Аналіз періодів політичного розвитку суспільства характеризується певними етапами характерних коливань. Так званий «маятник суспільних процесів» рухається від однієї точки до іншої, долаючи певний шлях розвитку. У випадку з політичними процесами в Україні «маятник» уже кілька разів перебував у полярних точках, сигналізуючи силу протилежних векторів розвитку суспільства.
Головне завдання еліт – змусити «маятник» коливатися не просто в межах між двома протилежними полюсами, а вибудовувати спіральну траєкторію розвитку. Тобто суспільство має відчувати рух, прогрес. Саме це бажання й лежало в основі останньої Революції Гідності: українці втомилися від «біганини по колу», вимагаючи нарешті розпочати рух за висхідною «спіраллю».
Втім, вітчизняні політичні еліти вперто демонструють небажання виконувати «роботу над помилками» й надалі продовжують писати сценарії політичних ігор, не враховуючи карколомного зменшення ресурсної бази розвитку для країни. Зрештою, виникає ситуація «нульової точки», коли суспільний «маятник» на певний час завмирає у єдиній рівновіддаленій від полюсів точці, аби дати новий поштовх до змін у траєкторії руху.
На гачку у слідства
Початок осіннього політичного сезону ознаменувався потужною інформаційною кампанією проти лідерів та активістів політичної партії ВО «Свобода». За даними правоохоронців, представник саме цієї політсили здійснив теракт під стінами Верховної Ради 31 серпня в день голосування за зміни до Конституції. «Свободівці» одразу ж заявили про політичні репресії та оголосили загальну партійну мобілізацію проти таких «дій влади». Лідер «Свободи» Олег Тягнибок справно ходив на всі допити до прокуратури, деяким знаковим партійцям під час слідства було обрано запобіжний захід – утримання в СІЗО. Завдяки вдалій передвиборчій кампанії партії вдалося показати непоганий результат на місцевих виборах, а для одного з її лідерів – екс-нардепа Юрія Сиротюка – після кількох місяців у СІЗО суд переобрав міру запобіжного заходу на домашній арешт.
Вже у вересні, коли процес виборчої кампанії до місцевих рад був у зеніті, прямо в сесійній залі парламенту був затриманий екс-нардеп Ігор Мосійчук із фракції «Радикальної партії». Причина – підозра в корупційних оборудках за допомогою депутатського мандату, про що ГПУ навіть продемонструвало докази – оперативні зйомки. Колегам Мосійчука по парламенту нічого не залишалося, як вийти з коаліції та гучно заволати про політичні переслідування. Втім, для «РПЛ» ефект від такої інформаційної кампанії був не надто вдалим, адже докази ГПУ виглядали переконливіше. Звичайно, час, місце та спосіб «розправи» над «радикалом» Мосійчуком викликали багато запитань як серед колег-нардепів, так і громадськості, експертів, журналістів.
Одразу після місцевих виборів ГПУ разом із СБУ здійснили чергове гучне політичне затримання – цього разу у власному будинку в кайданках опинився лідер партії «УКРОП» Геннадій Корбан. Після тижневих судових баталій та, м’яко кажучи, не зовсім переконливих дій ГПУ соратнику Ігоря Коломойського було обрано новий запобіжний захід – утримання під домашнім арештом до 31 грудня цього року. Неважко здогадатися, що в самому суспільстві такі дії правоохоронних органів були сприйняті радше як політичні переслідування, аніж об’єктивний процес із викриття корупції серед впливових політиків. Своєю чергою, партія «УКРОП», попри коротку історію політичної активності, також продемонструвала упевнений результат на місцевих виборах.
Після низки гучних політичних затримань, які викликали неоднозначну оцінку в суспільстві, в Адміністрації Президента поквапились повідомити: «справа Корбана» – це лише початок масштабних дій правоохоронців із виявлення та затримання інших політичних злочинців та корупціонерів. Вочевидь, необхідність пошуку рівноваги зробили свою справу: для цього громадськості потрібно було продемонструвати можливість затримання колишніх впливових «регіоналів» та людей, які були причетні до злочинних дій режиму екс-президента Віктора Януковича.
