У справі легалізації анексії Криму в хід пішла важка артилерія: по суті, за визнання Криму російським (нібито на певний час) і за відмову від прагнення в НАТО і ЄС висловився один із найбагатших українців Віктор Пінчук. Статки свої він значною мірою сколотив, перебуваючи в шлюбі з дочкою другого президента України Леоніда Кучми – Оленою. А якщо врахувати, що Леонід Данилович сьогодні представляє Київ на переговорах у Мінському форматі, то можна припустити, що озвучені Пінчуком «примирливі» тези були непублічно узгоджені й освячені в Мінську? Цілком.
За дивним збігом обставин, за фактичний обмін Криму на Донбас майже в цей же час висловилася й нардеп Надія Савченко, яку інакше як «кремлівською консервою» в українському політикумі вже й не називають. І все це – напередодні інавгурації нового президента США Дональда Трампа, який уже заявив про можливе скасування санкцій проти Росії в обмін... ні, не на деокупацію України (з метою чого вони й були накладені), а на скорочення ядерної зброї. А на черзі – вибори президента Франції (на яких найвищі шанси у правих – симпатиків Кремля) і можливий відхід з посади канцлера ФРН Ангели Меркель. Схоже, доля України за кордоном уже вирішена, й нам тепер намагаються нав'язати вироблений нашими «друзями» алгоритм дій.
«Сніданок з'їж сам»
Президент України, який вирушив на економічний форум у швейцарському Давосі, «жорстко» покарав олігарха за занепадницьку статтю в американській Wall Street Journal – відмовився відвідати сьогодні «український ланч», який Пінчук організовує в Давосі ось уже понад 10 років. Захід не є частиною офіційної програми форуму, але до останнього часу було досить престижною подією, побувати на якій вважали за честь найбільш впливові українські політики та бізнесмени. У сумі з ялтинською (колись) конференцією «YES», яку регулярно організовує той-таки Пінчук, ці заходи зробили його вплив на імідж України у світі чи не порівнянним із зусиллями офіційного МЗС. Принаймні так йому лестять, зокрема, ЗМІ з його ж власної медіа-імперії та «правильні» експерти.
Повернення додому: ключові сценарії деокупації Донбасу в 2017 році2017 рік має стати визначальним у долі тимчасово окупованої частини Донбасу. Що робити далі, враховуючи фактор непрацюючих Мінських домовленостей?
«Майбутнє України в мінливому світі» – ось така смілива назва у сьогоднішнього сніданку імені Пінчука, який крім Президента, віце-прем'єр-міністра з євроінтеграції, бойкотують ще ряд політиків. Зате поїхали туди світочі української демократії – київський міський голова Віталій Кличко і всеїдний нардеп, колишній журналіст «Української правди» Сергій Лещенко. До речі, саме в цьому виданні за дві тижні після скандальної статті в американській газеті Пінчук доповнив свої тези тим, що Київ «полегшить життя» ЄС, відмовившись від претензій на членство в ньому й отримавши натомість безвізовий режим і збільшення фінансової допомоги. «Їм (західним політикам – Ред.) потрібні швидкі результати, яких від них чекає виборець. Ми в змозі допомогти лідерам Заходу їх досягти. В обмін на їхню допомогу в досягненні наших цілей», – запевняє Пінчук зі сторінок УП. Кличко й Лещенко отримали можливість поговорити та сфотографуватися з кількома відставними європейськими політиками типу екс-прем'єра Великобританії Девіда Кемерона. І напевно головною темою ланчу стали «болючі компроміси», на які нібито повинні будуть піти Україна та Захід заради задобрювання Росії – те, про що написав Пінчук у скандальній статті. Москва при цьому, на думку олігарха, нікому нічого не винна. Інакше, як капітуляцією, цей план в Україні не називають, але покарали за це мільярдера наші правителі лише відмовою поснідати з ним. Заклятий бізнес-опонент Пінчука й один із найзавзятіших захисників територіальної цілісності України з самого початку російської агресії, Ігор Коломойський, поніс значно більші втрати.
«Обід розділи з другом»
Пінчук довго й системно вибудовував свій імідж соціально відповідального бізнесмена і мецената. PinchukArtCentre, концерти Елтона Джона і Пола Маккартні на Майдані Незалежності в Києві, фонд боротьби зі СНІДом, конференція YES і український ланч у Давосі – все це відігравало на сприйняття олігарха як одного зі стовпів України: сучасний, євроорієнтований, просунутий у культурному й соціальному сенсах, філантроп. І ось тепер будь ласка: російська преса, захлинаючись. хвалить Пінчука за правильні пропозиції щодо «врегулювання кризи на Донбасі» й «остаточного закриття кримського питання» та ганить українську владу за відмову від «мирних пропозицій». Цікаво, що віце-прем'єр Іванна Климпуш-Цинцадзе, котра колись працювала в фонді Пінчука і займалася конференцією YES, відмовилася снідати в Давосі через реакцію російської пропаганди на ідеї Пінчука. Пояснюючи свою відмову їхати в Давос, на своїй сторінці в ФБ, вона написала, що російська преса «намагається демонструвати, нібито частина української еліти готова відмовитися і від Криму з Донбасом, і від інтеграції в ЄС і НАТО заради примирення з агресором. Це робиться, щоб поставити під сумнів нашу єдність. І це все – напередодні можливої зустрічі Путіна і Трампа. Ймовірно, щоб показати, що Україна такий варіант може розглядати і навіть погодитися на нього». Імідж Савченко кувався набагато дешевше і швидше: рік російських «катівень» – і готова героїня, кожне слово якої ми повинні були б ловити на льоту й беззастережно погоджуватися.
