Інша Європа – національний вибір Франції: феномен Макрона та революція Ле Пен

Андрій Єрмолаєвполітолог

Європа стоїть на порозі другої глобальної дискусії про майбутнє. Перша дискусія відбулася в 80-х роках минулого століття. Тоді була ціла плеяда європейських інтелектуалів, які будували образ майбутнього, європейську утопію, що втілювалася в колективних довгострокових рішеннях.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв, оцінюючи президентські вибори у Франції.

Європа після світових воєн

«У 80-х роках минулого століття покоління «дітей війни» в Європі шукало формулу реабілітації в історії. Це інша Європа. Зараз (у ЄС живе – ред.) покоління онуків, які сприймають пройдений шлях Європи ХХ століття з її війнами, жахами, суперечками не як спадщина своїх політичних «батьків», як європейський проект, а як даність. І те, й інше вони розглядають як власні уроки», – розповідає Єрмолаєв.

«Більше того, європейський проект, який здійснювався дуже швидко, а в Україні представляється як благо (свобода пересування, єдина валюта, стандарти життя, які ми міряємо в грошах) – для Європи це негативний досвід, бо у кожного своя історія, національна гордість», – пояснює експерт.

Феномен Макрона

«Не можна забувати французькі уроки. Франція – одна з останніх імперій, яка дуже жорстоко розлучилася з колоніальною спадщиною (Індокитайська війна). Були жорстокі уроки та спроба створити П'яту республіку, пафос. Легендарний де Голль, якого пов'язують із ідеєю виходу з постімперського минулого, з об'єднанням Європи», – нагадує політолог.

Макрон, на його думку, належить уже до покоління «онуків» та буде представником нового ешелону політиків.

Макрон може виявитися наступним поколінням французьких політиків, які продовжать французький внесок у європейський проект.

«Вибори – хаотичний набір обіцянок і хаотичних інтересів. Але, якщо говорити про політичний тренд, позитивно та важливо те, що Макрон – це французький евроінтернаціоналіст зі своїми претензіями та заявками до ЄС», – підкреслює Єрмолаєв.

На думку експерта, це, перш за все, важливий національний вибір для Франції.

«Франції важливо зберегти свої позиції як учасника подальшого європейського проектування. Саме Макрон користується терміном «європейський проект», – додає фахівець.

Історичний вибір П'ятої республіки

«Зараз підтримка та успіх Макрона історично не випадкові. Важливо також і те, що він – політик-інтелектуал. Його зв'язок із цілою низкою європейських фігур, з якими він працював, не випадковий, тому що сама по собі політика європейського проекту високоінтелектуальна. Але при цьому не варто на Макрона дивитися через «рожеві окуляри». Сама по собі сфера національної політики – Франції, Німеччини – це завжди політика компромісів, олігархічних і лобістських груп», – каже Єрмолаєв.

Чекати від Макрона, що він прийде та особисто все вирішить, не варто. Макрон може стати обличчя нового французького компромісу.

«У сучасному світі відмовитися від економічних свобод ніхто не готовий. На боці єврооптимістів буде європейський бізнес – ті, хто фінансує політику. Націоналісти будуть скочуватися на позиції вуличної політичної сили. Макрон лідер, й дуже ймовірно, що з ним буде пов'язане формування нового ешелону політиків, які наважаться перезавантажити неефективну модель ЄС та зберегти всі свободи, що важливі для європейців», – резюмує Єрмолаєв.

Нагадаємо, Макрон переміг в другому турі президентських виборів у Франції.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...