Європейський Союз порушив слово й таки вступив у переговори з Росією про майбутнє України, включивши її в переговори щодо економічної складової Угоди про асоціацію. Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив про низькі шанси України на вступ до Євросоюзу, а міністри закордонних справ ключових держав ЄС – Франції та Німеччини – вимагають від Києва створити умови для проведення місцевих виборів на окупованих сепаратистами східних територіях України.
Все це вказує лише на одне – керівництву Євросоюзу довелося погодитися на умови Москви й урахувати її інтереси в Україні. Про це пише Йонас Дріджер на сторінках другого за популярністю джерела новин в ЄС Euobserver, повідомляє «Слово і Діло».
Україна на короткому повідку
Для знайомих із політичною кухнею в цьому розвороті немає нічого дивного: конфліктів, подібних до українського, в усьому світі безліч. Найближчий приклад – Сирія, де виникла реальна загроза конфлікту між Росією й НАТО. В прагненні уникнути лобового зіткнення сторонам довелося сісти за стіл переговорів.
У Cхідній Європі може розпочатися нова війна за участю РФ – StratforЗасновник агентства Stratfor Джордж Фрідман заявив, що на сході Європи може відбутися нова війна за участю Росії.
Схожа ситуація склалася і в Україні. Зараз європейські лідери не приховують свого прагнення стримати запал українців щодо вступу до ЄС, чим намагаються заспокоїти Росію, яка страждає від стратегічної параної. Цьому сприяє й глибока соціально-економічна криза, що плавно перейшла у сферу політики, яка вразила Україну.
Виходить, що чиновники Євросоюзу злукавили, спочатку давши українцям надію, а лише потім почавши пояснювати всю складність євроінтеграції. Тим більше, що в її позитивному завершенні немає жодної впевненості.
Це дуже зручно. Якщо Україна подолає політичну поляризацію, корупцію та бідність, ЄС може дістати олівець й додати ще одну країну до свого списку «нормативних держав». Якщо ж Україна зазнає невдачі, ЄС може легко й просто відректися від неї.
Російський фактор
Кремль також не дрімає. Те, що Україна намагається зблизитися з Європою й водночас чинить опір євразійській інтеграції, там помітили в першу чергу. Історія цього руху має глибоке коріння.
Так, перший президент України Леонід Кравчук відмовився вступати до Співдружність незалежних держав (СНД). Його наступник Леонід Кучма відкинув пропозицію про вступ до військового блоку – Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). За іронією долі опальний Віктор Янукович також стримував Україну від входження до економічної організації – Євразійського союзу (ЄАС). Більше того, саме при ньому підписання асоціації з Євросоюзом набуло виразної конфігурацію.
Бачачи як ключова територія, Україна, йде з орбіти впливу, риторика московської влади ставала все більш агресивною. Росія відкрито заявила, що НАТО та ЄС несуть їй загрозу. Паралельно РФ чинила колосальний тиск на Україну, використовуючи такі важелі, як ціни на газ, плату за транзит, підривні дії та торгові ембарго.
В підсумку Янукович не витримав тиску з боку Москви й відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Громадське суспільство України зрозуміло, що правлячий клас зрадив їх, і вступило в протиборство з добре озброєною міліцією на київському Майдані.
Сумні наслідки та геополітичний глухий кут
А потім пийшла розв'язка цієї сумної історії про те, як незрозуміла та ідеалістична риторика ЄС разом із відсутністю реальної політичної зацікавленості привела Україну до її сьогоднішніх страждань. Україна та Росія вже два роки перебувають у стані неоголошеної війни: дев'ять тисяч людей загинуло, понад мільйон українців втратили житло, Росія приєднала Крим, а українська економіка скорочується зі швидкістю 10% на рік.
В яких питаннях Кремль може піти на поступки в переговорах щодо України? StratforЗростання дипломатичної активності між Вашингтоном і Москвою дозволяє припускати, що Росія готується до прогресу в переговорному процесі щодо врегулювання конфлікту в Україні.
Очевидно, що лідери ЄС застерегли Київ від збройного опору російській анексії Криму. ЄС і його основні країни-члени також погодилися на всі ключові вимоги Росії в рамках Мінських угод і закликали Україну також прийняти їх.
У Realpolitik погана репутація, але якби Європа почала проводити прагматичну політику раніше, Україна постраждала б менше. Безумовно, в українських бідах винен не тільки й не стільки ЄС, але у європейців немає жодних підстав гладити себе по голові. Таким чином, Україна, ставши заручником геополітичних розкладів, змушена сама шукати шляхи виходу із ситуації, що склалася.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»