Штучна агітація: чим партії та кандидати спокушатимуть виборця?

Кандидати та партії, які беруть участь у виборах, все частіше «комунікують» із виборцем віртуально: чи то з екранів телевізорів, чи то з білбордів, чи то роздаючи стоси агітаційних листівок та газет.

В Україні стартувала передвиборча кампанія до органів місцевого самоврядування. Цьогорічною її особливістю стало те, що кандидати та партії, які беруть участь у виборах, все частіше «комунікують» із виборцем віртуально: чи то з екранів телевізорів, чи то з білбордів, чи то роздаючи стоси агітаційних листівок та газет.

Щоправда, експерти прогнозують, що справжні політичні баталії розгорнуться вже у жовтні – за кілька тижнів до дня голосування. У боротьбі за свого виборця кандидати та партії, схоже, використовуватимуть найбільш ефективні способи – прихований підкуп, продуктові набори, адмінресурс.

На жаль, головним трендом нинішньої виборчої кампанії вже вкотре стане не змагання ідей та програм, а нав’язування усіма можливими каналами комунікацій виборцю політичних брендів. Партії, які, неначе гриби після дощу, з’являються на політичному небосхилі, переслідують ту саму мету, що й їхні більш відомі конкуренти. Головне завдання, яке стоїть перед політтехнологами, – обрати найбільш ефективну модель просування виборчого бренду, збільшити кількість виборців, зменшивши при цьому вартість одного голосу.

Такі тенденції притаманні всім регіонам України. Це підтверджують результати дослідження найпоширеніших форм роботи із виборцями, проведеного експертами Комітету виборців України. Найбільше політичні сили та кандидати в своїй агітаційній роботі використовують зовнішні рекламні носії. Ба, більше: всупереч виборчому законодавству, білборди на політичну тематику з’явилися задовго до офіційного старту передвиборчої кампанії. Експерти пов’язують таку тенденцію із бажанням учасників виборчих перегонів наперед викупити якомога більшу кількість рекламних площ.

Нардепи хочуть заборонити політичну агітацію та рекламуДев'ятеро народних депутатів зареєстрували проект закону, який повністю заборонить політичну агітацію на білбордах та інших зовнішніх носіях реклами.

Разом із розміщенням зовнішньої реклами, виборчі штаби почали замовляти агітаційні матеріали в ЗМІ. Трохи менше в роботі із потенційними виборцями стали використовувати агітаційні намети: за даними КВУ, в період червня-серпня їх використання було зафіксовано у 18 областях, у 10 з яких такі методи роботи використовувались часто. Втім, політологи вказують на неефективність даного методу агітації, особливо у великих містах. Роздаткові матеріали переважно читають люди літнього віку, тоді як решта виборців у великих містах добувають інформацію з інших джерел. Тож наявність розмаїття агітаційних наметів на вулицях міста – радше данина традиції та сигнал для виборців про черговий раунд політичних змагань за їхні голоси.

Цікаво й те, що дедалі меншою популярністю серед політичних гравців користуються такі методи роботи як проведення концертів, вистав та спортивних змагань. Така активність виборчого штабу є досить витратною, до того ж – найменш ефективною. Скоріш за все, після витрат на рекламу та ЗМІ, левова частина виборчих бюджетів буде витрачена на так звану «технологію гречки», тобто на підкуп виборця. За результатами дослідження, проведеного в КВУ, ще до офіційного старту виборчої кампанії у Хмельницькій, Полтавській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях жителям роздавали продуктові набори від імені громадських організацій та благодійних фондів, пов'язаних із потенційними кандидатами в мери. Схоже, така тенденція буде лише посилюватися із наближенням фінальної дати виборів – 25 жовтня.

Виборчі перегони на Рівненщині: незаконні агітки та дешевий піар на дітяхКандидати, що братимуть участь у місцевих виборах на Рівненщині, вирішили не зважати на те, що, відповідно до закону, у їхніх населених пунктах та районах виборча кампанія ще не стартувала, і вже ведуть політичну агітацію.

Найсумніше те, що жодна партія та їхні кандидати не бачать необхідності працювати із громадською думкою та виборцями шляхом проведення прес-конференцій, круглих столів, дебатів, публічних дискусій. Це і є свідченням відсутності переконливих ідеологічних та програмних засад, які могли б стати конкурентними перевагами у виборчих змаганнях. До того ж, учасники виборчих перегонів навіть не шукають можливостей бодай спробувати презентувати свої програмні засади та пояснити виборцю, чим же вони відрізняються від конкурента.

Вже на початку жовтня більшість штабів розпочнуть активніше стимулювати виборців віддати свій голос, застосовуючи незаконні методи. Перш за все, це прямий і непрямий підкуп. Після скандальної виборчої кампанії на 205-му окрузі в Чернігові, коли правоохоронці та активісти зі штабів двох найімовірніших кандидатів у нардепи зафіксували підкуп виборців з обох сторін, ніхто покараний так і не був. Таким чином, не відбулася навіть спроба створити правовий прецедент покарання за такі незаконні дії учасників виборчих кампаній. А це означає тільки те, що під час місцевих виборів технології прямого/непрямого підкупу будуть використовувати усі без винятку учасники виборчих перегонів. Так само, на думку експертів, буде застосована ще одна виборча технологія – штучне зниження явки виборців. Адже чим менша явка виборців на дільницях, тим легше здобути перемогу за допомогою контрольованого штабом електорату. Таким чином, вибори перетворюються на таку собі математичну задачку: є окрема дільниця, є потенційна кількість виборців, які можуть проголосувати. Для перемоги штабу кандидата потрібно зробити так, щоб проголосувала необхідна гарантована кількість громадян. І чим меншою буде явка, тим легше буде коригувати результати волевиявлення на окремо взятій дільниці.

Втім, вдумливий виборець завжди зможе оцінити діяльність партій та їхніх депутатів за час їх перебування у органах місцевого самоврядування. Варто лише використовувати низку критеріїв. По-перше, оцінити політичну біографію того чи іншого кандидата. По-друге, зважити на реальний стан справ в своєму населеному пункті: чи розвивається регіон, чи збільшилися надходження до бюджету, чи залучені інвестори, чи зменшилось безробіття. Ну і насамкінець – варто проаналізувати кількість обіцянок політиків, які вони давали напередодні попередніх виборів і порівняти їх із реальним станом речей у своєму населеному пункті.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»