Так, ми не можемо зараз повернути Крим ані політичним, ані тим більше військовим шляхом. Але зробити те, що пропонують Савченко і Пінчук, – це не тільки втрата Криму назавжди. Це ще й індульгенція для Росії. Власне, наше пробачення їй і не потрібне, а ось скасвуання санкцій, яке неминуче слідуватиме за фактичним визнанням Україною російської юрисдикції над півостровом, Москві зараз вкрай на руку. Більше того, Пінчук у своїй статті відкрито закликає офіційний Київ дати згоду на поступове зняття санкцій! Крім цієї вигоди, відмова України від претензій на АР Крим дасть можливість Росії зберегти обличчя. і в обмін на це остаточно злити дорогий проект «Новоросія». Хто готував тези для статті: Лавров, Сурков, Медведчук? Пінчуку та Савченко вже настав час починати проводити спільні дружні обіди і роз'яснювати впертим українцям, що змиритися з реальним станом речей – російською анексією Криму – це вигідно, оскільки тоді припиниться війна на Донбасі й налагодяться стосунки з нашим історично найбільшим економічним партнером – Росією. Та ось тільки, крім конформістів і ватників, така ідея нікого не спокусила. Ну уявіть, щоб євреї відмовилися від ідеї своєї держави, або щоб Мустафа Кемаль Ататюрк погодився з планом Антанти по розділу Оттоманської імперії, за яким від Туреччини нічого не залишалося! Те ж саме нам пропонують Пінчук і Савченко. До речі, чи побачимо ми їх разом у рамках нового політичного проекту? Назвати його можна було б, наприклад «За Малоросію!».
«Вечерю віддай ворогу»
Пастка для Трампа: нові точки відліку для відносин між США та Україною?Скандали довкола ймовірних зв’язків новообраного президента США з Кремлем не вщухають. Яким чином вони вплинуть на позицію нової адміністрації Білого дому щодо України?
А тепер про те, чим нас «годують» канали Пінчука. Абсолютно безкарно для його медіа-імперії (навіть без формального окрику з Нацради з ТБ і радіо) відбулася трансляція по СТБ російського шлаку під назвою «Битва екстрасенсів», де «нещасні ополченці» скаржилися на важке життя і злочини «бандерівців». Ну це наче якби радянське «Інформбюро» під час другої світової війни передавало програму про доблесних гестапівців і есесівців, де вони розповідали би про те, як важко, але героїчно вони борються з проклятою радянською армією та партизанами. Але для політики Пінчука нічого дивного в цьому факті немає, адже в тій самій статті в американській газеті він закликав провести вибори в ОРДЛО до повернення регіонів під контроль України. Тобто в програмі, виходить, були показані ніякі не терористи, а майбутні місцеві депутати? І це з ними нам, на думку Пінчука, потрібно буде мати справу і з повагою до них ставитися? Ось він уже й почав це робити. Наступні спроби каналу вибачитися за блюзнірський (особливо для сімей загиблих, зниклих безвісти й поранених на Донбасі) ефір виглядали жалюгідно і непереконливо, а головне – справа ж уже зроблена.
А може не варто було офіційним особам відмовлятися від участі в ланчі? Таку думку висловили кілька експертів, зокрема – дипломат Богдан Яременко. Він вважає, що потрібно було за гроші фонду Пінчука використовувати цей майданчик для того, щоб донести до гостей: Віктор Михайлович неправий. Дійсно, як тепер західні партнери дізнаються, що дніпропетровський олігарх висловлює зовсім не думку українського народу і влади, а в кращому випадку свою, але дуже співзвучну з позицією Кремля? Втім, депутат від «Радикальної партії» Ігор Попов вважає, що їхати на український ланч у Давос до Пінчука – це все одно що їхати на найодіозніше російське ток-шоу. У цьому теж є логіка. В будь-якому випадку, «український ланч» із респектабельної події вже перетворився на одіозне захід. Правда, фонд Сороса, який його частково фінансує, заявив, що продовжить співпрацю, хоча й не поділяє позицію Пінчука щодо Криму. Непокоїть інше питання: чи буде привід для «українського сніданку» ще через рік, або Україну доїдять уже цього року на таємній вечері наших олігархів із кремлівськими патронами?..
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»