Крим в умовах тоталітарної трансформації

Нинішня влада Російської Федерації форсованими темпами впроваджує в Криму справжній тоталітарний режим. Для цього використовуються усі наявні методи: прямий терор проти інакомислячих, створення криміногенного середовища, збільшення кількості військових та секретних об’єктів, відмова від запровадження ринкових механізмів конкурентоздатної самодостатньої економіки і перехід на дотаційне забезпечення федерального округу.

За останній рік жителів півострова спіткали чотири головні ознаки тоталітаризму: переслідування та терор проти інакомислячих, інформаційна та ідеологічна пропаганда, мілітаризація суспільства та відсутність вільного економічного ринку. Світова спільнота мовчки спостерігала за тоталітарними трансформаціями Криму, хоча й фактично обмежила усі можливі контакти із окупованою частиною України. Наразі Крим – невизнана усіма ключовими світовими гравцями чергова «сіра зона», яку нахабно окупувала Росія на кшталт Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я.

Зокрема останні тижні ознаменувалися черговим тиском на права і свободи корінних жителів – кримських татар. Ініціатором цих процесів є російська окупаційна влада півострова. Так, цими днями так званий очільник Криму Сергій Аксьонов в черговий раз ініціював процес історичного приниження корінних жителів Криму, запропонувавши перевіряти отримання довідки про реабілітацію в Узбекистані, на територію якого колишня радянська влада депортувала кримських татар. Крім того, на минулому тижні влада Криму таки позбавила ліцензії і припинила мовлення кримськотатарського телеканалу ATR – мабуть, одного з останніх медійних каналів, який чинив супротив офіційній прокремлівській пропаганді в усіх сферах життя півострова.

Життя в Криму поступово нагадує сцени зі сторінок оруелівських творів. Завдання на нинішньому етапі – максимально придушити будь-який прояв інакомислення, який відрізняється від офіційної прокремлівської лінії тоталітарного режиму Володимира Путіна. Для цього на півострові не гребують такими методами, як обмеження масових зібрань, викрадення і побиття людей, обшуки житла та інші методи прямого та непрямого терору. Частково всі ці дії здійснюються за активної участі криміналітету. При цьому, «на відкуп» за вірну службу режиму бандити отримують можливість контролювати залишки ще функціонуючого місцевого бізнесу, або й просто – право «віджимати» привабливі об’єкти нерухомості, землю, магазини.

Сама російська влада діє так само, щоправда залишає собі найсоковитіші шматки «кримського пирога». Так, нещодавно Рада міністрів окупованого Криму передала у власність РФ майно найбільшого на півострові дитячого табору «Артек»: а це земельна ділянка площею 218 га, 175 будівель, причали, стадіон на 7 тис. місць, автомобілі, меблі, комп'ютери та інше рухоме і нерухоме майно дитячого оздоровчого табору, яке до окупації знаходилося на балансі Державного управління справами. Не оминула доля «націоналізації» й кримського майна деяких українських олігархів. Нещодавно віце-прем’єр-міністр Росії Дмитро Рогозін похизувався в соцмережах світлинами кримської дачі екс-губернатора Донецької області СергіяТарути, яку представники місцевої «самооборони» захопили після анексії Криму. А в коментарях до світлин він висловив задоволення з приводу того, що комплекс, який входить до активів корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) і площа якого складає близько 25 га, був «націоналізований» нинішньою окупаційною владою Криму.

Остаточна мета російської влади – перетворити Крим на потужну військово-морську базу. Не виключено, що і з розміщенням на півострові стратегічної ядерної зброї. «Російська Федерація проводить в окупованому нею Криму реставрацію ядерних сховищ і перевозить туди ядерну зброю», – нещодавно повідомив народний депутат та уповноважений Президента України у справах кримсько-татарського народу Мустафа Джемілєв. Кількість російських військових та бойової техніки постійно зростає. Так, міністр оборони Росії Сергій Шойгу наприкінці березня цього року звітував, що на території півострова сформовано 96 об'єднань, військових частин та організацій, а їх загальна чисельність може сягати 30 тисяч чоловік.

Аби ні в кого не було ілюзій щодо остаточного процесу тоталітарної трансформації окупованого півострова, варто згадати і те, що економіка Криму фактично не розвивається. Головна дохідна частина бюджету автономної республіки раніше формувалася за рахунок виручки від туризму. Наразі ж показники цієї галузі потерпають від кількаразового падіння, головними причинами якого стали ізоляція та військовий конфлікт на Донбасі.

Останній красномовний показник – рівень дотацій Криму із федерального бюджету Росії. Окрім репутаційних втрат, санкцій та міжнародної ізоляції, уряду РФ доводиться йти на ще одну жертву – виділяти близько 125 мільярдів рублів дотацій в економіку півострова. До слова, рівень фінансування одного Криму співставний із щорічними дотаціями одразу двох регіонів – Дагестану та Чечні. А сама економіка Криму за останній рік додала до власного бюджету лише 34 мільярди рублів, тобто близько 660 мільйонів доларів. Найцікавіше те, що самі кримчани в економічному плані так нічого і не виграли від окупації півострова Росією. Про це красномовно свідчать цифри: у 2013-му загальний обсяг доходів бюджету АРК становив 4,8 млрд грн. На той час за курсом 8 грн/дол. – це ті ж самі 600 мільйонів доларів. Виходить, що примарний «добробут» кримчан суцільно забезпечений дотаціями з федерального бюджету Росії, а значить після припинення такої «донорської допомоги» економіку Криму чекає масштабний колапс. Однак у тоталітарних державах про це не замислюються – прозріння відбувається зненацька, в ту саму мить, коли помирає чергова імперія.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».