Що й почали робити. Орієнтовна вартість ремонту тоді оцінювалась у 980 тис. грн. Проте з них підрядник отримав лише 100 тис. і ремонтні роботи зі зрозумілих причин припинилися.
У 2015-му була зроблена ще одна спроба запустити реконструкцію летовища, але вона було ще менш успішною, ніж попередня, оскільки роботи, які мали стартувати в червні того року, навіть не починались. Остаточно мрію відродити Хмельницький аеропорт (який, до речі, у звітах Державіаслужби значиться як «базовий у західному регіоні») «поховав» Кабінет міністрів, який у 2016 році не включив його до Державної цільової програми розвитку аеропортів до 2023 року. 20 млн грн, що сьогодні називають як орієнтовну вартість реконструкції об’єкта, підуть на регіональні летовища, які ще подають ознаки життя. Як стверджують працівники служб аеропорту, частину свого обладнання підприємство навіть передало аеропортам Житомира та Полтави, яким, на відміну від Хмельницького, вдалося запустити свої повітряні ворота.
Обіцянки про те, що летовище буде реконструйоване та все ж таки запрацює, давали народний депутат Володимир Мельниченко у 2012-му, голова місцевої облради Михайло Загородний у 2016-му, міський голова Олександр Симчишин у квітні 2017-го. Але, оскільки державного фінансування на це чекати годі, підприємству просто вкрай необхідно знайти інвестора. Про що, до речі, і сказав наприкінці березня цього року заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк.
Також у рубриці «Місцеві легенди України»:
Київ: «втомлений» Шулявський міст
Запоріжжя: автомагістраль через Дніпро
Київ: станція метро «Львівська брама»
Житомир: обласний онкологічний диспансер
Хмельницький: будівництво енергоблоків АЕС
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»