21 травня, відповідно до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів і заборону пропаганди їх символіки», сплив термін, відведений місцевим радам на декомунізацію міст і сіл. Після цього повноваження щодо демонтажу пам'ятників комуністичної епохи та перейменування топонімів переходять від місцевих рад до обласних адміністрацій. До слова, самі пам'ятники опиняються поза законом і знести їх має право кожен охочий.
«Слово і Діло» вирішило проаналізувати, як місцева влада виконувала закон, відповідно до їхніх обіцянок.
Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків у жовтні 2015 року пообіцяв, що в місті буде проведена декомунізація. Обіцянку свою він виконав – Інститут національної пам'яті в березні цього року заявив, що у всій області не залишилося жодної комуністичної назви. Втім, варто зазначити, що основну роботу з декомунізації на заході України провели ще в 90-х роках – задовго до ухвалення відповідного закону.
У мера столиці Віталія Кличка з виконанням закону про декомунізацію ситуація дещо складніша. Відповідно до закону, місцева влада, зокрема, має прибрати радянську символіку з циклопічного монументу Батьківщини-Матері, демонтувати пам'ятник Щорсу, огорожу мосту Патона, а також 70-тонний пам'ятник чекістам.
Сам Кличко підійшов до вирішення питання оптимістично – в останній день терміну, 21 травня, він пообіцяв, що пам'ятники, які залишилися в столиці та суперечать законодавству про декомунізацію, будуть демонтовані до 24 числа. Однак цю обіцянку мер не виконав. Щодо закону, то повноваження Кличко-мера щодо виконання закону переходять до Кличка-голови КМДА. В такому статусі у київського градоначальника є ще 3 місяці на декомунізацію столиці.
Мер Чернігова Владислав Атрошенко поставив собі більш реальні терміни – він пообіцяв провести декомунізацію міста за 2 місяці. За період з грудня 2015 року до лютого 2016 року міська рада Чернігова відновила історичні назви 9 вулиць, 12 лютого 2016 року – відновлено історичні та надані нові назви ще 59 топонімів. Тоді ж місцева влада заявила про завершення декомунізації.
Однак, як нам стало відомо, Атрошенко впорався зі своєю обіцянкою не повністю. 20 травня чернігівський губернатор Валерій Куліч підписав розпорядження про декомунізацію області. Згідно з цим документом, в Чернігові залишилося демонтувати 2 пам'ятники радянським діячам, 2 стели та 9 меморіальних дощок.
А ось міському голові Полтави Олександру Мамаю вдалось повністю виконати свою «декомунізаційну» обіцянку. Щоправда, він пообіцяв, що не буде перейменовувати вулиці міста на виконання закону про декомунізацію.
Саме рішення про перейменування комуністичних топонімів Мамай назвав «помилковим». У підсумку місто виявилося лідером в антирейтингу реалізації процесу декомунізації в країні. Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович розповів, що в результаті відвертого саботажу мером закону про декомунізацію Полтава залишилася єдиним обласним центром, у якому перейменування топонімів взагалі не розпочато. Олександра Мамая запрошували на обговорення проблеми, але він не з'явився.
Цій обіцянці «Слово і Діло», звичайно, присвоює статус «виконано», проте ми нагадуємо Олександру Мамаю про верховенство права в Україні та обов'язковість законів до виконання.
Коли у мерів спливає термін повноважень щодо проведення декомунізації, на сцену виходять губернатори.
Голова Сумської обласної держадміністрації Микола Клочко в липні минулого року заявив, що в області не буде радянських назв селищ, вулиць і монументів політиків часів СРСР.
Станом на 1 січня 2016 року визначено до перейменування 45 населених пунктів і 2619 об'єктів топоніміки населених пунктів області, з яких 1064 вже були перейменовані на той момент. 19 травня Клочко підписав низку розпоряджень, якими декомунізація області буде доведена до завершення.
Губернатор Закарпатської області Геннадій Москаль у лютому звинуватив мерів і голів сільрад у масовому саботажі декомунізації регіону. Він пообіцяв після закінчення наданого законом терміну перейменувати вулиці по-своєму. Зокрема, назвати вулиці населених пунктів області на честь усіх загиблих на Донбасі героїв. А 29 квітня заявив про завершення виконання в області закону про декомунізацію.
Донецький губернатор Павло Жебрівський, на відміну від Москаля, вирішив не напружувати звивини зайвий раз і пообіцяв 10 тисяч гривень за найкращий проект на перейменування Дзержинська.
Із пропозиціями до міської адміністрації Дзержинська звернулися близько 15 організацій і громадян. Планувалося зібрати всіх цих людей і вирішити долю призового фонду: або розділити між усіма учасниками конкурсу, або пожертвувати на інші цілі. Після пов'язаного з перейменуванням галасу про призовий фонд забули. Кажуть, що гроші були спрямовані на потреби міста, але станом на 26 травня 2016 року отримати достовірну інформацію про долю коштів нам так і не вдалося.
Цій обіцянці «Слово і Діло» присвоює статус «не виконано».
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»