Недільний турецький референдум став переломним для розвитку країни майже за 100 років її новітньої історії. Тепер глава держави отримав всю повноту виконавчої влади і може залишитися на своєму посту до 2029 року. При слабкій опозиції, підконтрольних армії та ЗМІ, в умовах придушення інакомислення Туреччина отримує диктаторський режим.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Момент істини для Ердогана. Три причини, чому Туреччина стає диктатурою» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«У Туреччині досі борються дві крайності: значний протестний потенціал турків тісно пов'язаний з повагою до влади, що заснована на культі особистості «лідера нації». Незважаючи на перетворення Туреччини з релігійної на світську державу на початку 20-их років минулого століття, тодішній її лідер Кемаль Ататюрк заклав і міну уповільненої дії у вигляді сакралізації власної персони. А значить, у важкі хвилини турки апелюють саме до тих цінностей «сильної руки», яка здатна подолати негативні суспільні явища, чим успішно скористався Ердоган», - міркує Радчук.
Зараз сприйняття результатів референдуму світовим співтовариством також розділилося: країни ЄС і міжнародні організації - критикують і засуджують, Америка - навпаки, привітала з перемогою.
«Привітання Трампа підтверджує тезу про те, що США не так стурбовані демократичними нормами в світі, як власними інтересами. А Туреччина - важливий гравець у всіх процесах, пов'язаних з розв'язанням кризових явищ на Близькому Сході», - підкреслив політолог.
Щодо ЄС, то застій, який тривав 10 останніх років, сильно змінив думку самих турків щодо зближення з Євросоюзом.
«Європейські лідери занадто довго тримали на короткому повідку Туреччину, яка намагалася стати повноправним членом європейської спільноти. Зараз стає дедалі більш очевидним, що Ердоган не зупиниться у своєму прагненні до посилення влади. Свідчення цьому - реальний намір повернути смертну кару, навіть шляхом референдуму», - вважає Радчук.
Європа, на його погляд, занадто довго «холодно» ставилася до спроб Туреччини приєднатися до ЄС. І навіть відмінності в цінностях не виправдовують страхів лідерів європейських країн щодо «тюркізації» європейського континенту. Тому цілком природньо, що всередині країни виник рух опору інтеграції в ЄС.
Референдум: Анкара змінює закони Ататюрка. Ердоган проти «Батька нації»Експерт-міжнародник оцінив ситуацію з проведенням референдуму в Туреччині щодо поправок до конституції, після прийняття яких країна стане президентською республікою.
Третім окремим блоком, за його словами, можна виділити взаємовідносини Туреччини з НАТО.
«Туреччина - один з найвпливовіших членів НАТО, що приєднався до військово-політичного блоку ще в 1952-му році. Генсек НАТО офіційно підтримав рішучість Туреччини в кінці листопада 2015-го щодо неправомірних дій російської авіації, але ось в самому блоці натякнули на необхідності деескалації конфлікту та переговорах. Тобто в разі потенційної загрози з боку РФ навіть Туреччина могла не отримати військову підтримку інших учасників військового блоку, яка гарантується 5-ою статтею Договору про НАТО», - пояснює політичний експерт.
Це ще одна причина поглиблення авторитарних тенденцій у Туреччині, уточнив він, адже в неспокійному близькосхідному регіоні сподіватися на стовідсоткову гарантію допомоги від союзників не варто. Анкара буде розраховувати тільки на себе.
Наведені аргументи, на переконання експерта, а також сама ситуація в Туреччині, є показовими і для України.
«У нас присутні ті ж фактори - війна, непрогнозована ситуація у відносинах з ЄС, не кажучи вже про те, що Україна не є членом НАТО і відсутні гарантії допомоги з боку західного світу», - підкреслив він.
Понад те, Україна має сприятливі внутрішньополітичні умови для розвитку диктатури.
«Опозиція хоча й представлена значною кількістю політсил, все ж не має достатнього впливу на управління державою. Слабкі інститути демократії, нереформована судова система, високий рівень корупції - всі ці фактори досі супроводжують нашу країну. Єдина значна відмінність від Туреччини - авторитарні тенденції там розвиваються на тлі економічного зростання і рішучої боротьби з корупцією. Можливо, це й дозволило Ердогану зміцнити свою владу», - резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Момент істини для Ердогана. Три причини, чому Туреччина стає диктатурою».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»