Наприкінці минулого тижня, за версією ГПУ, рівновагу було відновлено – СБУ за дорученням Генпрокуратури затримала екс-міністра юстиції в уряді Миколи Азарова Олену Лукаш. «Це була блискуча операція, СБУ провела велику роботу, було задіяно значні сили», – відрапортувала речниця Служби безпеки Олена Гітлянська. Щоправда, сама Лукаш не підтвердила таких серйозних дій правоохоронців щодо її затримання, додавши, що весь час після втечі колишнього президента Януковича перебувала в Києві. В ГПУ зазначили, що Лукаш підозрюється саме в корупційній діяльності, проте поки що надати вагомих доказів у суді не спромоглися: екс-міністра юстиції відпустили на під заставу в 5 млн гривень.
Випадок із затриманням Лукаш викликає ще більший подив серед експертів та громадськості, з огляду на попередні дії ГПУ. «Очевидно, що всі знали, де вона перебуває, що вона жила в Києві, але під чиїсь високі гарантії. Сьогодні намагаються збалансувати інформаційну картинку після справи Корбана, щоб показати, що засуджують не лише «патріотів», але й представників колишньої злочинної влади. Крім того, напередодні другої річниці Майдану, коли постане питання, хто з представників колишньої влади поніс відповідальність. Що відбувалося на Майдані, за всі корупційні злочини, які були перед Майданом», – аналізує такі дії правоохоронців директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.
Раніше ГПУ не спромоглася затримати низку інших колишніх високопосадовців часів Януковича, яких звинувачують у корупційних злочинах. А з деяких - навіть відкликала подання про затримання і арешт: так, нещодавно стало відомо про такі дії Генпрокуратури щодо колишнього народного депутата «регіонала» Сергія Клюєва.
Ефект протидії
Приклад із нинішніми проблемами та репутаційними втратами для влади, пов’язаними з діями ГПУ, хрестоматійний. Саме такі недолугі спроби діяти нібито в ключі суспільних настроїв, одночасно контролюючи хід розслідувань у потрібному руслі, і призводять до проблем та подальшої недовіри з боку громадян. Адже запит зовсім інший: налагодити роботу прокуратури таким чином, аби вона змогла забезпечити проведення якісних розслідувань тих чи інших злочинів та надати беззаперечні докази провини підозрюваних. Таким чином, єдиним завданням громадськості та влади став би контроль за рішеннями з боку судової системи, яка сама потребує рішучого реформування.
Підсумки тижня від Віктора Трегубова. Тиждень ганьбиЗатримання Корбана, арешт Лукаш, провал «безвізового пакету» і старт судової реформи в Україні: Віктор Трегубов підбив підсумки минулого тижня.
Натомість дії ГПУ призводять до можливості реваншизму у суспільстві. Непослідовність та нерішучість – головний політичний ризик для кожної влади після революційних подій. Не слід згадувати минувщину: в такий самий спосіб свого часу діяв 3-й президент Віктор Ющенко. Так, у 2005 році Ющенко, в. о. прем’єр-міністра Юрій Єхануров та лідер тоді ще впливової «Партії регіонів» Віктор Янукович підписали «Меморандум про порозуміння між владою та опозицією». Документ якраз містив у собі гарантії попередження та припинення будь-яких «політичних репресій». Як розвивалися події після цього – ми всі бачили.
Наразі ситуація дещо інша: жодних меморандумів не підписано, натомість не реформовані структури ГПУ та українські суди «за замовчуванням» виконують умови подібних непублічних домовленостей. Єдина відмінність наразі – це те, що суспільству демонструється яскрава телевізійна картинка із затриманнями та показовими слідчими діями. Натомість реального результату розслідувань правоохоронців – катма.
Небезпека коливання «маятника» в інший бік полягає не лише у втраті довіри суспільства до певної політичної еліти, яка стала на чолі країни після революційних подій, але й у загальному збайдужінні до динаміки змін. Тобто громадяни шукатимуть спокою, «тихої гавані». Саме в такому контексті й викликає найбільше занепокоєння сьогоднішня ситуація з затриманнями колишніх і нинішніх політиків.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»