Затхлі консерви: чому важливо позбутися закладок «русского мира»

Олександр Радчукполітолог

Поки Україна героїчно відбивається від нападу Росії та Білорусі, геополітичні вплив цих двох країн суттєво знесилюється. Цим потрібно і варто скористатися всім – і самій Україні для підсилення своїх оборонних позицій, і колишнім країнам СРСР, на території яких Росія протягом останніх 30 років завбачливо залишила так звані геополітичні «консерви».

Перш за все, на цей напрямок потрібно звернути увагу українській дипломатії, Верховній раді та Кабміну. На війні вітаються будь-які ідеї для отримання перемоги. Особливо зараз, коли ворог діє із особливою підступністю та жорстокістю.

Але поки українська армія б’є ворога у наших сусідів з’явився чудовий шанс не лише солідаризуватися із Україною, але й повернути собі колись несправедливо втрачені території, які Росія за допомогою вже відомої тактики «їхтамнєт» загарбницьки окуповувала. Не для того, щоб захистити когось чи допомогти цим територіям досягти успіху, а для організації військових баз-«закладок», які згодом використовує для подальших агресивних намірів та вторгнення. Ситуація із Україною – яскравий тому приклад.

Як партнери України із країн колишнього пострадянського простору можуть допомогти і чому це важливо?

Придністровська консерва

Найбільшу небезпеку для ЗСУ та мирного населення України в тилових від основних напрямків атаки областях наразі становить непідконтрольна територія Молдови, де дислокуються російські загарбницькі війська – так звана «ПМР». Саме звідти, за даними українських військових, вже здійснювалися ракетні обстріли населених пунктів у південних та західних областях України.

Так звана «ПМР» - «консерва» ще з початку 1990-х. Там розміщується так званий «миротворчий контингент» армії РФ. Фактично, це розсадник російських диверсантів та силовий блок, який може прийти на допомогу у разі прориву окупаційних військ РФ з боку Херсона та Миколаєва у напрямку Одеси.

Історія із «ПМР» дуже схожа із окупацією та застосуванням подальшої терористичної методики Кремля із досягення своїх геополітичних інтересів на територіях ОРДЛО та Криму. Із тією лише різницею, що в «ПМР» конфлікт був «заморожений», проте територія опинилися під тотальним контролем РФ для дестабілізації та тиску на Молдову, а також – і на південні регіони України.

Що має відбутися зараз? Вочевидь, весна-2022 – найкращий час для Молдови нарешті відновити свою територіальну цілісність та одночасно прийти на допомогу Україні у цей складний для нашої держави час.

Грузинська справедливість

Те, що сталося в серпні 2008-го року – і було першим сигналом того, як путінська Росія збирається діяти на всьому пострадянському просторі. Тоді і Європа, і світ, і НАТО – проковтнули історію із окупації частини територій Грузії військами РФ.

Згодом у Грузії змінився і правлячі еліти, які, на жаль, і зараз намагаються чи то зумисно, чи дотримуючись тактики «нейтралітету» - не «дратувати» Росію. Проте, як нещодавно показали масові акції протестів в центрі Тбілісі – грузинський народ засуджує війну Росії проти України, та, вочевидь, чекає на свого лідера, який зможе переконати нинішню політичну еліту діяти у інтересах Грузії й повернути свою територіальну цілісність, прогнавши війська Росії з Абхазії та Південної Осетії.

Грузини мають шанс не лише відновити свій суверенітет станом на 2008-й рік, але й стати прикладом для всіх народів Кавказу нарешті припинити бути посіпаками у кремлівського режиму й заново відтворити свою незалежність.

Крим та Донбас

Безумовно, що всі кремлівські «консерви» та «закладки» у вигляді окупованих українських територій – ОРДЛО та Криму – мають на меті лише одну мету: створення військового плацдарму для захоплення всієї України та фізичного знищення українського населення.

Для цього використовувалися всі наявні у Кремля методи – насичення військовою технікою та живою силою, пропагандистські зусилля, створення лояльної мережі окупаційних адміністрацій, які частково отримували фінансування з Москви, а частково – використовували грабіжницькі методи спустошення окупованих територій. Це міста, містечка, селища, села, які позбавлені будь-яких економічних та інших перспектив, суцільна «сіра зона», яка має стати звичайним геополітичним здобутком у хворобливій свідомості кремлівського правителя. Такої долі Кремль бажає всім територіям України, тому мусимо ефективно цьому протистояти та перемагати!

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО