Парламентські комітети: в полоні політичних квот

Суттєвих змін у підходах до організації роботи народних депутатів Верховної Ради 8-го скликання не відбулося. Попри те, що до нового парламенту чи не вперше потрапила рекордна кількість громадських діячів, журналістів, комбатів та революціонерів – принципи роботи Верховної Ради з часів попередніх скликань не змінилися. 

Для цього достатньо проаналізувати масштаби та ефективність діяльності народних депутатів в парламентських комітетах. Висновки невтішні: законотворчою діяльністю займаються некомпетентні депутати, розподіл керівних посад у комітетах здійснюється за критерієм близькості до політичних еліт, а кількісний склад комітетів формується за принципом пошуку найбільших можливостей для впливу на ті чи інші галузі економіки.

Розподіл місць в керівництві комітетів у грудні 2014 року закінчився гучним скандалом: парламентська опозиція не отримала керівних посад у жодному з комітетів. Для порівняння, в парламенті 7-го скликання представники опозиції очолювали 12 комітетів, а в Верховній Раді 6-го скликання – 10. Підхід, коли усі керівні ролі у парламенті займають лише представники правлячої коаліції, в політичній науці прийнято називати «американським». Згідно з ним, парламентарі від більшості не просто займають усі керівні посади в комітетах, але й беруть на себе усю відповідальність за процес законотворчості, а отже, - і зміни в країні.

Не секрет, що парламентські комітети відрізняються за сферами діяльності. Деякі комітети вважаються більш «впливовими», хоча ані публічно, ані законодавчо жодного подібного розподілу не існує. Наприклад, загальновідомим є факт, що комітет з питань бюджету – завжди найбільший за кількістю народних депутатів, тоді як комітети з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради, а також свободи слова та інформаційної політики – зажди закріплювалися за представниками опозиції.

Усі ці неписані парламентські «правила гри» були вщент зруйновані у Верховній Раді 8-го скликання. Оскільки в бюджет країни наразі знаходиться під прискіпливим оком міжнародних кредиторів і в режимі постійної економії, народні депутати нового скликання парламенту вподобали інші сфери інтересів. Наразі найбільшим за кількістю народних депутатів є комітет з питань аграрної політики та земельних відносин – 30 нардепів, а також з питань податкової та митної політики – 33 нардепи. За міграцією народних депутатів у комітетах стає зрозумілим, в яких галузях України ще залишилося що ділити.

У нинішньому скликанні парламенту кількість комітетів була скорочена із 29 до 27. Наприклад, комітет з питань правової політики та правосуддя, створений 4 грудня 2014 р., об’єднав в собі одразу 2 комітети, які діяли в попередньому скликанні парламенту - з питань верховенства права та правосуддя та з питань правової політики. При цьому, на думку експертів, навіть така кількість є невиправданою: очікувалося, що кількість комітетів у Верховній Раді скоротиться до 22-х. «Дуже багато комітетів, які залишилися після правління «регіоналів», були штучно придумані Януковичем, щоб працевлаштувати членів своєї фракції», - вважає політолог Віктор Каспрук. Експерти неодноразово зауважували про те, що функції та повноваження окремих комітетів часто дублюються.

Також народні депутати окремою постановою змінили допустиму мінімальну і максимальну кількість депутатів у складі комітету: відтепер до складу кожного з комітетів Верховної Ради 8-го скликання може входити не менше 6 і не більше 35 народних депутатів. Для порівняння, в 7-му скликанні парламенту кількісні пропорції щодо складу комітетів дещо відрізнялися – відповідно мінімально 9 та максимально 30 нардепів. Такий розподіл нібито пов’язаний із урахуванням кількісного складу парламентських фракцій, аби кожна з них могла делегувати по одному представнику до кожного комітету.

Ще цікавішою є ситуація із розподілом керівних місць в комітетах. Так, 10 з 27 очолили представники фракції Блоку Петра Порошенка, 7 – народні депутати з фракції «Народного фронту», по 3 - з «Самопомічі» та «Батьківщини», і один комітет з питань промислової політики та підприємництва очолив представник від Радикальної партії. Досі не призначено голову комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України. До слова, саме до повноважень цього комітету входять такі функції, як позбавлення депутатської недоторканності у випадку скоєння правопорушення, дисциплінарні покарання та інші важливі питання функціонування парламенту.

Очоливши усі комітети парламенту, нардепи від коаліції не надто прагнуть займатися саме справами соціального захисту населення, мобілізованих, інвалідів, ветеранів, менше зацікавленні працювати над законодавчим удосконаленням освітньої галузі, культури, спорту, туризму. Так, найменш цікавими для народних депутатів у восьмому скликанні стали наступні комітети: з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення – 7 членів; комітет з питань науки і освіти – 7 членів; комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму – 7 членів; комітет з питань культури і духовності – 7 членів. А в комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, який очолює нардеп від БПП Олександр Третьяков увійшли всього 9 народних обранців.

Примітно, що деякі з народних депутатів 8-го скликання парламенту очолили ті ж комітети, які очолювали під час свого депутатства у Верховній Раді 7-го скликання. Так, комітет з питань економічної політики очолює нардеп Андрій Іванчук (у 7-му скликанні від фракції «Батьківщина, у 8-му – від «Народного фронту»), комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – Андрій Кожем’якін (і у 7-му, і у 8-му скликанні - від фракції «Батьківщина), комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки – Микола Мартиненко (у 7-му скликанні від фракції «Батьківщина, у 8-му – від «Народного фронту») тощо. В минулому складі парламенту перелічені нардепи очолювали дані комітети як представники опозиції, а в нинішньому – коаліційної більшості. При цьому, як вже зазначалося вище, ні один з представників «Опозиційного блоку» не отримав керівної посади в жодному з комітетів нинішньої Верховної Ради.

Основними критеріями розподілу посад у комітетах парламенту залишаються партійні квоти та близькість до правлячих еліт. Наразі серйозною проблемою залишається відсутність фахової освіти членів комітетів та досвіду роботи в тих галузях, в яких вони впроваджують законотворчі зміни. Наприклад, очільник комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки пан Мартиненко у 1984 році закінчив Харківський авіаційний інститут ім. М. Жуковського за фахом інженер-механік (спеціалізація «Літакобудування»), тоді як голова комітету з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв (фракція «Самопомочі») – взагалі жодної освіти не має.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»