Вибори у США: три сценарії для України

Олександр Радчукполітолог

Менш ніж за місяць – 3 листопада – американці обиратимуть нового президента. Цього року у двобої протистоятимуть республіканець та чинний глава держави Дональд Трамп та кандидат від Демократичної партії Джо Байден.

Україна на минулих президентських виборах у США стала однією із топ-тем. Cпочатку тодішня влада на чолі із Петром Порошенком відверто «поставила» на кандидата, який зрештою програв, що одразу ставило нашу країну у заздалегідь незручну ситуацію. Пізніше у 2019 році саме Дональд Трамп використав тему компромату проти його майбутнього супротивника – Джо Байдена – повідомивши про начебто корупційні зв’язки сина ексвіце-президента США Хантера Байдена із українськими чиновниками – мова про скандал із компанією Burisma.

Пізніше політичний скандал за участі вже нової української влади настиг і самого Дональда Трампа. Мовляв, під час телефонних розмов із Володимиром Зеленським він намагався тиснути на українську владу з метою «накопати» компромат на свого конкурента, проте сам потрапив у скандал. І знову ж таки – постраждали геополітичні інтереси України.

Сьогодні і президент Володимир Зеленський і його команда намагаються дистанціюватися від президентської виборчої кампанії у США. Про це сам глава держави заявив у новому інтерв’ю для впливового видання Politico Europe. «Перш за все для нас дуже важливо, щоб Україна не втручалася у вибори будь-якої країни - зараз ми говоримо про Америку, особливо не втручалася в політику наших стратегічних партнерів. До речі, у нас двопалатна підтримка - і від республіканців, і від демократів. Вони підтримують санкційну політику з приводу анексії Криму та війни на Донбасі», - заявив він.

І все ж – як зміниться політика щодо України після президентських виборів у США? І чи зміниться взагалі? Яку стратегію взаємовідносин обрати самій Україні? І чи маємо ми взагалі якусь стратегію?

Трамп 2.0

Зовнішня політика Дональда Трампа в основному співпадає з оновленими принципами внутрішньої і зовнішньої політики Республіканської партії, яка оголосила себе «партією миру завдяки силі». А це означає, що США прагнуть зберегти свою винятковість і потужність у світі, прагнуть стабільності і дружніх стосунків з іншими народами, але водночас готові «боротися із світовим злом».

Проте головними пріоритетами «республіканських» США є боротьба з тероризмом, розповсюдженням ядерної зброї і посилення національної безпеки. Відповідно, Трамп у своїй політиці також акцентує увагу на захисті економічних інтересів США, модернізації і посиленні армії, на боротьбі із кіберзлочинністю і терористичними загрозами, на змінах в міграційній політиці.

Україна на зовнішньополітичному векторі Трампа відсутня. Це може бути пов’язано із неприємними для нинішнього президента США прецедентами, про які згадувалось вище. Аналітики вважають, що в разі обрання Трампа на другий термін його політика щодо України буде залишатися прохолодною, а Стівен Пайфер, експосол США в Україні та старший науковий співробітник дослідницького центру «Інститут Брукінґса» висловив застереження, що діяльність Трампа може стати більш вільною. «Якщо Трамп переможе, я боюся зовнішньої політики, яку він може проводити щодо України, НАТО і Росії, коли його не цікавитиме чергове переобрання, і Республіканська партія буде повністю в його кишені», - прогнозує невтішне майбутнє для України Пайфер.

Насторожувати українців мають і відверті заяви Трампа про Крим як територію, на яку заслуговує Росія, про те, що він відмовляється публічно критикувати президента Росії, натомість активно критикує діяльність міжнародних інституцій.

Але незважаючи на проросійські симпатії і прохолодне ставлення президента Трампа до України, за час його правління нашій державі надавалася як фінансова, так і військова допомога у вигляді засобів і технічної підтримки моніторингу державного кордону, підготовки офіцерів, радарних систем, протитанкових комплексів, розвідувальної допомоги, проводилися спільні військові навчання. Цікаво також додати, що наміри чинного президента США відмінити відому лотерею Greencard з 2021 року також зазнали фіаско – програма продовжить діяти, заявки прийматимуть і для українців з 9 жовтня. До слова, жителі Криму не можуть використовувати свої російські паспорти для участі в лотереї - для цього їм потрібно скористатися українськими документами.

Американці очікували більш активної роботи нашого керівництва у царині реформ і антикорупційної діяльності, чого, до речі, чекають і самі українці, проте продуктивних дій тут не спостерігається. Дипломатичні ж потуги України по налагодженню діалогу з США, які б варто було активізувати на всіх рівнях, особливо на найвищому, виглядають сьогодні слабкими і неефективними. Тобто, навіть після зміни влади в Україні потепління у стосунках з адміністрацією і самим Трампом не відбулося через недостатню наполегливість українського істеблішменту пропонувати щось більш конструктивне, ніж скандальні викриття американського президента та його оточення.  

Байден буде краще?

Згідно даних соціологів, рейтинг підтримки Джо Байдена на 8% вищий, ніж у Трампа. Демократ лідирує в основних регіонах США: Мічигані, Пенсільванії, Вісконсіні та Флориді. В той час як Трампа підтримують в Айові, Техасі та Джорджії. Проте, як нам відомо, статистика і рейтинги не завжди спрацьовують у реальності, що довели попередні вибори в Сполучених Штатах, коли згідно із цифрами рейтингів – Хіларі Клінтон повинна була впевнено перемагати Трампа у президентських перегонах.

На відміну від Трампа, якого Україна не цікавить, Байден досить добре знає, підтримує демократичні потуги України, її євроатлантичний вектор. За президентства Барака Обами Байден багато разів відвідував Україну, наглядав за військовою підтримкою, яку надавали США у зв’язку з анексією Криму і подіями на Донбасі.

Зокрема, Байден неодноразово вказував на необхідності реформ у судоустрої та економіці України, які б сприяли економічному зростанню, антиросійському протистоянню і європейській інтеграції нашої держави. Проте позитивна співпраця владних кіл України із представником демократичного табору Сполучених Штатів теж обросла скандалами. Спочатку республіканці звинуватили Джо Байдена у тому, що він сприяв своєму сину, Гантеру Байдену, стати членом ради правління у компанії Burisma, де протягом п’яти років той отримував зарплату в розмірі 50 тисяч доларів на місяць. Нібито задля отримання цієї посади Джо Байден тиснув на Порошенка в питанні звільнення генпрокурора Віктора Шокіна, який перешкоджав працевлаштуванню свого сина. Відбиваючись від критики республіканців, Джо Байден визнав, що діяльність його сина в Україні, можливо, виглядає не дуже пристойно, але не є протиправною.

Нещодавно по кандидату від демократів знову «вдарили» компроматом - оприлюднені «плівки Деркача», на яких нібито зафіксовані телефонні розмови між Джо Байденом і тодішнім президентом України Петром Порошенком. У цих розмовах простежується тиск на Порошенка з боку Байдена в питанні зміни українського уряду у 2016 році. Ціна питання - кредит в розмірі одного мільярда доларів. Нинішній президент України Володимир Зеленський, публічно прокоментувавши цей скандал, наступає на ті самі граблі, що і Порошенко у 2016 році: адже відкривши кримінальне провадження за змістом аудіозаписів Деркача, офіційний Київ виступив на боці Трампа. Якщо ж перемогу на виборах отримає Байден, це може зіпсувати відносини з американською адміністрацію на наступні чотири роки.

Якщо ж абстрагуватися від скандалів, які є частиною будь-якої передвиборчої гонки, то варто зазначити, що більш активною і жвавою буде співпраця України з Білим домом під головуванням Джо Байдена. Такою є думка аналітиків, які водночас зазначають, що це буде можливо лише за умов проведення економічних реформ і боротьби з корупцією. Більш привабливою для нас є і позиція Байдена щодо Росії, від якої він обіцяє вимагати «припинення агресії та окупації України».

Сценарій геополітичного штилю

Незважаючи на те, що претенденти на пост президента США надзвичайно різні особистості і за переконаннями, і за політичними поглядами, і за життєвими цінностями, для України це не матиме суттєвого значення: результати президентських виборів в США, скоріше за все, мало вплинуть на політику щодо України.

На думку аналітиків, хто б не очолив Білий дім, Україна сприйматиметься як геополітичний пішак доти, доки ми самі не станемо достатньо сильними, щоб запропонувати власну стратегію.

Передвиборчі гасла і обіцянки не можуть розглядатися як стратегія майбутніх дій переможця, проте дозволяють порівняти риторику кандидатів і зробити хоча б загальні висновки щодо перспектив.

Звичайно, кандидати декларують надання фінансової і військової допомоги нашій країні, а Байден пропонує навіть збільшувати таку допомогу в енергетичному секторі для «підтримки енергетичної незалежності України від Росії». Проте лише прихід у Білий дім Трампа без зайвих зволікань збільшив пакет військової допомоги Україні, на відміну від довготривалих обіцянок Обами, за якого Байден обіймав посаду віцепрезидента і був частим гостем в Україні.

Тому важко спрогнозувати, чия перемога для нас буде більш дієвою. Так само важко передбачити, чия позиція бажаніша у стосунках з Росією: Байден ніяк не проявив себе на початку агресії Росії проти України, Росія ж підозрюється у сприянні обранню Трампа. Жоден з кандидатів за шість років нічого не запропонував для припинення війни на Донбасі. Трамп навіть не знайшов заміну Курту Волкеру, який обіймав посаду спецпредставника Держдепартаменту США по Україні, і так і не знайшов кандидата на посаду посла США в Україні.

Байден пропонує розширити Нормандський формат за рахунок США, але сподівається на підтримку європейських партнерів у цьому питанні, хоча саме США були гарантом безпеки України за Будапештським меморандумом. Великі сумніви викликає і перспектива подолання корупції в Україні за будь-якого кандидата, бо обидва фігурували у гучних корупційних скандалах. Економічна криза, проблема пандемії коронавірусу, соціальні і політичні конфлікти в самій Америці навряд чи спрятимуть активізації української проблематики в США. Тож наступні 4 роки взаємовідносини із США поки що виглядають для України як привабливий міраж. Проте чи стане він дійсністю – буде залежати передусім від змін, які відбудуться в нашій країні у наступні роки. А це вже історія зовсім не геополітичного ґатунку.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО